Luke (Ukranian)

1

1:1b.LUK.001.001 Яко ж бо многі заходились опоряджувати повість про добре знані нам речі,

1:2b.LUK.001.002 як передали нам ті, що з почину були самовидцями й слугами слова;

1:3b.LUK.001.003 то здалось і менї гаразд, довідавшись од почину про все пильно, поряду тобі написати, високоповажний Теофиле,

1:4b.LUK.001.004 щоб знав певноту того, чого тебе навчено.

1:5b.LUK.001.005 Був за Ірода, царя Юдейського, один сьвященик, на ймя Захарія, з черги Авиїної, а жінка його з дочок Ааронових, а ймя її Єлисавета.

1:6b.LUK.001.006 Були ж праведні обоє перед Богом, ходячи у всіх заповідях та наказах Господнїх безпорочні.

1:7b.LUK.001.007 і не було в них дитини: бо Єлисавета була неплідна, й обоє постарілись у днях своїх.

1:8b.LUK.001.008 Стало ся ж, як служив він порядком черги своєї перед Богом,

1:9b.LUK.001.009 то, звичаєм сьвященства, довелось йому кадити, увійшовши в церкву Господню.

1:10b.LUK.001.010 А все множество народу молилось ізнадвору під час кадження.

1:11b.LUK.001.011 Явив ся ж йому ангел Господень, стоячи правобіч жертівнї кадильної.

1:12b.LUK.001.012 І вжахнув ся Захарія побачивши, і страх обняв його.

1:13b.LUK.001.013 Рече ж до него ангел: Не лякай ся, Захаріє: бо вислухана молитва твоя, і жінка твоя Єлисавета вродить сина тобі, й даси ймя йому Йоан.

1:14b.LUK.001.014 І буде радість тобі й веселість; і многі різдвом його радувати муть ся.

1:15b.LUK.001.015 Буде бо великий перед Господем, і вина нї міцного напитку не пити ме; й Духом сьвятим сповнить ся ще з утроби матери своєї.

1:16b.LUK.001.016 І многих синів Ізраїлевих наверне до Господа Бога їх.

1:17b.LUK.001.017 І йти ме він перед Ним духом і силою Ілиї, щоб навернути серця батьків до дїтей, і неслухняних до мудрости праведних, приготовити Господеві людей готових.

1:18b.LUK.001.018 І рече Захарія до ангела: По чім же знати му се? я бо старий, і жінка моя ізстарілась у днях своїх.

1:19b.LUK.001.019 І озвавшись ангел, рече йому: Я Гавриїл, що стою перед Господем; і послано мене промовити до тебе та сповістити тебе про се.

1:20b.LUK.001.020 І ось замовкнеш і не зможеш говорити, аж по день, коли станеть ся се, за те що не поняв віри словам моїм, котрі справдять ся пори своєї.

1:21b.LUK.001.021 І ждав народ Захарії, і дивував ся, що барить ся він у церкві.

1:22b.LUK.001.022 Вийшовши ж він, не зміг промовити до них; і постерегли вони, що видїнне бачив у церкві; бо він кивав до них, і зоставсь нїмий.

1:23b.LUK.001.023 І сталось, як сповнились днї служення його, пійшов до господи своєї.

1:24b.LUK.001.024 Після ж тих днїв зачала Єлисавета, жінка його, й втаїлась пять місяцїв, говорячи:

1:25b.LUK.001.025 Що так менї дав Господь у ті днї, як зглянув ся, зняти з мене докір між людьми.

1:26b.LUK.001.026 Місяця ж шестого післав Бог ангела Гавриїла в город Галилейський, званий Назарет,

1:27b.LUK.001.027 до дїви, зарученої чоловікові, на ймя Йосифові, з дому Давидового; а ймя дїви Мария.

1:28b.LUK.001.028 І прийшовши ангел до неї, рече: Радуй ся, благодатная. Господь з тобою; благословенна єси між женами.

1:29b.LUK.001.029 Вона ж, побачивши його, вжахнулась словами його, та й подумала, що б се було за витанне таке.

1:30b.LUK.001.030 І рече ангел їй: Не лякай ся, Мариє: знайшла бо єси ласку в Бога.

1:31b.LUK.001.031 І ось зачнеш ти в утробі твоїй, і вродиш Сина, й наречеш імя Йому Ісус.

1:32b.LUK.001.032 Сей буде великий, і Сином Вишнього звати меть ся, і дасть Йому Господь Бог престол Давида, отця Його:

1:33b.LUK.001.033 і царювати ме Він над домом Якововим по віки, й царству Його не буде кінця.

1:34b.LUK.001.034 Рече ж Мария до ангела: Як буде се, коли чоловіка не знаю?

1:35b.LUK.001.035 І озвавшись ангел, рече їй: Дух сьвятий найде на тебе, й сила Вишнього отїнить тебе; тим і, що вродить ся сьвяте, звати меть ся Сином Божим.

1:36b.LUK.001.036 І ось Єлисавета, родичка твоя і вона також зачала, сина в старості своїй, і се шестий місяць званій неплідною.

1:37b.LUK.001.037 Бо не буде неможливе у Бога всяке слово.

1:38b.LUK.001.038 Рече ж Мария: Се рабиня Господня: нехай станеть ся менї по слову твоєму. І пійшов від неї ангел.

1:39b.LUK.001.039 Уставши ж Мария тими днями, пійшла швидко в підгіррє, у город Юдин;

1:40b.LUK.001.040 і ввійшла в господу Захаріїну, і виталась із Єлисаветою.

1:41b.LUK.001.041 І сталось, як почула Єлисавета витаннє Мариїне, кинулась дитина в утробі її; і сповнилась Єлисавета Духом сьвятим,

1:42b.LUK.001.042 і промовила голосом великим, і рече: Благословенна єси між женами, й благословенний плід утроби твоєї.

1:43b.LUK.001.043 І звідкіля менї се, що прийшла мати Господа мого до мене?

1:44b.LUK.001.044 Ось бо, як дійшов голос витання твого до ушей моїх, кинулась з радости дитина в утробі моїй.

1:45b.LUK.001.045 І благословенна, що увірувала, бо сповнить ся, що сказано їй від Господа.

1:46b.LUK.001.046 І рече Мария: Величає душа моя Господа,

1:47b.LUK.001.047 і зрадував ся дух мій у Бозї Спасї моїм,

1:48b.LUK.001.048 що споглянув на смиренне слуги своєї: ось бо від нинї блаженною звати муть мене всї роди:

1:49b.LUK.001.049 бо зробив менї велике Сильний; і сьвяте імя Його.

1:50b.LUK.001.050 І милості Його від роду до роду на боячих ся Його.

1:51b.LUK.001.051 Зробив силу рукою своєю, розсипав гордих у думках сердець їх ;

1:52b.LUK.001.052 поскидав потужних з престолів, і підняв угору смиренних;

1:53b.LUK.001.053 голодних сповнив добром, а багатих одіслав упорожнї;

1:54b.LUK.001.054 прийняв Ізраїля, слугу свого, на спомин милости,

1:55b.LUK.001.055 (як промовив до батьків наших) Авраамові й насінню його по віки.

1:56b.LUK.001.056 Пробувала ж Мария з нею місяцїв зо три, та й вернулась до домівки своєї.

1:57b.LUK.001.057 Єлисаветї ж сповнив ся час родити, й вродила вона сина.

1:58b.LUK.001.058 І чули сусіде її і родина її, що Господь показав велику милость свою до неї, і радувались із нею.

1:59b.LUK.001.059 І сталось, восьмого дня прийшли обрізати хлопятко, і хотіли назвати його ймям батька його, Захарією.

1:60b.LUK.001.060 І озвавшись мати його, каже: Нї, а нехай назветь ся Йоаном.

1:61b.LUK.001.061 І казали до неї: Що нікого нема в родині твоїй, щоб звав ся імям сим.

1:62b.LUK.001.062 Кивали ж батькові його, як схотів би назвати його.

1:63b.LUK.001.063 І, попросивши таблицї, написав слова: Йоан буде ймя йому. І дивувались усї.

1:64b.LUK.001.064 Відкрили ся яе уста його зараз, і язик його, й заговорив, прославляючи Бога.

1:65b.LUK.001.065 І був на всїх страх, що жили кругом них; і по всьому підгіррю Юдейському пронеслись усї слова ті.

1:66b.LUK.001.066 І положили всі, хто чув, у серці своїм, кажучи: Що ж то за дитина се буде! І рука Господня була з ним.

