Hebrews (Ukranian)

1

1:1b.HEB.001.001 Почасту і всяково промовляючи здавна Бог до батьків через пророків,

1:2b.HEB.001.002 в останнї сї днї глаголав до нас через Сина, котрого настановив наслїдником усього, котрим і віки створив.

1:3b.HEB.001.003 Сей, будучи сяєвом слави і обра-аом особи Його, і двигаючи все словом сили своєї, зробивши собою очищеннє гріхів наших, осївсь по правицї величчя на вишинах,

1:4b.HEB.001.004 Стільки луччнй будучи від ангелів, скільки славнїще над їх наслїдував імя.

1:5b.HEB.001.005 Кому бо рече коли з ангелів: Син мій єси Ти, я сьогоднї родив Тебе? і знов: Я буду Йому Отцем, а Він буде менї Сином?

1:6b.HEB.001.006 Коли ж знов уводить Перворідня у вселенну, глаголе: І нехай поклонять ся Йому всї ангели Божі.

1:7b.HEB.001.007 І до ангелів же глаголе: Що творить духи ангелами своїми, а поломе огня слугами своїми.

1:8b.HEB.001.008 Про Сина ж; Престол Твій, Боже, по вік вічний, палиця правоти - палиця царювання Твого.

1:9b.HEB.001.009 Полюбив єси правду, і зненавидів беззаконнє; за се помазав тебе, Боже, Бог твій єлеєм радости більш спільників Твоїх.

1:10b.HEB.001.010 І (знов): У починї Ти, Господи, землю оснував еси, і небеса - дїло рук Твоїх.

1:11b.HEB.001.011 Вони зникнуть. Ти ж пробуваєш, і всї, як шати зветшають,

1:12b.HEB.001.012 і як одежину згорнеш їх, і перемінять ся; Ти ж той же самий еси, і лїта Твої не скінчать ся.

1:13b.HEB.001.013 Кому ж із ангелів сказав коли: Сиди по правиці в мене, доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг Твоїх?

1:14b.HEB.001.014 Чи не всї ж вони служебні духи, посилаєм! на служеннє про тих, що хочуть наслідувати спасенне?

2

2:1b.HEB.002.001 Тим подобає нам більше вважати на те, що чували, щоб инодї не відпасти.

2:2b.HEB.002.002 Бо коли промовлене ангелам слово було певне, і всякий переступ і непослух прийняв праведну відплату,

2:3b.HEB.002.003 то як нам утекти, що недбали про таке велике спасеннє? котре, почавши проповідувати ся через Господа, від тих що чули, нам стверджене,

2:4b.HEB.002.004 як сьвідкував Бог ознаками і чудесами, і всякими силами, і роздаваннєм Духа сьвятого, по своїй волї.

2:5b.HEB.002.005 Не ангелам бо покорив вселенну грядущу, про котру глаголемо;

2:6b.HEB.002.006 засьвідкував же хтось десь, глаголючи: Що таке чоловік, що памятаєш його, або син чоловічий, що одвідуєш його ?

2:7b.HEB.002.007 Умалив єси його малим чим од ангелів; славою і честю вінчав єси його, і поставив єси його над ділами рук Твоїх;

2:8b.HEB.002.008 все покорив еси під ноги його. А впокоривши йому все, нїчого не зоставив невпокореним йому. Тепер же ще не бачимо, щоб усе було йому впокорене,

2:9b.HEB.002.009 а бачимо Ісуса, малим чим умаленого від ангелів, за муку смерти увінчаного славою й честю, щоб благодаттю Божою за всіх пожив смерти.

2:10b.HEB.002.010 Подобало бо Тому, про кого все і ким усе, що привів многих синів у славу, починателя спасення їх страданнями звершити.

2:11b.HEB.002.011 Бо й хто осьвячуе і хто осьвячуеть ся, від Одного всї; з сієї то причини не соромить ся братами звати їх,

2:12b.HEB.002.012 глаголючи: Звїщу імя Твоє браттю моєму, посеред церкви сьшвати му хвалу Тобі.

2:13b.HEB.002.013 І знов: Надїяти мусь на Него. І знов: Ось я і дїти, що дав мені Бог.

2:14b.HEB.002.014 Коли ж дїти стали ся спільниками тїла і кровя, і Він тав само спільником їх, щоб смертю знищити того, що має державу смерти, се єсть диявола,

2:15b.HEB.002.015 і визволити тих, що з страху смерти через усе життв підневолені були рабству.

2:16b.HEB.002.016 Справді бо не ангелів приймав, а насінне Авраамове приймав.

2:17b.HEB.002.017 Звідсіля мусів у всьому подобитись братам, щоб бути милосердним і вірним архиереєм у Божому, щоб очистити гріхи людові.

2:18b.HEB.002.018 У чому бо сам пострадав, спокушуваний бувши, може і тим, що спокущують ся, помогти.

3

3:1b.HEB.003.001 Тим же, браттє сьвяте, поклику небесного спільники, вважайте на Посланика і Сьвятителя визнання нашого, на Христа Ісуса.

3:2b.HEB.003.002 Вірен Він Тому, хто настановив Його, як і Мойсей у всьому домі Його:

3:3b.HEB.003.003 більшої бо слави Сей над Мойсея сподобив ся, скільки більшу честь мав, нїж будинок, той, хто вбудував його.

3:4b.HEB.003.004 Всякий бо будинок будує хтось, а хто все збудував, се Бог.