1:67b.LUK.001.067 І Захарія, батько його, сповнив ся Духом сьвятим, і прорік, глаголючи:

1:68b.LUK.001.068 Благословен Господь Бог Ізраїлїв, що одвідав і зробив ізбавленве народові своєму,

1:69b.LUK.001.069 і підняв ріг спасення нам у дому Давида, слуги свого,

1:70b.LUK.001.070 (як промовляв устами сьвятих од віку пророків своїх,)

1:71b.LUK.001.071 спасенне од ворогів наших і з руки всіх ненавидників наших,

1:72b.LUK.001.072 щоб зробити милость отцям нашим, і спогадати завіт свій сьвятий,

1:73b.LUK.001.073 клятьбу, що кляв ся перед Авраамом, отцем нашим,

1:74b.LUK.001.074 та що дасть нам без страху, з рук ворогів наших визволившись,

1:75b.LUK.001.075 служити Йому в сьвятостї та праведності перед Ним, по всі днї життя нашого.

1:76b.LUK.001.076 А ти, дитино, пророком Вишнього звати меш ся: ходити меш бо перед лицем Господнім, готовити дороги Його;

1:77b.LUK.001.077 щоб давати знаннє спасення народові Його в оставленню гріхів їх,

1:78b.LUK.001.078 по благій милості Бога нашого, в котрій одвідав нас Схід з висоти,

1:79b.LUK.001.079 щоб засияв сидячим у темряві і тїнї смертній, щоб направити ноги наші на дорогу впокою.

1:80b.LUK.001.080 Хлопятко ж росло та міцніло духом, і пробувало в пустині аж до дня явлення свого перед Ізраїлем.

2

2:1b.LUK.002.001 Стало ся ж тими днями, вийшло повелїнне від кесаря Августа переписати всю вселенну.

2:2b.LUK.002.002 Ся перепись була перва за правлення Киринея в Сириї.

2:3b.LUK.002.003 Ійшли всі записуватись, кожен у свій город.

2:4b.LUK.002.004 Пійшов же й Йосиф із Галилеї, з города Назарета, в Юдею, в город Давидів, що зветь ся Витлеєм: (був бо він з дому й роду Давидового)

2:5b.LUK.002.005 вписатись із Мариєю, зарученою йому жінкою, що була тяжка.

2:6b.LUK.002.006 Стало ж ся, як були вони там, сповнились днї родити їй.

2:7b.LUK.002.007 І вродма Сина свого перворідня, і сповила Його, й положила Його в ясла, бо не було їм місця в гостинницї.

2:8b.LUK.002.008 І були пастухи в сторонї тій, що ночлїгували та стерегли сторожею в ночі отари своєї.

2:9b.LUK.002.009 І ось ангел Господень став коло них, і слава Господня осияла їх; і полякались страхом великим.

2:10b.LUK.002.010 І рече їм ангел: Не бійтесь, ось бо благовіщу вам радість велику, що буде всім людям.

2:11b.LUK.002.011 Бо народивсь вам сьогодні Спас, що єсть Христос Господь, у городі Давидовому.

2:12b.LUK.002.012 І се вам ознака: Знайдете дитинку сповиту, лежачу в яслах.

2:13b.LUK.002.013 І зараз явилось із ангелом множество воїнства небесного, хвалячи Бога й глаголючи:

2:14b.LUK.002.014 Слава на вишинах Богу, а на землї впокій, між людьми благоволеннє.

2:15b.LUK.002.015 І сталось, як пійшли від них на небо ангели, пастухи казали один до одного: Ходїмо ж аж у Витлеєм, та побачимо слово се, що сталось, що Господь обявив нам.

2:16b.LUK.002.016 І пійшли з поспіхом, та й знайшли Марию і Йосифа, й дитинку лежачу в яслах.

2:17b.LUK.002.017 І побачивши, обявили слово, сказане їм про хлопятко се.

2:18b.LUK.002.018 І всї, слухаючи, дивувались тим, що розказували пастухи перед ними.

2:19b.LUK.002.019 Мария ж ховала всї слова сї, роздумуючи в серці своїм.

2:20b.LUK.002.020 І вернулись пастухи, прославляючи та хвалячи Бога за все, що чули й бачили, як казано до них.

2:21b.LUK.002.021 І як сповнилось вісїм днів, щоб обрізати хлопятко, наречено Йому імя Ісус, наречене від ангела, перш ніж зачавсь Він в утробі.

2:22b.LUK.002.022 І, як сповнились дні очищення п по закону Мойсейовому, понесли Його в Єрусалим, поставити перед Господом,

2:23b.LUK.002.023 як написано в законі Господньому: Що всяке мужеське, відчинивши утробу, сьвяте Господеві звати меть ся;

2:24b.LUK.002.024 і принесли жертву, по сказаному в законї Господньому: Пару горлиць або двоє голубенят.

2:25b.LUK.002.025 І ось був чоловік у Єрусалимі ва ймя Симеон; і чоловік сей праведний та побожний сподівавсь потіхи Ізраїлеві; й Дух сьвятий був на йому.

2:26b.LUK.002.026 І було йому сповіщено від Духа сьвятого, що не бачити ме він смерти, перш нїж побачить Христа Господнього.

2:27b.LUK.002.027 І прийшов він Духом у церкву; й, як принесли батько-мати хлопятко Ісуса, щоб зробити їм, що треба, по звичаю законному для Него,

2:28b.LUK.002.028 узяв він Його на руки свої, і благословив Бога, і сказав:

2:29b.LUK.002.029 Нині відпускаєш раба твого, Владико, по глаголу твоєму, з упокоєм:

2:30b.LUK.002.030 бо виділи очі мої спасенне твоє

2:31b.LUK.002.031 що приготовив єси перед лицем усіх людей,

2:32b.LUK.002.032 сьвітло на одкриттє поганам, і славу народа Твого Ізраїля.

2:33b.LUK.002.033 І дивувавсь Йосиф і мати Його тим, що сказано про Него.

2:34b.LUK.002.034 І благословив їх Симеон, і рече до Мариї, матери Його: Ось Сей лежить на паданнє і вставаннє многих в Ізраїлі і на ознаку, проти котрої говорити муть,

2:35b.LUK.002.035 (і тобі самій перейде душу меч,) щоб відкрились многих сердець думки.

2:36b.LUK.002.036 І була Анна пророчиця, дочка Фануїлова, з роду Асирового; ся зістарілась у днях многих, живши з чоловіком сім років од дівування свого;

2:37b.LUK.002.037 і ся вдова до восьмидесяти й чотирох років, що не відходила від церкви, постом та молитвою служила ніч і день.

2:38b.LUK.002.038 І вона тієї ж години прийшовши, оддала хвалу Господеві, й говорила про Него всім, що сподївали ся збавлення в Єрусалимі.

2:39b.LUK.002.039 І, як скінчили все по закону Господньому, вернулись у Галилею, у город свій Назарет.

2:40b.LUK.002.040 Хлопятко ж росло й міцніло духом, сповняючись премудростю; і благодать Божа була на Ньому;,

2:41b.LUK.002.041 І ходили батько-мати Його щороку в Єрусалим у сьвято пасхи.

2:42b.LUK.002.042 І як було Йому дванайцять років, пійшли вони в Єрусалим сьвятковим звичаєм,

2:43b.LUK.002.043 і, сповнивши дні, як вертались, зостав ся хлопчик Ісус у Єрусалимі, й не знав Йосиф і мати Його,

2:44b.LUK.002.044 а думаючи, що Він між товариством, увійшли на день ходи; й шукали Його між родиною та знакомими.

2:45b.LUK.002.045 І, не знайшовши Його, вернулись у Єрусалим, шукаючи Його.

2:46b.LUK.002.046 І сталось, через три дні знайшли Його в церкві, сидячого серед учителїв, і слухаючого їх, і питаючого.

2:47b.LUK.002.047 Дивували ся ж усї, хто, слухав Його, розумом і відповідями Його.

2:48b.LUK.002.048 І, побачивши Його, здивувались вони, й сказала мати Його до Него: Дитино, що се зробив єси з нами? ось батько Твій і я, болїючи, шукали Тебе.

2:49b.LUK.002.049 І рече Він до них: Чого ж шукали мене? хиба ж не знали, що в тому, що єсть Отця мого, треба бути мені?

2:50b.LUK.002.050 Та й вони не зрозуміли слова, що промовив їм,

2:51b.LUK.002.051 І пійшов з ними, й прийшов у Назарет, і був слухняний їм; і мати Його ховала всі слова тиї в серці своїм.

2:52b.LUK.002.052 І виростав Ісус премудростю й станом, у ласцї в Бога і в людей.

3

3:1b.LUK.003.001 У пятнайцятий же рік правлення Тиверия кесаря, як був ігемоном Понтийський Палат в Юдеї, а четверовластником у Галилеї Ірод, Филип же, брат його, четверовластником в Ітуреї і Трахонській землї, а Лисаний четверовластником в Авилинї,

3:2b.LUK.003.002 за архиєреїв Анни та Каяфи, стало ся слово Боже до Йоана, Захаріїного сина, у пустинї.

3:3b.LUK.003.003 І ходив він по всій околицї Йорданській, проповідуючи хрещеннє покаяння на прощенне гріхів,

3:4b.LUK.003.004 як писано в книзї словес Ісаїї пророка, глаголючого: Голос покликуючого в пустині: Приготовте дорогу Господню, правими робіть стежки Його.

3:5b.LUK.003.005 Всяка долина нехай заповнить ся, і всяка гора і горб принизить ся, і крива нехай буде права, й груднисті нехай будуть дорогами рівними;

3:6b.LUK.003.006 і побачить усяке тіло спасеннє Боже.

3:7b.LUK.003.007 Говорив тодї до людей, що вийшли охреститись від него: Кодло гадюче, хто остеріг вас, щоб утїкали від настигаючого гнїва?

3:8b.LUK.003.008 Принесіть же овощ достойний покаяння, і не починайте казати самі собі: В нас отець Авраам; глаголю бо вам: Що зможе Бог з каміння сього підняти дітей Авраамові.

3:9b.LUK.003.009 Вже ж і сокира коло кореня дерева лежить; тим кожне дерево, що не дає доброго овощу, зрубують та й в огонь кидають.

3:10b.LUK.003.010 І питав його народ, кажучи: Що ж оце робити мем ?

3:11b.LUK.003.011 Озвав ся ж і каже їм: Хто має дві одежинї, нехай наділить немаючого; й хто має харч, нехай так само робить.

3:12b.LUK.003.012 Прийшли ж і митники хреститись, і промовили до него: Учителю, що нам робити?

3:13b.LUK.003.013 Він же каже до них: Нічого більш над те, що звелено вам, не вимагайте.

3:14b.LUK.003.014 Питали ж його й воїни, кажучи: А нам що робити? І рече до них: Нїкому не робіть насилля, анї обвинувачуйте криво, і вдовольняйтесь платою вашою.

3:15b.LUK.003.015 Як же були в непевностї люде, і всі говорили в серці своїм про Йоана, чи не Христос він,

3:16b.LUK.003.016 озвавсь Йоан до всіх, глаголючи: Я водою хрещу вас; ійде ж потужніший від мене, котрому недостоєн я розвязати ременя обувя Його: Той хрестити ме вас Духом сьвятим і огнем;

3:17b.LUK.003.017 котрого лопата в руці Його, й перечистить тік свій, і збере пшеницю в клуню свою, а полову спалить огнем невгасаючим.

3:18b.LUK.003.018 І багато иншого, навчаючи, благовіствував людям.

3:19b.LUK.003.019 Ірод же четверовластник, докорений від него за Іродияду, жінку Филипа, брата свого, і за все, що коїв лихого Ірод,

3:20b.LUK.003.020 додав ще й се до всього, й запер Йоана в темниці.

3:21b.LUK.003.021 Стало ж ся, як хрестились усї люде й Ісус хрестив ся та молив ся, відчинилось небо,

3:22b.LUK.003.022 і злинув Дух сьвятий, у тілесному виді, як голуб, на Него, й голос із неба роздав ся, глаголючи: Ти єси Син мій любий, тебе вподобав я.

3:23b.LUK.003.023 А тому Ісусові починав ся мало не трийцятий рік, і був Він, як думали, син Йосифїв, Ілиїв,

3:24b.LUK.003.024 Маттатів, Левиїн, МелхиЇн, Янаїв, Йосифїв,

3:25b.LUK.003.025 Мататіїв, Амосів, Наумів, Єслимів, Наггеїв,

3:26b.LUK.003.026 Маатів, Мататиїв, Семеїв, Йосифїв, Юдин,

3:27b.LUK.003.027 Йоананів, Рисаїв, Зоровавелів, Салатіїлів, Нириїв,

3:28b.LUK.003.028 Мелхиїв, Адиїв, Косамів, Єлмодамів, Ирів,

3:29b.LUK.003.029 Йосиїв, Єлиєзерів, Йоримів, Маттатів, Левиїн,

3:30b.LUK.003.030 Симеонів, Юдин, Йосифів, Ионанів, Єлиякимів,

3:31b.LUK.003.031 Мелеаїв, Маінанів, Мататаїв, Натанів, Давидів,

3:32b.LUK.003.032 Єсеїв, Овидів, Воозів, Салмонів, Насонів,

3:33b.LUK.003.033 Аминадавів,Арамів, Єсромів, Фаресів, Юдин,

3:34b.LUK.003.034 Яковів, Ісааків, Авраамів, Тарин, Нахорів,

3:35b.LUK.003.035 Сарухів, Рахавів, Фалеків, Єверів, Салин,

3:36b.LUK.003.036 Каінанів, Арфаксадів, Оимів, Ноїв, Ламехів,

3:37b.LUK.003.037 Матусалів, Єнохів, Яредів, Малелейлів, Кайнанів,

3:38b.LUK.003.038 Єносів, Ситів, Адамів, Божий.

4

4:1b.LUK.004.001 Ісус же, Духа сьвятого повний, вернувсь од Йордану, і був ведений Духом у пустиню,

4:2b.LUK.004.002 і сорок днїв спокушуваний від диявола. І не їв нічого днїв тих, а як скінчились вони, опісля згододнїв.

4:3b.LUK.004.003 І каже Йому диявол: Коли ти Син Божий, скажи каменеві сьому, щоб став ся хлїбом.

4:4b.LUK.004.004 І озвавсь Ісус до него, глаголючи: Писано, що не хлїбом самим житиме чоловік, а кожним словом Божим.

4:5b.LUK.004.005 І вивівши Його диявол на гору високу, показав Йому всї царства вселенної в одну хвилину.

4:6b.LUK.004.006 І каже Йому диявол: Тобі дам власть оцю всю і славу їх, бо мені передано, й кому я схочу, дам її.

4:7b.LUK.004.007 Ти ж коли поклониш ся передо мною, буде твоє все.

4:8b.LUK.004.008 І, озвавшись до него, рече Ісус: Геть від мене, сатано, писано бо: Кланяти меш ся Господеві Богу твоєму, й Йому одному служити меш.

4:9b.LUK.004.009 І повів він Його в Єрусалим, і поставив Його на крилї церковньому, й каже Йому: Коли ти Син Божий, кинь ся звідсіля вниз:

4:10b.LUK.004.010 писано бо: Що ангелам своїм накаже про Тебе, оберегати Тебе,

4:11b.LUK.004.011 і що на руках підіймуть Тебе, щоб инколи не вдаривсь об каміні, ногою Твоєю.

4:12b.LUK.004.012 І озвавшись рече йому Ісус: Що сказано: Не будеш спокутувати Господа Бога твого.

4:13b.LUK.004.013 І скінчивши всї спокуси, диявол одійшов од Него до часу.

4:14b.LUK.004.014 І вернувсь Ісус у силї Духа в Галилею; і поголос розійшов ся по всїй околиці про Него,

4:15b.LUK.004.015 І навчав Він по школах їх, славлений од усіх.

4:16b.LUK.004.016 І прийшов у Назарет, де був зрощений, і прийшов звичаєм своїм, субітнього дня в школу, і став читати.

4:17b.LUK.004.017 І подано Йому книгу Ісаії пророка. І, розгорнувши книгу, знайшов місце, де було написано:

4:18b.LUK.004.018 Дух Господень на менї, котрого ради намастив мене; благовістити вбогим післав мене, сцїляти розбитих серцем, проповідувати полонянам визвіл і слїпим прозріннє, випускати замучених на волю,

4:19b.LUK.004.019 проповідувати рік Господень приятний.

4:20b.LUK.004.020 І, згорнувши книгу, віддав слузї, та й сїв. І очі всіх у школї були звернені на Него.

4:21b.LUK.004.021 Почав же глаголати до них: Що сьогодні справдилось писаннє се в ушах ваших.