3:5b.HEB.003.005 І Мойсей же вірен у всьому домі Його, яко слуга, на сьвідченнє тому, що мало глаголатись;

3:6b.HEB.003.006 Христос же, яко Син, в домі Його, котрого дім ми, коли свободу і похвалу надїї аж до кінця твердо держати мем.

3:7b.HEB.003.007 Тим же (яко ж глаголе Дух сьвятий): Сьогоднї, як голос мій почуєте,

3:8b.HEB.003.008 не закаменяйте сердець ваших, як в прогнїванню, в день спокуси в пу-стинї,

3:9b.HEB.003.009 де спокутували мене батьки ваші, досьвідчалиеь про мене, й виділи дїла мої сорок років.

3:10b.HEB.003.010 За се прогнівивсь я на рід той і сказав: Завсїди заблуджують серцем, і не пізнали вони доріг моїх;

3:11b.HEB.003.011 так що поклявсь я в гнїві моїм: Чи (коли) ввійдуть вони в відпочинок мій.

3:12b.HEB.003.012 Остерегайтесь, браттє, щоб не було в кого з вас серце лукаве і невірне, та не відступило від Бога живого.

3:13b.HEB.003.013 А вговорюйте один одного щодня, доки сьогоднї зоветь ся, щоб не став которий з вас запеклим через підступ гріха.

3:14b.HEB.003.014 Бо ми стали ся спільниками Христовими, коли тільки початок істнування до кінця твердо додержимо.

3:15b.HEB.003.015 Коли (нам) глаголеть ся: "Сьогоднї, коли почуєте голос Його, не закаменяйте сердець ваших, як у прогнїванню".

3:16b.HEB.003.016 Деякі бо, чувши, прогнівали (Бога), тільки ж не всї, що вийшли з Єгипту з Мойсейом.

3:17b.HEB.003.017 На кого ж Він гнівив ся сорок років? Чи не на тих, що грішили, котрих кости полягли в пустинї?

3:18b.HEB.003.018 Кому ж Він кляв ся, що не ввійдуть у впокій Його, коли не неслухняним?

3:19b.HEB.003.019 І бачимо, що не змогли ввійти за невірство.

4

4:1b.HEB.004.001 Біймо ся ж оце, щоб, коли зостаеть ся обітниця ввійти в покій Його, не явив ся хто з вас опізнившись.

4:2b.HEB.004.002 Бо й нам благовіствовано, як і тим, тільки не було користне їм слово проповіді, не зеднавшись з вірою тих, що слухали Його.

4:3b.HEB.004.003 Входимо бо в відпочинок ми, що увірували, яко ж рече: "Так що покляв ся я в гніві моїм, що не ввійдуть в відпочинок мій," хоч дїла від настання еьвіту скінчені.

4:4b.HEB.004.004 Рече бо десь про семий день так: "І відпочив Бог дня семого від усїх дїл своїх."

4:5b.HEB.004.005 І в сьому (місці) знов: "Чи коли ввійдуть у відпочинок мій."

4:6b.HEB.004.006 Коли ж оставляєть ся, щоб деякі ввійшли в него, а котрим перше благовіствовано, не ввійшли за непослух;

4:7b.HEB.004.007 то знов означає якийсь день, "сьогоднї" глаголючи в Давиді, по стільких лїтах, яко ж було сказано: "Сьогоднї, як почуєте голос Ного, не закаменяйте сердець ваших."

4:8b.HEB.004.008 Бо коли б Ісус тих упокоїв, не говорив би про инший день після того.

4:9b.HEB.004.009 Оце ж оставлено ще суботованнє людям божпм.

4:10b.HEB.004.010 Хто бо ввійшов у відпочинок Його, той відпочив от дїл своїх, яко ж од своїх Бог.

4:11b.HEB.004.011 Стараймо ся ж увійти в той відпочинок, щоб хто не впав тим же робом у нсдовірство.

4:12b.HEB.004.012 Живе бо слово Боже і дїйственне, і гостріше всякого обоюдного меча, і проходить аж до розділення душі і духа, членів і мозків, і розсуджує помишлення і думки серця.

4:13b.HEB.004.013 І нема творпва невідомого перед Ним; усе ж наге і явне перед очима Його, про кого наше слово.

4:14b.HEB.004.014 Маючи ж Архиєрея великого, що пройшов небеса, Ісуса Сина Божого, держімось визнання.

4:15b.HEB.004.015 Не маємо бо архиєрея, що не міг би болїти серцем у немощах наших, а такого, що дізнав усякої спокуси по подобию, окрім гріха.

4:16b.HEB.004.016 Приступаймо ж з одвагою до престола благодати, щоб прийняти милость і знайти благодать на поміч зачасу.

5

5:1b.HEB.005.001 Всякий бо архиєрей, із людей узятий, для людей поставляєть ся на служеннє у тому, що Боже, щоб приносив дари і жертви за гріхи,

5:2b.HEB.005.002 котрий би міг болїти серцем за нетямущих і заблуджених, бо й сам обложений немощею,

5:3b.HEB.005.003 і ради того мусить, як за людей, так за себе приносити за гріхи.

5:4b.HEB.005.004 І нїхто сам по собі не приймає чести, а хто покликаний од Бога, яко ж і Аарон.

5:5b.HEB.005.005 Так і Христос не сам себе прославив бути архиєреем, а Тот, хто глаголав до Нього: "Син мій еси Ти, я сьогоднї породив Тебе."

5:6b.HEB.005.006 Яко ж і инде глаголе: "Ти еси священик по вік по чину Мелхиседековому."