4:22b.LUK.004.022 І всї сьвідкували Йому, й дивувались благодатнїми словами, виходячими з уст Його. І казали: Хиба сей не син Йосифів?

4:23b.LUK.004.023 І рече до них: Певно скажете менї приповість оцю: Лїкарю, вилїчи себе самого; про що ми чули, що сталось у Капернаумі, зроби й тут у своїй країні.

4:24b.LUK.004.024 Рече ж: Істино глаголю вам: Що нї один пророк не єсть приятен в отчинї своїй.

4:25b.LUK.004.025 По правді ж глаголю вам: Багато вдовиць було за днїв Ілиї в Ізраїлї, як зачинилось небо на три роки й шість місяців, і голоднеча велика стала по всїй землі;

4:26b.LUK.004.026 та й до жодної з них не послано Ілиї, тільки в Сарепту Сидонську до жінки вдовиці.

4:27b.LUK.004.027 І багато прокаженних було за Єлисея пророка в Ізраїлї, та й жоден з них не очистивсь, тільки Неєман Сириянин.

4:28b.LUK.004.028 І сповнились усї лютостю в школї, почувши се,

4:29b.LUK.004.029 і вставши вигнали Його геть із города, і випровадили Його аж на верх гори, на котрій город їх збудовано, щоб скинути Його.

4:30b.LUK.004.030 Він же, пройшовши серед них, пійшов,

4:31b.LUK.004.031 і прийшов у Капернаум, город Галилейський, і навчав їх по суботам.

4:32b.LUK.004.032 І дивувались вони наукою Його, бо з властю було слово Його.

4:33b.LUK.004.033 І був у школі чоловїк, маючи духа нечистого, й кричав голосом великим,

4:34b.LUK.004.034 кажучи: Остав; що нам і Тобі, Ісусе Назарянине? чи прийшов єси вигубити нас? Я знаю Тебе, хто єси: Сьвятий Божий.

4:35b.LUK.004.035 І погрозив йому Ісус, глаголючи: Мовчи й вийди з него. І кинувши ним диявол на середину, вийшов з него, нічого не зашкодивши йому.

4:36b.LUK.004.036 І обняв страх усіх, і говорили один до одного, кажучи: Що се за слово, що властю і силою повелівав нечистим духам, і виходять?

4:37b.LUK.004.037 І розійшов ся поголос про Него скрізь по всій околицї.

4:38b.LUK.004.038 Уставши ж Він із школи, ввійшов у господу Симонову. Тещу ж Симонову схопила пропасниця велика, й благали Його за неї.

4:39b.LUK.004.039 І, ставши над нею, погрозив пропасниці, і покинула її; зараз же уставши, послугувала їм.

4:40b.LUK.004.040 Як же заходило сонце, всї, в кого були недужі на всякі недуги, приводили їх до Него; Він же, на кожного з них руки складаючи, сцїляв їх.

4:41b.LUK.004.041 Виходили ж і біси з многих, і кричали, кажучи: Що Ти єси Христос, Син Божий. І грозячи, не давав їм говорити, бо вони знали, що Він Христос.

4:42b.LUK.004.042 Як же настав день, вийшовши пійшов у пусте місце; й люде шукали Його, й прийшли до Него, й вдержували Його, щоб не йшов від них.

4:43b.LUK.004.043 Він же рече до них: Що й иншим городям благовістити менї треба царство Боже; бо на се я посланий.

4:44b.LUK.004.044 і проповідував по школах галилейських.

5

5:1b.LUK.005.001 І сталось, як народ товпивсь до Него слухати слово Боже, Він стояв коло озера Генисарецького.

5:2b.LUK.005.002 І побачив два човни, що стояли край озера, рибалки ж, одійшовши від них, полоскали неводи.

5:3b.LUK.005.003 Ввійшовши ж ув один з човнів, що був Симонів, просив його від землі відчалити трохи. І сівши, навчав народ із човна.

5:4b.LUK.005.004 Як же перестав глаголати, рече до Симона: Поступи на глибінь, та закиньте неводи ваші на ловитву.

5:5b.LUK.005.005 І озвавшись Симон, каже Йому: Наставниче, всю ніч трудившись, нїчого не піймали ми; тільки ж, по слову Твоєму, закину невода.

5:6b.LUK.005.006 І, се зробивши, вловили пребагато риби; роздер ся ж невід їх,

5:7b.LUK.005.007 і махнули вони на товаришів своїх, що були в другому човні, щоб прийшли помогти їм. І прийшли вони, й сповнили обидва човни, так що потопали вони.

5:8b.LUK.005.008 Бачивши ж Симон Петр, припав до колїн Ісусових, кажучи: Йди від мене: бо я чоловік грішний. Господи.

5:9b.LUK.005.009 Страх бо обняв його і всіх із ним од улову риби, що вловили.

5:10b.LUK.005.010 Так само й Якова і Йоана, синів Зеведеєвих, що були спільниками Симоновими. І рече до Симона Ісус: Не лякай ся, від нині людей ловити меш.

5:11b.LUK.005.011 І пригнавши вони човни свої до берега, та покинувши все, пійшли слідом за Ним.

5:12b.LUK.005.012 І сталось, як був Він ув однім городі, аж ось чоловік увесь у проказі. І, побачивши Ісуса, упавши на лице, благав Його, кажучи; Господи, коли хочеш, можеш мене очистити.

5:13b.LUK.005.013 І простягши Він руку, приторкнувсь до него, глаголючи: Хочу, очистись. І зараз проказа покинула його.

5:14b.LUK.005.014 І наказав Він йому нікому не говорити, а, пійшовши, покажи себе священикові та принеси за очищеннє твоє, як звелїв Мойсей, на сьвідкуваннє їм.

5:15b.LUK.005.015 Та слово про Него розійшлось тим більш, і насходилось народу пребагато слухати й сцїлятись у Него від недуг своїх.

5:16b.LUK.005.016 Він же виходив у пустиню та молив ся.

5:17b.LUK.005.017 І сталось одного дня, що Він учив, і сиділи Фарисеї та учителї закону, що; поприходили з усіх сїл Галилейських та Юдейських і з Єрусалиму, й сила Господня була на сцїленнє їх.

5:18b.LUK.005.018 І ось мужі принесли на постелї чоловіка, що був розслаблений, і шукали, як би внести його та положити перед Ним.

5:19b.LUK.005.019 І, не знайшовши, як би внести його кріз натовп, вилїзли на хату, й кріз черепяну стелю спустили його з постїллю в середину перед Ісуса.

5:20b.LUK.005.020 І, бачивши віру їх, рече йому: Чоловіче, оставляють ся тобі гріхи твої.

5:21b.LUK.005.021 І почали міркувати письменники та Фарисеї, кажучи: Хто сей, що говорить хулу? Хто може оставляти гріхи, як тільки один Бог?

5:22b.LUK.005.022 Постерігши ж Ісус думки їх і озвавшись, рече до них: Що ви говорите в серцях ваших?

5:23b.LUK.005.023 Що легше? сказати: Оставляють ся тобі гріхи твої; або сказати: Встань та й ходи?

5:24b.LUK.005.024 От же, щоб знали ви, що власть має Син чоловічий на землі оставляти гріхи, розслабленому: Тобі глаголю: Устань, і, взявши постїль твою, йди до дому твого.

5:25b.LUK.005.025 І зараз уставши перед ними й узявши на чому лежав, пійшов до дому свого, прославляючи Бога.

5:26b.LUK.005.026 І острах обняв усїх, і прославляли Бога, й сповнили ся страхом, кажучи: Що бачили предивне сьогодні.

5:27b.LUK.005.027 А після сього вийшов, і побачив митника на ймя Левію, сидячого на митниці, і рече йому: Йди слідом за мною.

5:28b.LUK.005.028 І, зоставивши все, уставши пійшов слїдом за Ним.

5:29b.LUK.005.029 і справив гостину велику Левій Йому у господі своїй, і було там багато митників і инших, що свдїли з ними.

5:30b.LUK.005.030 І нарікали письменники їх та Фарисеї на учеників Його, кажучи: На що з митниками та грішниками їсте й пете?

5:31b.LUK.005.031 І озвавшись Ісус, рече до них: Не треба здоровому лікаря, а перу жому.

5:32b.LUK.005.032 Не прийшов я кликати праведників, а грішників до покаяння.

5:33b.LUK.005.033 Вони, ж казали до Него: Чого ж ученики Йоанові постять часто й молять ся, так само й Фарисейські, Твої ж їдять і пють?

5:34b.LUK.005.034 Він же рече до них: Чи зможете синів весільних, поки жених з ними, заставити постити ?

5:35b.LUK.005.035 Прийдуть же днї, що візьмуть жениха від них, тоді постити муть у ті дні.

5:36b.LUK.005.036 Сказав же й приповість до них; Що ніхто латки з одежини нової не пришиває до одежини старої; коли ж нї, то й нову розідре, й старій не личить латка з нового.

5:37b.LUK.005.037 І ніхто не наливав вина нового в бурдюки старі; коли ж ні, порве нове вино бурдюки, й вино витече, й бурдюки пропадуть.

5:38b.LUK.005.038 А вино нове в бурдюки нові наливають, то й буде все ціле.

5:39b.LUK.005.039 Ніхто, пивши старе, не бажав зараз нового; каже бо: Старе лучче.

6

6:1b.LUK.006.001 І сталось другої суботи після першої, ійшов Він через засїви, й рвали ученики Його колоссє, та й їли, потерши в руках.

6:2b.LUK.006.002 Деякі ж з Фарисеїв казали їм: На що робите, чого не годить ся робити в суботу?

6:3b.LUK.006.003 І, озвавшись до них, рече Ісус: Хиба й того не читали, що зробив Давид, як зголоднів він і тї, що були з ним:

6:4b.LUK.006.004 як, увійшовши вій у дом Божий, хлїби показні взяв і їв, і дав також тим, що були з ним, котрих не годилось їсти, хиба одним священикам?

6:5b.LUK.006.005 І рече їм: Син чоловічий - Вів Господь і суботи.

6:6b.LUK.006.006 І сталось також другої суботи: ввійшов Він у школу та й навчав; а був там чоловік, що рука в него права була суха.

6:7b.LUK.006.007 Назирали ж Його письменники та Фарисеї, чи в суботу сцїляти ме, щоб знайти вину на Него.

6:8b.LUK.006.008 Він же знав думки їх, і рече чоловіку сухорукому: Устань і стань на середину. Він же, вставши, стояв.

6:9b.LUK.006.009 Рече ж Ісус до них: Спитаю вас: Що годить ся по суботам: добре робити, чи лихе робити? душу спасати, чи погубляти?

6:10b.LUK.006.010 І, споглянувши кругом по всіх їх, рече чоловікові: Простягни руку твою. Він же зробив так, і стала рука його здорова, як і друга.

6:11b.LUK.006.011 Вони ж сповнились лютостю і говорили один до одного, що б зробити Ісусові.

6:12b.LUK.006.012 Стало ж ся тими днями, вийшов Він на гору молитись, і був усю ніч на молитві Богу.

6:13b.LUK.006.013 А, як настав день, покликав учеників своїх; і, вибравши з них дванайцятьох, котрих і апостолами назвав:

6:14b.LUK.006.014 Симона, що назвав Петром, та Андрея брата його. Якова та Йоана, Филипа та Вартоломея,

6:15b.LUK.006.015 Маттея та Тому, Якова Алфєєвого та Симона, на прізвище Зилота,

6:16b.LUK.006.016 Юду Якового та Юду Іскариоцького, що й став ся зрадником;

6:17b.LUK.006.017 і зійшовши з ними, став на місці рівному, й товариство учеників Його, і множество велике людей з усієї Юдеї і Єрусалиму, й з побережжя Тирського та Сидонського, що поприходили слухати Його і сцїлятися від недуг своїх,

6:18b.LUK.006.018 і мучені від духів нечистих; і спїляли ся.

6:19b.LUK.006.019 І ввесь народ шукав приторкнутись до Него: бо сила від Него виходила, й сцїляла всіх.

6:20b.LUK.006.020 І знявши Він очі свої на ученики свої, рече: Блаженні вбогі, бо ваше царство Боже.

6:21b.LUK.006.021 Блаженні голодні тепер, бо насититесь. Блаженні плачущі тепер, бо сьміяти метесь.

6:22b.LUK.006.022 Блаженні, коли ненавидіти муть вас люде, й коли проженуть вас, і осоромлять, і викинуть імя ваше, яв зло, задля Сина чоловічого.

6:23b.LUK.006.023 Радуйтесь того дня і веселїтесь, ось бо нагорода ваша велика на небі; так бо чинили пророкам батьки їх.

6:24b.LUK.006.024 Горе ж вам, багатим І бо прийняли ви утіху вашу.

6:25b.LUK.006.025 Горе вам, ситим! бо голодувати мете. Горе вам, що сьмієтесь тепер; бо сумувати мете да плакати мете.

6:26b.LUK.006.026 Горе вам, коли добре говорити муть про вас усї люде; так бо робили лжепророкам батьки їх.

6:27b.LUK.006.027 Тільки ж глаголю вам, слухаючим: Любіть ворогів ваших, добре робіть ненавидникам вашим,

6:28b.LUK.006.028 благословляйте кленучих вас, і моліть ся за обидників ваших.

6:29b.LUK.006.029 Хто бв тебе у щоку, підстав і другу; а хто бере твою свиту, й жупанка не борони.

6:30b.LUK.006.030 Всякому, хто просить у тебе, дай, і хто бере що твоє, не доповняй ея.

6:31b.LUK.006.031 І, як хочете, щоб чинили вам люде, так і ви чинїть їм.

6:32b.LUK.006.032 І коли любите тих, хто любить. вас, яка вам дяка? бо й грішники тих, хто їх любить, люблять.

6:33b.LUK.006.033 І коли добро робите тим, хто добро робить вам, яка вам дяка? бо й грішники те саме чинять.

6:34b.LUK.006.034 І коли позичаєте тим, від кого маєте надію одержати, яка вам дяка? бо й грішники грішникам позичають, щоб одержати стільки ж.

6:35b.LUK.006.035 Нї, любіть ворогів ваших, і добро робіть, і позичайте, нічого від них не сподіваючись; а буде нагорода ваша велика, й будете синами Вишнього; бо Він благий до невдячних і лихих.

6:36b.LUK.006.036 Будьте ж оце милосердні, як і Отець ваш милосерден.

6:37b.LUK.006.037 І не судіть, то й не будете суджені; не осуджуйте, то й не будете осуджені; прощайте, то й буде вам прощено.

6:38b.LUK.006.038 Давайте, то й вам буде дано; міру добру, наталовану, й струснуту, й надто пересипану давати муть вам на лоно ваше. Такою бо мірою, якою міряєте, відміряєть ся вам.

6:39b.LUK.006.039 Сказав же приповість їм: Чи може слїпий сліпого водити? хиба обидва в яму не впадуть ?

6:40b.LUK.006.040 Нема ученика над учителя свого; звершений же - буде кожен, як учитель його.

6:41b.LUK.006.041 Чого ж дивиш ся на порошину в оці брата твого, полїна ж у своєму оці не чуєш?

6:42b.LUK.006.042 І як можеш казати братові твоєму: Брате, дай вийму порошину, що в оцї твоїм, сам в оці своїм полїна не бачивши? Лицеміре, викинь перше ломаку з ока твого, а тодї бачити меш вийняти порошину з ока брата твого.

6:43b.LUK.006.043 Нема бо дерева доброго, що родить овощ пустий; анї дерева пустого, що родить овощ добрий.

6:44b.LUK.006.044 Кожне бо дерево по свому овощу пізнаєть ся; не збирають бо з тернини смокви, анї збирають з ожини винограду.

6:45b.LUK.006.045 Добрий чоловік з доброго скарбу серця свого виносить добре; а лихий чоловік з лихого скарбу серця свого виносить лихе: бо з переповнї серця промовляють уста його.

6:46b.LUK.006.046 На що ж мене звете Господи, Господи, й не робите, що я глаголю?

6:47b.LUK.006.047 Всякий, хто приходить до мене, й слухає слова мої, та й чинить їх, покажу вам, кому він подобен:

6:48b.LUK.006.048 подобен він чоловікові, будуючому будинок, що викопав глибоко, й положив підвалину на каменї; як же повідь настала, наперла бистрінь на будинок той, та не змогла схитнути його: збудовано бо його на каменї.

6:49b.LUK.006.049 Хто ж слухає, та не чинить, подобен чоловікові, будуючому будинок на землї, без підвалини, на котрий наперла бистрінь, і зараз упав, і була руїна будинка того велика.

7

7:1b.LUK.007.001 Як же скінчив усї глаголи свої в слух людям, увійшов у Капернаум.