5:7b.HEB.005.007 Котрий за днїв тїла свого приносив молитви і благання до Того, хто міг спасти Його від смерти, з великим голосїннєм і слїзмп, і почуто Його за страх (Його перед Богом).

5:8b.HEB.005.008 Хоч і Син Він був, тільки ж навчивсь послуху через те, що терпів,

5:9b.HEB.005.009 і, звершившись, ставсь усїм, що слухають Його, причиною спасення вічнього,

5:10b.HEB.005.010 і названий від Бога архиєреєм по чину Мелхиседековому.

5:11b.HEB.005.011 Про котрого маємо велике слово, та важко його висловити; тому що ви немочні стали слухом:

5:12b.HEB.005.012 Бо коди вам годилось би бути учителями задля (часу), знов треба, щоб вас учено первих початків словес Божих, і стались такими, котрим треба молока, а не кріпкої пищі.

5:13b.HEB.005.013 Усякий бо, що вживав (саме) молоко, (ще) несьвідомий у слові правди, бо він малолїток.

5:14b.HEB.005.014 Звершеним же тверда пища, маючим чувства вправлені довгою наукою до розсуджування добра і зла.

6

6:1b.HEB.006.001 Тим же, зоставивши печатки Христового слова, ідїмо до звершення, не кладучи знов основин покаяння од мертвих дїл і віри в Бога,

6:2b.HEB.006.002 науки хрещення, і положення рук, і воскресення мертвих, і суду вічнього.

6:3b.HEB.006.003 І се зробимо, коли Бог дозволить.

6:4b.HEB.006.004 Неможливе бо тих, що раз уже просьвітились, і вкусили дара небесного, і стали причастниками Духа сьвятого,

6:5b.HEB.006.005 і вкусили доброго слова Божого і сили грядущого віка,

6:6b.HEB.006.006 та й відпали, знов обновляти покаяннєм, удруге розпинаючих у собі Сина Божого та зневажаючих Його.

6:7b.HEB.006.007 Земля бо, що пе падаючий часто на неї дощ, і родить билину, потрібну тим, хто її садить, приймає благословенне від Бога.

6:8b.HEB.006.008 а котра приносить терни та бодяки, непотрібна і близька прокляття, котрої кінець на спаленне.

6:9b.HEB.006.009 Ми ж надіємось по вас, любі, луччого і ближчого до спасення, хоч і говоримо так.

6:10b.HEB.006.010 Не єсть бо Бог неправеден, щоб забути діло ваше і труд любови, що показали ви в імя Його, послугувавши і послугуючи сьвятим.

6:11b.HEB.006.011 Бажаємо ж, щоб кожен з вас являв таке саме старанне про тверду надїю аж до кінця,

6:12b.HEB.006.012 щоб не були ви лїниві, а послїдователї тих, що наслїдують обітниці вірою і довготерпіннєм.

6:13b.HEB.006.013 Обітуючи бо Аврааму Бог, яко ж бо нїкого не мав більшого, щоб клястись, кляв ся собою,

6:14b.HEB.006.014 глаголючи: "Істинно благословляючи благословлю тебе, і намножуючи намножу тебе."

6:15b.HEB.006.015 І так, бувши довготерпилив, одержав обітницю.

6:16b.HEB.006.016 Люде бо більшим кленуть ся, і всякої суперечки між ними конець на ствердженнє, - клятьба.

6:17b.HEB.006.017 У тому ж, хотівши Бог більше показати наслїдникам обітниці незмінність ради своєї, посередникував клятьбою,

6:18b.HEB.006.018 щоб двома речами незмінними (в котрих не можна обманити Богу) мали кріпке втїшеннє ми, що прибігаємо (до Нього) приняти надїю, що лежить перед нами,

6:19b.HEB.006.019 котру маємо, яко якор душі, тверду і певну, і входить вона у саму середину за завісою,

6:20b.HEB.006.020 куди предтеча про нас увійшов Ісус, по чину Мелхиседековому, ставшись Архиєреєм по вік.

7

7:1b.HEB.007.001 Сей бо Мелхиседек, цар Салимський, священик Бога вишнього, що зустрів Авраама, як вертавсь він з побоїща царів, і благословив його;

7:2b.HEB.007.002 котрому й десятину з усього віддїлив Авраам (перше ж оце перекладом зветь ся цар правди, а потім і цар Салимський, чи то цар впокою),

7:3b.HEB.007.003 без батька, без матери, без родоводу; нї почину днїв, ні конця життя немаючи, уподоблений же Сину Божому, пробував священиком вічно.

7:4b.HEB.007.004 Дивіте ся ж, який великий той, кому і десятину дав Авраам патриярх із вибраного.

7:5b.HEB.007.005 Тай ті із синів Левіїних, що приймають сьвященство, мають заповідь брати десятину з народу по закону, се єсть із браття свого, хоч і з чересел Авраамових вийшло воно.

7:6b.HEB.007.006 Той же, хто не виводить роду свого від них, узяв десятину з Авраама, і маючого обітницю благословив.

7:7b.HEB.007.007 Без усякого ж перечення менше від більшого благословляєть ся.

7:8b.HEB.007.008 І тут беруть десятини люде, що мруть, а там - той, про кого сьвідчить ся, що він живе.

7:9b.HEB.007.009 І, щоб так сказати, через Авраама взята десятина і з Левія, що бере десятини.

7:10b.HEB.007.010 Ще бо в череслах отецьких був, як зустрів його Мелхиседек.

7:11b.HEB.007.011 Коли ж звершеннє було через Левійське сьвященствб (бо під ним люде озаконені стались), то яка ж іще потреба иншому встати сьвященикові по чину Мелхиседековому, а не по чину Аароновому звати ся?