7:2b.LUK.007.002 В одного ж сотника слуга недугуючи мав умирати, котрий був йому дорогий

7:3b.LUK.007.003 Почувши ж про Ісуса, післав до Него старших Жидівських, благаючи Його, щоб, прийшовши, спас слугу його.

7:4b.LUK.007.004 Вони ж, прийшовши до Ісуса, благали Його пильно, говорячи: Що достоєн він, щоб йому зробив се:

7:5b.LUK.007.005 любить бо нарід наш, і шкоду він збудував нам.

7:6b.LUK.007.006 Ісус же пійшов з ними. І як вже він недалеко був од будинка, вислав до Него сотник другів, говорячи Йому: Господи, не трудись, бо я недостоєн, щоб Ти під стелю мою ввійшов;

7:7b.LUK.007.007 тим і себе не вважав достойним до Тебе прийти; тільки промов слово, то й одужає слуга мій.

7:8b.LUK.007.008 Бо й я чоловік під властю поставлений, маючи під собою воїнів; і скажу сьому: Йди, то й іде, а другому: Прийди, то й прийде, а слузї моєму: Роби оце, то й зробить.

7:9b.LUK.007.009 Почувши ж се Ісус, дивувавсь йому, й, обернувшись до йдучого за собою народу, рече: Глаголю вам: Навіть в Ізраїлі, такої віри не знайшов я.

7:10b.LUK.007.010 І вернувшись послані у будинок, знайшли недужнього слугу здоровим.

7:11b.LUK.007.011 І сталось опісля, ійшов Він у город, званий Наш, і йшло з Ним доволї учеників Його, й багато народу.

7:12b.LUK.007.012 Як же наближився до городських воріт, аж ось винесено мертвого, сина єдиного в матері своєї, вона ж була вдова; й багато народу з городу було з нею.

7:13b.LUK.007.013 І побачивши її Господь, змилосердивсь над нею, і рече їй: Не плач.

7:14b.LUK.007.014 І приступивши, приторкнув ся до мар; ті ж, що несли, з'упинились. І рече: Молодче, тобі глаголю: встань.

7:15b.LUK.007.015 І сїв мерлець, і почав говорити. І оддав його матері його.

7:16b.LUK.007.016 Обняв же страх усїх; і прославляли вони Бога, кажучи: Що пророк великий устав між нами, й навідав Бог людей своїх.

7:17b.LUK.007.017 І розійшлось слово се по всїй Юдеї про Него й по всїй околицї.

7:18b.LUK.007.018 І сповістили Йоана ученики його про все те.

7:19b.LUK.007.019 І покликавши двох ученикїв своїх Йоан, післав до Ісуса, кажучи: Ти єси грядущий, чи иншого ждати нам?

7:20b.LUK.007.020 Прийшовши ж до Него чоловіки, казали: Йоан Хреститель прислав нас до Тебе, кажучи: Ти єси грядущий, чи иншого ждати нам ?

7:21b.LUK.007.021 Того ж часу сцїляв Він многих від недуг і ран, і духів лихих, і многим слїпим давав прозрїнне.

7:22b.LUK.007.022 І озвавшись Ісус, рече їм: Ідїть сповістіть Йоана, що бачили й чули: як слїпі прозирають, криві ходять, прокаженні очищають ся, глухі чують, мертві встають, і вбогі благовіствують.

7:23b.LUK.007.023 І блажен, хто де зблазнить ся мною.

7:24b.LUK.007.024 Як же пійшли посланці Йоанові, почав глаголати до народу про Йоана: Чого виходили ви дивитись у пустиню? На тростину, що вітер колише?

7:25b.LUK.007.025 Або чого ж виходили їй дивитись? На чоловіка, в мягку одежу одягненого? Ось ті, що в одежі пишній та роскоші, панують у царських дворах.

7:26b.LUK.007.026 Або чого виходили ви дивитись: На пророка? Так, глаголю вам, і більш пророка.

7:27b.LUK.007.027 Се той, про кого написано: Ось я досилаю ангела мого перед лицем Твоїм, що приготовить дорогу Твою перед Тобою.

7:28b.LUK.007.028 Глаголю бо вам: Більшого між нарожденими від жінок пророка над Йоана Хрестителя нема; найменший же у царстві Божім більший від него.

7:29b.LUK.007.029 І ввесь народ слухаючий, і митники, справдили Бога, хрестившись хрещеннем Йоановим.

7:30b.LUK.007.030 Фарисеї ж та законники раду Божу про них відкинули, не хрестившись від него.

7:31b.LUK.007.031 Рече ж Господь: Кому ж оце уподоблю людей роду сього? й кому подобні вони?

7:32b.LUK.007.032 Подобні вони дітям, що сидять на торгу та гукають одно на одного, та й кажуть: Ми сурмили вам, а ви не скакали; ми голосили вам, а ви не плакали.

7:33b.LUK.007.033 Прийшов бо Йоан Хреститель, що хлїба не їсть, анї вина не пє, і кажете: Диявола мав.

7:34b.LUK.007.034 Прийшов Син чоловічий, що їсть і пє, і кажете: Ось чоловік прожора та пяниця, митникам друг і грішникам.

7:35b.LUK.007.035 І справдилась премудрість од дітей своїх усїх.

7:36b.LUK.007.036 Просив же хтось Його з Фарисеїв, щоб їв з ним. І, ввійшовши з господу Фарисееву, сїв за столом.

7:37b.LUK.007.037 І ось жінка у городі, що була грішниця, довідавшись, що сидить за столом у господї Фарисеевій, принісши любастровий збаночок мира,

7:38b.LUK.007.038 і ставши коло ніг Його ззаду, плачучи, почала обмивати ноги Його слїзми, й волоссєм голови своєї обтирати; й цілувала ноги Його, й мастила миром.

7:39b.LUK.007.039 Бачивши ж Фарисей, що запросив Його, казав сам у собі, говорячи: Коли б сей був пророк, знав би, хто й яка се жінка, що приторкуєть ся до Него; бо грішниця вона.

7:40b.LUK.007.040 І озвавшись Ісус, рече до него: Симоне, маю тобі щось сказати. Він же каже: Учителю, скажи.

7:41b.LUK.007.041 Два довжники були в одного вірителя: один завинив пятьсот денариїв, другий же пятьдесять.

7:42b.LUK.007.042 Як же не мали чим оддавати, обом простив він. Хто ж оце з них, скажи, більш його любити ме?

7:43b.LUK.007.043 Озвав ся ж Симон і Каже: Думаю, що той, кому більш простив він. Він же рече йому: Право судив єси.

7:44b.LUK.007.044 І, обернувшись до жінки, рече Симонові: Чи бачиш ти сю жінку? Увійшов я в твою господу, - води на ноги мої не дав єси; ся ж слїзми обмила ноги мої, і волоссєм голови своєї обтерла.

7:45b.LUK.007.045 Цїлування не дав єси менї; ся ж, відколи ввійшов я, не перестала цілувати ноги мої.

7:46b.LUK.007.046 Оливою голови моєї не намастив єси; ся ж миром намастила ноги мої.

7:47b.LUK.007.047 Тим тлаголю тобі: Оставляють ся гріхи її многі, бо возлюбила много; кому ж мало оставляєть ся, мало любить.

7:48b.LUK.007.048 Рече ж їй: Оставляють ся гріхи твої.

7:49b.LUK.007.049 І почали ті, що вкупі сиділи, казати в собі: Хто сей, що й гріхи відпускає?

7:50b.LUK.007.050 Рече ж до жінки: Віра твоя спасла тебе; йди з упокоєм.

8

8:1b.LUK.008.001 І сталось опісля, проходив Він городи й села, проповідуючи й благовіствуючи царство Боже; а дванайцять з ним,

8:2b.LUK.008.002 і деякі жінки, що були спїлені од духів лихих і недуг: Мария, на прізвище Магдалина, що з неї сїм бісів вийшло,

8:3b.LUK.008.003 і Йоанна, жінка Хузана, Іродового приставника, й Сусанна, й инших багато, що послугували Йому з добра свого.

8:4b.LUK.008.004 Як же зійшлось багато народу та з усяких городів поприходили до Него, промовив приповістю:

8:5b.LUK.008.005 Вийшов сїяч сїяти насїннє своє; і, як він сїяв, инше впало край шляху; й попритоптувано його, й птаство небесне пожерло його.

8:6b.LUK.008.006 А инше впало на камінь; і посходивши, посохло, бо не мало вогкости.

8:7b.LUK.008.007 А инше впало між тернину; й розвившись тернина в ним, поглушила його.