7:12b.HEB.007.012 Коли бо переміняєть ся сьвященство, мусить конче і переміна закону бути.

7:13b.HEB.007.013 Про Кого бо се говорить ся, з иншого колїна був, з котрого нїхто не приступав до жертівнї.

7:14b.HEB.007.014 Явно бо, що з коліна Юдового вийшов Господь наш, а про се коліно Мойсей об сьвященстві нічого не сказав.

7:15b.HEB.007.015 І більше ще явно, що по подобию Мелхиседековому встав инший сьвященик,

7:16b.HEB.007.016 котрий не по закону заповіді тілесної постав, а по силї життя незотлїнного.

7:17b.HEB.007.017 Сьвідкув бо: "Що Ти єси сьвященик по вік по чину Мелхиеедековому."

7:18b.HEB.007.018 Стало ся ж знищеннє попередньої заповіді за її неміць і невжиточність.

7:19b.HEB.007.019 Нїчого бо не звершив закон, а приведене лучче впованнє, котрим наближуємось до Бога.

7:20b.HEB.007.020 І на скілько воно не без клятьби,

7:21b.HEB.007.021 (ті бо сьвященики без клятьби ставали, а Сей з клятьбою через Того, хто глаголав до Него. "Кляв ся Господь, і не розкаяв ся: Ти єси сьвященик по вік, по чину Мелхиседековому")

7:22b.HEB.007.022 на стілько луччого завіту став ся порукою Ісус.

7:23b.HEB.007.023 І більш їх було сьвящениками, бо смерть боронила їм пробувати;

7:24b.HEB.007.024 сей же, через те, що пробував по вік, непереходяче має сьвященство

7:25b.HEB.007.025 Тимже і спасти може до кінця приходящих через Нього до Бога, будучи вічно жив, щоб посередникувати за них.

7:26b.HEB.007.026 Такого бо нам подобало (мати) Архиєрея, преподобного, безвинного, непорочного, відлученого від грішників і вищого небес,

7:27b.HEB.007.027 котрий не має по всі днї нужди, як архиєреї, перше за свої гріхи жертви приносити, а потім за дюдські: се бо зробив заразом, себе принїсши.

7:28b.HEB.007.028 Закон бо людей поставляв архиєреями, маючих немочі, слово ж клятьби, що послї закону, Сина на віки звершеного.

8

8:1b.HEB.008.001 Голова ж сказаного - Такого маємо Архиєрея, що сїв по правиції престола величчя на небесах,

8:2b.HEB.008.002 служителя святинї і скинї істинної, котру поставив Господь, а не чоловік.

8:3b.HEB.008.003 Всякий бо архиєрей поставляєть ся, щоб приносити дари і жертви; тим треба й Сьому що мати, щоб принести.

8:4b.HEB.008.004 Бо коли б Він був на землї, не був би священиком, (де) в священики, що приносять по закону дари,

8:5b.HEB.008.005 котрі служать образу і тїнї небесного, яко ж глаголано Мойсейові, як хотїв зробити скиню. "Гледи бо", рече, "зроби все по взору, показаному тобі на горі."

8:6b.HEB.008.006 Тепер же (Христос) лучче знарядив служеннє, на скілько Від посередник луччого завіту, котрий на луччих обітницях узаконив ся.

8:7b.HEB.008.007 Бо коли б первий той був без пороку, не шукалось би місця другому.

8:8b.HEB.008.008 Докоряючи бо їх глаголе: "Ось ідуть днї, глаголе Господь, і зроблю з домом Ізраїлевим і з домом Юдовим завіт новий,

8:9b.HEB.008.009 не по завіту, що вробив я з отцями вашими, того дня, як узяв я їх за руку, щоб вивести їх із землі Єгипецької: бо вони не пробували в завітї моїм, і я занедбав їх, глаголе Господь.

8:10b.HEB.008.010 Тим се завіт, котрий: зроблю дому Ізраїлевому по тих днях, глаголе Господь: Давши закони мої в думку їх, і на серцях їх напишу їх, і буду їм Бог, а вони будуть мені народ.

8:11b.HEB.008.011 І не вчити ме кожен ближнього свого, і кожен брата свого, говорячи: Познай Господа; бо всї знати муть мене від малого та й до великого між ними.

8:12b.HEB.008.012 Тим що милостив буду на неправди їх, і гріхів їх і беззаконий їх не згадувати му більше."

8:13b.HEB.008.013 А що глаголе: "новий", то обветшив первого; що ж обветшало і зстарілось, те близьке зотлїння.

9

9:1b.HEB.009.001 Мала ж і перва скиня установи служби, і сьвятиню людську.

9:2b.HEB.009.002 Споруджено бо перву скиню, а в ній сьвітильник і стіл і предложеннє хлібів, котра зветь ся: Сьвята.

9:3b.HEB.009.003 За другою ж завісою скина, що звана: Сьвятая Сьвятих;

9:4b.HEB.009.004 мала вона золоту кадильницю і ковчег завіта, окований усюди золотом, а в ньому посудина золота з манною, і жезло Ааронове зацьвівше, і скрижалї завіта,

9:5b.HEB.009.005 а над ним херувими слави, отїнюючі ублагальню. Про се не слїд менї говорити порізно.

9:6b.HEB.009.006 Як же се так устроєно, то в перву скиню завсїди входили сьвященики, правлячи служби;

9:7b.HEB.009.007 у другу ж раз у рік сам архиєрей, не без крові, котру приносить за себе і за людські провини.

9:8b.HEB.009.008 Сим ясує Дух сьвятий, що дорога у сьвятиню ще не явилась, доки перва скиня стоїть.

9:9b.HEB.009.009 Котра єсть образ часу настоящого, в котрому приносять ся і дари і жертви, що не можуть звершити по совісті того, хто служить,

9:10b.HEB.009.010 а були тілько в їжах і напитках, та у всяких обливаннях і установах тіла, накинуті аж до часу направи.

9:11b.HEB.009.011 Хрйстос же, прийшовши яко Архиєрей грядущих благ, із більшою і звершенїщою скинею, нерукотвореною, се єсть не такого будування,

9:12b.HEB.009.012 анї з кровю козлиною, ні телячою, а своєю кровю, увійшов раз у сьвятиню, знайшовши вічне відкупленнє.

9:13b.HEB.009.013 Бо коли кров волова та козина і попід з яловиці, окроплюючи осквернених, осьвячує на тілесну чистоту;

9:14b.HEB.009.014 то скілько більше кров Христа, що Духом вічнїм принїс себе непорочного Богу, очистить совість вашу від мертвих діл, щоб служити Богу живому?

9:15b.HEB.009.015 І задля того Він посередник нового завіту, щоб, як станеть ся смерть, на одкупленнє переступів, що (були) у первому завіті, прийняли покликані обітницю вічнього наслїддя.

9:16b.HEB.009.016 Де бо єсть завіт, там мусить прийти й смерть завітуючого.

9:17b.HEB.009.017 Завіт бо після мертвих має силу: яко ж бо нїчого не стоїть, доки жив завітуючий.

9:18b.HEB.009.018 Тим же й первий не був осьвячений без крови.

9:19b.HEB.009.019 Як вирік бо Мойсей всяку заповідь по закону всім людям, то взявши крови телячої та козлиної з водою та червоної вовни та гисопу, покропив і саму книгу і ввесь народ,

9:20b.HEB.009.020 глаголючи: "Се кров завіту, котрий завітував вам Бог."

9:21b.HEB.009.021 І скиню і ввесь посуд служебний кровю так само покропив.

9:22b.HEB.009.022 А мало не все кровю очищаєть ся по закону, і без пролиття крови не буває оставлення (гріхів).

9:23b.HEB.009.023 Оце ж треба було, щоб образи небесного сим очищались, саме ж небесне луччими жертвами, ніж сї.

9:24b.HEB.009.024 Не в рукотворену бо сьвятиню ввійшов Христос, зроблену взором правдивої, а в саме небо, щоб нинї являтись лицю Божому за нас,

9:25b.HEB.009.025 анї щоб много раз приносити себе, яко ж архиєрей входить у святиню по всї роки з чужою кровю;

9:26b.HEB.009.026 (а то б треба було Йому много раз страдати від настання сьвіту) а нинї раз у концї віків явив ся на знївеченнє гріха жертвою своєю.

9:27b.HEB.009.027 І як призначено людям раз умерти, а потім суд,

9:28b.HEB.009.028 так і Христос, один раз принесений, щоб понести гріхи многих, удруге без гріха явить ся ждучим Його на спасенне.

10

10:1b.HEB.010.001 Маючи бо закон тінь будучих благ, а не самий образ річей, щороку тими самими жертвами, які приносять без перестану, нїколи не може звершити приступаючих.

10:2b.HEB.010.002 Ато б перестали приносити їх, не мавши вже ті, хто служить, ніякої совісти за гріхи, раз очистившись.

10:3b.HEB.010.003 А в них що-року (робить ся) спомни гріхів.

10:4b.HEB.010.004 Не можна бо щоб кров волова та козлина знимала гріхи.

10:5b.HEB.010.005 Тим же, входячи усьвіт, глаголе: "Жертви і приносу не схотів єси, тїло ж наготовив Мені єси.

10:6b.HEB.010.006 Огняні жертви і (жертви) за гріх не вподобав єси.

10:7b.HEB.010.007 Тоді я сказав: Ось, ійду (у почині книги написано про мене) вчинити волю Твою, Боже."

10:8b.HEB.010.008 Сказавши вище: "Що жертва і принос і огняні жертви і (жертви) за гріхи не схотів єси, анї вподобав єси," котрі по закону приносять ся,

10:9b.HEB.010.009 потім рече: "Ось, ійду вчинити волю Твою, Боже." Зносить перве, щоб друге поставити.

10:10b.HEB.010.010 По сїй-то волї осьвячені ми одним приносом тїла Ісус-Христового.

10:11b.HEB.010.011 І всякий же сьвященик стоїть що-дня служачи і много раз ті ж самі жертви приносячи, котрі нїколи не можуть зняти гріхів.

10:12b.HEB.010.012 Він же, принісши одну жертву за гріхи, сїв на завсїди по правиці Бога,

10:13b.HEB.010.013 дожидаючи далїй, доки положять ся вороги Його підніжком ніг! Його.

10:14b.HEB.010.014 Одним бо приносом звершив на віки осьвячуємих.

10:15b.HEB.010.015 Сьвідкує ж нам і Дух сьвятий; по реченому бо перше:

10:16b.HEB.010.016 "Се завіт, що завітувати му з ними після тих днів", глаголе Господь: "Давши закони мої в серця їх, і в думках їх напишу їх,

10:17b.HEB.010.017 і гріхів їх і беззаконий їх не споминати му вже."

10:18b.HEB.010.018 А де відпущеннє гріхів, там нема вже приносу за гріхи.