8:8b.LUK.008.008 А инше впало на землю добру, й, зійшовши, дало овощ у сотеро. Се промовивши, покликнув: Хто має уші слухати, нехай слухає.

8:9b.LUK.008.009 Питали ж Його упеники Його, кажучи: Що се за приповість оця?

8:10b.LUK.008.010 Він же рече: Вам дано знати тайни царства Божого, другим же в приповістях, щоб дивлячись не бачили, й слухаючи не розуміли.

8:11b.LUK.008.011 Єсть же ся приповість: Насіннє, се слово Боже.

8:12b.LUK.008.012 Ті, що край шляху, се, що слухають; опісля ж приходить диявол, та й забирав слово з серця їх, щоб віруючи не спасли ся.

8:13b.LUK.008.013 Що ж на каменї, се, що, вислухавши, з радістю приймають слово, та сї кореня не мають; до часу вірують, а під час спокуси відпадають.

8:14b.LUK.008.014 Що ж між тернину впало, се, ті, що вислухавши, відходять, і журбою, та багацтвом, та роскошами життя поглушені, не дають овощу.

8:15b.LUK.008.015 Що ж у добрій землї, се ті, що, вислухавши слово, в серцї щирому й доброму держять, і дають овощ у терпінню.

8:16b.LUK.008.016 Нїхто ж, засьвітивши сьвічку, не покрива її посудиною, або під ліжко її ставить; тільки ж на сьвічнику ставлять, щоб входячі бачили сьвітло.

8:17b.LUK.008.017 Нема бо нічого тайного, що не виявить ся, і нїчого втаєного, що не взнавть ся і на яв не вийде.

8:18b.LUK.008.018 Вважайте оце, як слухаєте: хто бо має, дасть ся тому; а хто не мав і що, здаєть ся, мав, візьметь ся від него.

8:19b.LUK.008.019 Прийшла ж тодї до Него мати й брати Його, та й не могли зійтись із Ним за народом.

8:20b.LUK.008.020 І сповістили Його, кажучи: Мати Твоя та брати Твої стоять надворі: хочуть Тебе бачити.

8:21b.LUK.008.021 Він же, озвавшись, рече до них: Мати моя та брати мої ті, хто слово Боже слухав і чинить його.

8:22b.LUK.008.022 Стало ся ж одного дня, увійшов Він у човен, і ученики Його; й рече до них: Попливемо на той бік озера. І відчалили.

8:23b.LUK.008.023 Як же плилн, заснув Він; і найшла буря вітряна на озеро, й заливало їх, і були вони в опасностї.

8:24b.LUK.008.024 Приступивши ж розбудили Його, кажучи: Наставниче, наставниче, погибаємо! Він же вставши, погрозив вітрові та буянню води; й з'пинились, і настала тишина.

8:25b.LUK.008.025 Рече ж їм: Де ж віра ваша? Вони ж полякані дивувались, кажучи один до одного: Хто ж оце сей, що й вітрам повелівав, і водї, і слухають Його?

8:26b.LUK.008.026 І переплюш в землю Гадаринську, що по тім боцї Галилеї.

8:27b.LUK.008.027 Як же вийшов Він на землю, зустрів Його один чоловік з города, що мав біса з давнього часу, й одежі не вдягав, і в хатї не пробував, тільки по гробах.

8:28b.LUK.008.028 Побачивши ж Ісуса і закричавши, припав до Него, й голосом великим промовив: Що менї і Тобі, Ісусе, Сину Бога Вишнього? благаю Тебе, щоб мене не мучив.

8:29b.LUK.008.029 Повелів бо духові нечистому вийти з чоловіка: почасту бо схоплював його; й заковувано його в заліза та пута, й стережено; й, розбиваючи о-кови, бував гнаний од біса в пустиню.

8:30b.LUK.008.030 Питав же його Ісус, глаголючи: Яке тобі імя? Він же каже: Легион; бо бісів багато ввійшло в него.

8:31b.LUK.008.031 І благали Його, щоб Він не велїв їм ійти в безодню.

8:32b.LUK.008.032 Був же там великий гурт свиней, що пас ся на горі; і благали Його, щоб дозволив їм в них увійти. І дозволив їм.

8:33b.LUK.008.033 Вийшовши ж біси з чоловіка, увійшли в свині; і кинув ся гурт із кручі в озеро, та й потонув.

8:34b.LUK.008.034 Побачивши ж пастухи, що сталось, повтікали, й, пійшовши, сповістили по городах і по селах.

8:35b.LUK.008.035 Повиходили ж дивитись, що сталось, і прийшли до Ісуса, й знайшли сидячого чоловіка, що з него біси вийшли, одягненого й при розумі, в ногах у Ісуса, й злякались.

8:36b.LUK.008.036 Сповістили ж їх і ті, що бачили, як спас ся біснуватий.

8:37b.LUK.008.037 І благав Його ввесь народ околиці Гадаринської вийти від них, бо страх великий обняв їх; Він же, ввійшовши в човен, вернув ся.

8:38b.LUK.008.038 Благав же Його чоловік, з котрого вийшли біси. Щоб бути з Ним; відпустив же його Ісус, глаголючи:

8:39b.LUK.008.039 Вернись до дому твого та розкажи, скільки зробив тобі Господь. І пійшов він по всьому городу, проповідуючи, скільки зробив йому .Ісус.

8:40b.LUK.008.040 Стало ся ж, як вернувсь Ісус, прийняв Його народ: всі бо дожидали Його.

8:41b.LUK.008.041 І ось прийшов чоловік, котрому ймя Яір (а сей був старшиною над школою), і, припавши до ніг Ісусові, благав Його, щоб увійшов у господу його.

8:42b.LUK.008.042 Бо дочка єдина була в него літ дванайцяти, і та вмирала. Як же йшов Він, народ тиснув ся до Него;

8:43b.LUK.008.043 і одна жінка, бувши в кровотічі років дванайцять, котра, на лїкарів витративши ввесь прожиток, не могла нї від кого вигоїтись,

8:44b.LUK.008.044 і, приступивши ззаду, приторкнулась до краю одежі Його, й зараз перестала кровотіч її.

8:45b.LUK.008.045 І рече Ісус: Хто приторкнув ся до мене? Як же всї відпирались, сказав Петр і ті, що з Ним: Наставниче, народ товпить ся та тиснеть ся до Тебе, а Ти кажеш: Хто приторкнувсь до мене?

8:46b.LUK.008.046 Ісус же рече: Приторкнув ся до мене хтось; я бо чув, що сила вийшла з мене.

8:47b.LUK.008.047 Бачивши ж жінка, що не втаїть ся, трясучись приступила й, припавши перед Ним, з якої причини приторкнулась до Него, сповістила Його перед усім народом, і як одужала зараз.

8:48b.LUK.008.048 Він же рече їй: Бодрись, дочко: віра твоя спасла тебе; йди з упокоєм.

8:49b.LUK.008.049 Ще Він промовляв, приходить один від шкільного старшини, кажучи Мому: Вмерла дочка твоя; не труди учителя.

8:50b.LUK.008.050 Ісус же, дочувши, озвав ся до него, глаголючи: Не бій ся; тільки віруй, то й спасеть ся.

8:51b.LUK.008.051 Увійшовши ж у господу, не пустив увійти нїкого, тільки Петра, та Якова, таЙоана, та батька дитини й матір.

8:52b.LUK.008.052 Плакали ж усї й голосили по нїй; Він же рече: Не плачте; не вмерла, а спить.

8:53b.LUK.008.053 І сьміялись вони з Него, знаючи, що вмерла.

8:54b.LUK.008.054 Він же, випровадивши надвір усїх, і взявши за руку її, покликнув, глаголючи: Дївчинко, встань.

8:55b.LUK.008.055 І вернув ся дух її, і встала зараз; і звелїв їй дати їсти.

8:56b.LUK.008.056 І дивувались родителї її; Він же заповів їм нікому не казати, що сталось.

9

9:1b.LUK.009.001 Скликавши ж дванайцятьох учеників своїх, дав їм силу й власть над усіма бісами, й недуги сцїляти.

9:2b.LUK.009.002 І післав їх проповідувати царство Боже та оздоровлювати недужих.

9:3b.LUK.009.003 І рече до них: Нічого не беріть на дорогу, нї палиці, нї торбини, ні хліба, нї срібла, анї по дві одежині майте.

9:4b.LUK.009.004 І в котору господу прийдете, там пробувайте й звідтіля виходьте.