10:19b.HEB.010.019 Оце ж, браттє, маючи свободу входити у сьвятиню кровю Ісусовою,

10:20b.HEB.010.020 дорогою новою і живою, котру обновив нам Він завісою, се єсть тілом своїм,

10:21b.HEB.010.021 і Єрея великого над домом Божим,

10:22b.HEB.010.022 приступаймо з щирим серцем в повнотї віри, окропивши серця від совісти лукавої, і обмивши тїло водою чистою;

10:23b.HEB.010.023 держімо непохибне визнаннє надії (вірен бо Той, хто обіцяв)

10:24b.HEB.010.024 і назираймо один одного, заохочуючи до любови і добрих дїл,

10:25b.HEB.010.025 не покидаючи громади своєї, як у деяких є звичай, а один одного піддержуючи, і стілько більше, скілько більше бачите, що наближуєть ся день.

10:26b.HEB.010.026 Бо коли ми самохіть грішимо, прийнявши розум правди, то вже не зостаєть ся жертви за гріхи,

10:27b.HEB.010.027 а якесь страшне сподїваннє суду і огняний гнїв, що мав пожерти противників.

10:28b.HEB.010.028 Хто відцурав ся закону Мойсейового, при двох або трьох сьвідках, смерть йому без милосердя:

10:29b.HEB.010.029 Скільки ж, думаєте, гіршої муки заслужить, хто Сина Божого потоптав і кров завіту, котрою осьвятив ся, вважав за звичайну, і Духа благодати зневажив?

10:30b.HEB.010.030 Знаємо Того, хто промовив: "Менї відомщеннє, я віддам, глаголе Господь"; і знов: "Господь судити ме людей своїх."

10:31b.HEB.010.031 Страшно впасти в руки Бога живого.

10:32b.HEB.010.032 Згадайте ж перші днї в котрі ви, просьвітившись, перенесли велику боротьбу терпіння,

10:33b.HEB.010.033 то на зневагу і знущаннє виставлювані, то буваючи спільниками тих, що так жили.

10:34b.HEB.010.034 Бо і в моїх кайданах ви зо мною мучились, і жалуваннє маєтків ваших з радістю приймали, відаючи, що маєте собі маєток на небесах вічний і луччий.

10:35b.HEB.010.035 Не кидайте ж сьміливости вашої, котра має нагороду велику.

10:36b.HEB.010.036 Терпіннє бо вам треба мати, щоб, волю Божу вчинивши, прийняли обітуваннє.

10:37b.HEB.010.037 Вже бо незабаром ось, ось Грядущий прийде, і не загаєть ся.

10:38b.HEB.010.038 "А праведний з віри жив буде," і: "Коли хто малодушен, не вподобав душа моя його."

10:39b.HEB.010.039 Ми ж не малодушні (собі) на погибель, а віруючі на спасенне душі.

11

11:1b.HEB.011.001 Віра ж єсть підстава того, на що вповаємо, доказ (певність) річей невидимих.

11:2b.HEB.011.002 Через неї бо були сьвідчені старі.

11:3b.HEB.011.003 Вірою розуміємо, що віки стали ся словом Божим, щоб з невидимого видиме постало.

11:4b.HEB.011.004 Вірою приніс Авель луччу жертву Богу нїж Каїн, через котру сьвідчено (йому), що він праведний, як сьвідкував про дари його Бог; нею він, і вмерши, ще говорить.

11:5b.HEB.011.005 Вірою Єнох перенесен, щоб не бачити смерти, і "не знайдено його, бо переніс його Бог": перед перенесеннєм бо його сьвідчено, "що угодив Богу".

11:6b.HEB.011.006 Без віри ж не можна угодити, вірувати мусить бо, хто приходить до Бога, що Він єсть, і хто Його шукає тих нагороджує.

11:7b.HEB.011.007 Вірою, звістку прийнявши Ной про те, чого ніколи не видано, в страсї (Божому) збудовав ковчег на спасенне дому свого, котрим осудив сьвіт, і став ся наслїдником праведности, по вірі.

11:8b.HEB.011.008 Вірою, покликаний Авраам, послухав, щоб вийти на те місце, котре мав прийняти в наслїддє, і вийшов, не знаючи, куди йде.

11:9b.HEB.011.009 Вірою оселивсь у землї обітуваній, яко чужій, живучи в наметах, з Ісааком і Яковом, спільними наслїдниками того ж обітування.

11:10b.HEB.011.010 Дожидав бо города, що має основини, котрого будівничий і творець Бог.

11:11b.HEB.011.011 Вірою і сама Сарра прийняла силу на зачаттє насіння і мимо пори віку вродила, тим що вірним уважала Того, хто обітував.

11:12b.HEB.011.012 Тим же і від одного, та ще помертвілого, народилось множество, як зорі небесні і як піску край моря безліч.

11:13b.HEB.011.013 По вірі померли гі всі, не прийнявши обітниць, а оддалеки видівши їх, і вірували, і витали, і визнавали, що вони чуженицї і захожі на землї.

11:14b.HEB.011.014 Бо которі таке говорять, виявляють, що отчини шукають.

11:15b.HEB.011.015 І справді, коли б ту памятали, з якої вийшли, мали б вони нагоду вернутись.

11:16b.HEB.011.016 Нині ж луччої бажають, се єсть небесної; тим і не соромить ся їх Бог, називати ся Богом їх: наготовив бо їм город.

11:17b.HEB.011.017 Вірою привів Авраам, спокушуваний, Ісаака (на жертву); единородного приніс, прийнявши обітницю,

11:18b.HEB.011.018 про котрого було глаголано: "Що в Ісааку назветь ся тобі насіннє,"

11:19b.HEB.011.019 подумавши, що і з мертвих силен Бог воскресити; тим і прийняв його в образі (воскресення).

11:20b.HEB.011.020 Вірою в грядуще благословив Ісаак Якова та Ісава.

11:21b.HEB.011.021 Вірою Яков, умираючи, благословив кожного сина Йосифого і "склонивсь на верх жезла свого".

11:22b.HEB.011.022 Вірою Йосиф, умираючи, про виход синів Ізраїлевих згадав, а про кости свої заповів.

11:23b.HEB.011.023 Вірою Мойсей, народившись, хований був три місяці від батьків своїх, коли виділи вони, що дитина гарна, і не злякались повеління царського.

11:24b.HEB.011.024 Вірою Мойсей, бувши великим, відрік ся звати ся сином дочки Фараонової,

11:25b.HEB.011.025 а лучче зводив страдати з людьми Божими, нїж дізнавати дочасної розкоші гріха,

11:26b.HEB.011.026 більшим багацтвом над Єгипецькі скарби вважаючи наругу Христову; озиравсь бо на нагороду

11:27b.HEB.011.027 Вірою покинув Єгипет, не боячись гнїва царевого; устояв бо, яко такий, що Невидомого видить.

11:28b.HEB.011.028 Вірою зробив пасху і пролиттє крови, щоб губитель первороджених не займав їх.

11:29b.HEB.011.029 Вірою перейшли вони Червоне море, як по суходолу; що спробувавши Єгиптяне, потопились.

11:30b.HEB.011.030 Вірою стїни Єрихонські попадали, після семидневних обходин,

11:31b.HEB.011.031 Вірою Раава блудниця не згинула з невірними, прийнявши підглядників з миром.

11:32b.HEB.011.032 І що мені ще казати? не стане бо мені часу оповідати про Гедеона, та Варака, та Самеона, та Єтая, та про Давида і Самуїла, та про пророків,

11:33b.HEB.011.033 котрі вірою побивали царства, робили правду, одержували обітування, загороджували пащі левам,

11:34b.HEB.011.034 гасили силу огняну, втікали від гострого меча, робились потужними від немочи, бували міцні в бою, обертали в ростїч полки чужоземців;

11:35b.HEB.011.035 жінки приймали мертвих своїх з воекресення; инші ж побиті бували, не прийнявши збавлення, щоб лучче воскресенне одержати;

11:36b.HEB.011.036 другі ж наруги та ран дізнали, та ще й кайдан і темниці;

11:37b.HEB.011.037 каміннєм побиті бували, розпилювані, допитувані, смертю від меча вмирали, тинялись в овечих та козиних шкурах, бідуючи, горюючи, мучені,

11:38b.HEB.011.038 (котрих не був достоєн сьвіт,) по пустинях скитались та по горах та по вертепах і проваллях земних:

11:39b.HEB.011.039 І всї ці, одержавши сьвідченнв вірою, не прийняли обітування,

11:40b.HEB.011.040 тим що Бог лучче щось про нас провидів, щоб не без нас осягли звершеннє.

12

12:1b.HEB.012.001 Тим же оце й ми, маючи кругом нас таку тьму сьвідків, відложивши всяку гордість і гріх, що путав нас, терпіннєм біжім на боротьбу, що перед нами,

12:2b.HEB.012.002 дивлячись на Ісуса, починателя і звершителя віри, котрий замість радости, яка була перед Ним, витерпів хрест, не дбаючи про сором, і сїв по правицї престола Божого.

12:3b.HEB.012.003 Подумайте бо про Того, хто витерпів од гріщників такий перекір проти себе, щоб не внивали, ослабиш в душах ваших.

12:4b.HEB.012.004 Ще ви аж до крові не стояли, борючись проти гріха,

12:5b.HEB.012.005 і забули напомин, що до вас, як до синів, глаголе: "Сину мій, не гордуй караннем Господнїм, анї слабни, докореншій від Нього;

12:6b.HEB.012.006 кого бо любить Господь, карає; і, бє всякого сина, котрого приймає."

12:7b.HEB.012.007 Коли караннє терпите, Бог до вас такий, як до синів: чи єсть бо такий син, котрого не карав батько?

12:8b.HEB.012.008 Коли ж ви пробуваєте без карання, котрого спільниками стались усї, то ви неправого ложа дїти, а не си ни.

12:9b.HEB.012.009 Ще ж, мали ми батьків, тїла нашого карателїв, та й поважали їх, то чи не геть більше коритись нам Отцю духів, і жити мемо?

12:10b.HEB.012.010 Ті бо на мало днів, як самі знали, карали нас; а Сей на користь (нашу), щоб ми були спільниками сьвятости Його.

12:11b.HEB.012.011 Усяка ж кара на той час не здаєть ся радощами, а смутком; опісля ж дає овощ впокою тим, що нею навчені правди.

12:12b.HEB.012.012 Тим же "зомлїлі руки і зомлїлі коліна випростайте",

12:13b.HEB.012.013 і "стежки праві робіте ногами вашими", щоб не звернуло кульгаве з дороги, а лучче сцїлилось.

12:14b.HEB.012.014 Дбайте про впокій з усїма і про сьвятість, без чого нїхто не побачить Бога,

12:15b.HEB.012.015 наглядаючи, щоб хто не відпав од благодатй Божої, щоб який гіркий корінь, угору виросши, не зашкодив вам, і тим не опоганились многі;

12:16b.HEB.012.016 щоб не був хто блудник, або необачний, як Ісав, що за одну страву оддав первородство своє.

12:17b.HEB.012.017 Знаєте бо, що і опісля, як схотїв васлїдувати благословенне, відкинуто його; місце бо покаяння не знайшов, хоч і з слїзми шукав його.

12:18b.HEB.012.018 Не приступили бо ви до гори, до котрої доторкаємої і до палаючого огню, і хмари, і темряви і бурі,

12:19b.HEB.012.019 і до трубного гуку, і голосу мови, котрий хто чув, то благали, щоб до них не мовило ся слово:

12:20b.HEB.012.020 (бо не видержали наказу: "Хоч і зьвір доторкнеть ся до гори, буде каміннєм побитий, або стрілою пробитий."

12:21b.HEB.012.021 І, таке страшне було видїннє, що Мойсей сказав: "Я в страсї і трепеті.")

12:22b.HEB.012.022 А приступили ви до Сионської гори і до города Бога живого, Єрусалима небесного, і до тьми ангелів,

12:23b.HEB.012.023 до громади і церкви первородних, на небесах написаних, і до суддї всіх, Бога, і до духів праведників звершених,

12:24b.HEB.012.024 і до Посередника завіта, нового, Ісуса, і крови кроплення, що промовляв лучче, нїж Авелева.

12:25b.HEB.012.025 Гледїть, щоб не відректись глаголющого. Коли бо вони не втекли, одрікшись пророкувавшого на землі", то геть більше ми, одрікшись небесного,

12:26b.HEB.012.026 котрого голос тоді захитав землею, нинї ж обітував, глаголючи: "Ще раз потрясу не тілько землею, та й небом."

12:27b.HEB.012.027 Се ж: "ще раз" показує переміну потрясеного, яко створеного, щоб пробувало нерухоме.

12:28b.HEB.012.028 Тим же царство нерухоме приймаючи, маємо благодать, котрою тре-5а нам служити до вподоби Богу з шанобою і страхом

12:29b.HEB.012.029 Бо наш Бог - огонь пожирающий.

13

13:1b.HEB.013.001 Братня любов нехай пробував.

13:2b.HEB.013.002 Гостинности не забувайте, через се бо инші, не відаючи, вгостили ангелів.

13:3b.HEB.013.003 Памятайте вязників, мов би з ними ви увязнені, бідолашних, самі бувши в тїлї.

13:4b.HEB.013.004 Чесна женитва у всіх і ложе непорочне; блудників же і перелюбників судити ме Бог

13:5b.HEB.013.005 Не сріблолюбиві обичаєм, довольні тим, що єсть. Сам бо рече. "Не оставлю тебе, анї покину тебе."

13:6b.HEB.013.006 Так що сьміло можемо сказати: "Господь моя поміч; не бояти мусь: що вдіє мені чоловік?"

13:7b.HEB.013.007 Поминайте наставників ваших, що гдаголали вам слово Боже; і позираючи на конець їх життя, послїдуйте вірі їх.

13:8b.HEB.013.008 Ісус Христос учора і сьогоднї, той же самий і на віки.

13:9b.HEB.013.009 У всякі чужі науки не вдавайтесь. Добре бо благодаттю покріпляти серця, а не їжами, з котрих не мали користи ті, що пішли за ними.

13:10b.HEB.013.010 Маємо жертівню, з котрої не мають права їсти, хто служить скинї.

13:11b.HEB.013.011 Которих бо животних кров уносить в сьвятиню архиєрей за гріхи, тих мясо палить ся осторонь стану.

13:12b.HEB.013.012 Тим і Ісус, щоб осьвятити людей своєю кровю, осторонь воріт пострадав.

13:13b.HEB.013.013 Тим же опе вийдімо до Нього осторонь стану, дізнаючи наруги Його.

13:14b.HEB.013.014 Не маємо бо тут сталого города, а того, що буде, шукаємо.

13:15b.HEB.013.015 Тим оце через Нього приносьмо жертву хвалення без перестанку Богу, се єсть уст, що визнають імя Його.

13:16b.HEB.013.016 Благотворення ж і подїльчивости не забувайте; такими бо жертвами вельми догоджують Богу.

13:17b.HEB.013.017 Слухайте наставників ваших і коріть ся (їм); вони бо пильнують душ ваших, яко мають перелік оддати; щоб з радістю се робили, а не зітхаючи; не користь бо вам се.

13:18b.HEB.013.018 Моліте ся за нас: уповаємо бо, що добру совість маємо, у всьому хотячи добре жити.

13:19b.HEB.013.019 Найбільше ж благаю се чинити, що б скоро вернено мене вам.

13:20b.HEB.013.020 Бог же впокою, що підняв з мертвих великого Пастиря вівцям через кров завіту вічнього, Господа нашого Ісуса Христа,

13:21b.HEB.013.021 нехай звершить вас у всякому доброму ділі, щоб чинили волю Його, роблячи в вас любе перед Ним, через Ісуса Христа, котрому слава до віку вічнього. Амінь.

13:22b.HEB.013.022 Благаю ж вас, браттє, прийміте се слово напомину: бо коротко написав вам.

13:23b.HEB.013.023 Знайте, що брата нашого Тимотея випущено, з котрим, воли скоро прийде, побачу вас.

13:24b.HEB.013.024 Витайте всіх наставників ваших і всіх сьвятих. Витають вас ті, що з Італиї.

13:25b.HEB.013.025 Благодать з усіма вами. Амінь.