9:5b.LUK.009.005 А хто не прийме вас, виходячи з города того, й порох з ваших ніг обтрусїть на сьвідкуванне проти них.

9:6b.LUK.009.006 Вийшовши ж, ходили по селах; благовіствуючи та сцїляючи всюди.

9:7b.LUK.009.007 Почув то Ірод четверовластник усе, що сталось від Него, та й стуманів: тим що деякі казали, що Йоан устав із мертвих,

9:8b.LUK.009.008 инші ж, що Ілия явив ся, другі ж, що один з пророків старих воскрес.

9:9b.LUK.009.009 І каже Ірод: Йоана я стяв; хто ж се той, про котрого я чую таке? І шукав видїти Його.

9:10b.LUK.009.010 І вернувшись апостоли, оповідали Йому, що чинили. І взявши їх, пійшов окреме у місце пусте города, званого Витсаїда.

9:11b.LUK.009.011 Народ же дознавшись, пійшов слїдом за Ним; і, прийнявши їх, глаголав їм про царство Боже й, кому треба було сцїлення, оздоровлював.

9:12b.LUK.009.012 День же почав нахилятись; приступивши ж дванадцять, сказали Йому: Відошли народ, щоб, пійшовши кругом по селах та хуторах, відпочили й роздобули харчі; бо ми тут у пустому місці.

9:13b.LUK.009.013 Рече ж до них: Дайте ви їм їсти. Вони ж сказали: Нема в нас більш, як пять хлібів та дві риби; хиба що пійшовши купимо для всього народу сього їжі.

9:14b.LUK.009.014 Було бо до пяти тисяч чоловіка. Рече ж до учеників своїх: Садовіть їх купами по пятьдесятеро.

9:15b.LUK.009.015 І зробили так, і посадовили всіх.

9:16b.LUK.009.016 Узявши ж пять хлібів та дві риби й поглянувши на небо, благословив їх, і ламав, і давав ученикам класти перед народом.

9:17b.LUK.009.017 І їли, й наситились усї; і назбирано остальних у них окрушин дванайцять кошів.

9:18b.LUK.009.018 І сталось, як Він молив ся на самотї, були з Ним ученики; й спитав їх, глаголючи: Хто я, каже народ?

9:19b.LUK.009.019 Вони ж озвавшись сказали: Йоан Хреститель; другі: Ілия; инші ж: Що один пророк із старих воскрес.

9:20b.LUK.009.020 Рече ж їм: Ви ж, хто я, кажете? Озвав ся ж Петр і сказав: Христос Божий.

9:21b.LUK.009.021 Він же, заказавши їм, повелїв нікому не казати про се,

9:22b.LUK.009.022 глаголючи: Що мусить Син чоловічий багато терпіти, й відцурають ся Його старші, та архиєреї, та письменники, і вбють, і в третїй день воскресне Він.

9:23b.LUK.009.023 Рече ж до всїх: Коли хто хоче за мною йти, нехай одречеть ся себе й бере хрест, свій щодня, та й іде слїдом за мною.

9:24b.LUK.009.024 Хто бо хоче душу свою спасти погубить її; хто ж погубить душу свою задля мене, той спасе її.

9:25b.LUK.009.025 Що бо за користь мати ме чоловік, здобувши сьвіт увесь, себе ж погубивши або занапастивши?

9:26b.LUK.009.026 Хто бо посоромить ся мене й моїх словес, того й Син чоловічий посоромить ся, як прийде в славі своїй, і Отця, і сьвятих ангелів.

9:27b.LUK.009.027 Глаголю ж вам істино: Єсть деякі між стоячими тут, що не вкусять смертї, аж поки побачять царство Боже.

9:28b.LUK.009.028 Було ж після словес тих днїв з вісїм, і взявши Петра, та Йоана, та Якова, зійшов на гору молитись.

9:29b.LUK.009.029 І, як молив ся Він вид лиця Його став инший, і одежа Його біла, блискуча.

9:30b.LUK.009.030 І ось два чоловіки розмовляли з Ним, котрі були Мойсей та Ілия;

9:31b.LUK.009.031 вони, явившись у славі, говорили про смерть Його, яку мав сповнити в Єрусалимі.

9:32b.LUK.009.032 Петр же й ті, що з Ним, були отягчені сном; пробудивши ся ж, побачили славу Його й двох чоловіків, стоячих з Ним.

9:33b.LUK.009.033 І сталось, як розлучались від Него, каже Петр до Ісуса: Наставниче, добре нам тут бути: зробимо три намети, один Тобі, й Мойсею один, а один Ілиї, не знаючи, що каже.

9:34b.LUK.009.034 Як же він се говорив, постала хмара, та й отінила їх, і полякались, як вони увійшли в хмару.

9:35b.LUK.009.035 І роздав ся голос із хмари, говорячи: Се син мій любий; слухайте Його.

9:36b.LUK.009.036 А як був голос, знайдено Ісуса одного. І мовчали вони, й нікому не оповідали в ті дні нїчого, що бачили.

9:37b.LUK.009.037 Стало ся ж другого дня, як зійшли вони з гори, зустріло Його багато народу.

9:38b.LUK.009.038 І ось чоловік з народу покликнув, кажучи: Учителю, благаю Тебе, зглянь ся на сина мого; бо він єдиний у мене.

9:39b.LUK.009.039 І ось дух хапав його, і він зараз кричить; і рве його з піною, і ледві одходить од него, розбивши його.

9:40b.LUK.009.040 І благав я учеників Твоїх, щоб вигнали його, й не здолїли.

9:41b.LUK.009.041 І озвавшись Ісус, рече: О кодло невірне та розвратне! доки буду з вами й терпіти му вас? Приведи сюди сина твого.

9:42b.LUK.009.042 Ще ж ійшов він, а біс ударив ним, та й затряс. Погрозив же Ісус духові нечистому, і оздоровив хлопця, і оддав його батькові його.

9:43b.LUK.009.043 З'умляли ся ж усї величчєм Божим. Як же всі дивувались усїм, що зробив Ісус, рече Він до учеників своїх:

9:44b.LUK.009.044 Повкладуйте в уші ваші слова сї: Син бо чоловічий має бути виданим у руки чоловічі.

9:45b.LUK.009.045 Вони ж не зрозуміли слова сього, й було воно закрите від них, щоб не постерегли його; а бояли ся питати Його про слово се.

9:46b.LUK.009.046 Постала ж думка між ними, хто був би більший з них.

9:47b.LUK.009.047 Ісус же, знаючи думку серця їх, узявши дитину, поставив її біля себе,

9:48b.LUK.009.048 і рече їм: Хто прийме сю дитину в імя моє, мене приймав; а хто мене прийме, приймає пославшого мене: хто бо найменший між усїма вами, той буде великий.

9:49b.LUK.009.049 І озвавшись Йоан, каже: Наставниче, ми бачили одного, що в імя Твоє виганяв біси, й заборонили йому; бо не ходить услїд з нами.

9:50b.LUK.009.050 І рече до него Ісус: Не боронїть, хто бо не проти нас, той з нами.

9:51b.LUK.009.051 І сталось, як сповнились днї взяття Його (вгору), утвердив лице своє йти в Єрусалим,

9:52b.LUK.009.052 і післав посланці перед лицем своїм; і пійшовши вони, увійшли в село Самарянське, щоб приготовити Йому.

9:53b.LUK.009.053 І не прийнято Його, бо лице Його було грядуще в Єрусалим.

9:54b.LUK.009.054 Бачивши ж ученики Його Яков та Йоан, казали: Господи, хочеш, скажемо, щоб огонь зійшов з неба та й пожер їх, як Ілия зробив?

9:55b.LUK.009.055 Він же обернувшись докорив їм, і рече: Не знаєте, якого ви духа.

9:56b.LUK.009.056 Син бо чоловічий не прийшов душі людські погубляти, а спасати. І пійшли в инше село.

9:57b.LUK.009.057 Стало ся ж, як ійшли вони, сказав у дорозї хтось до Него: Пійду слїдом за Тобою, куди б нї пійшов, Господи.

9:58b.LUK.009.058 І рече йому Ісус: Лисицї нори мають, і птицї небесні гнізда; Син же чоловічий не має, де голови прихилити.

9:59b.LUK.009.059 Рече ж до другого: Йди слідом за мною. Він же каже: Господи, дозволь мені пійти перш поховати батька мого.

9:60b.LUK.009.060 Рече ж йому Ісус: Остав мертвим ховати своїх мерців, ти ж іди, проповідуй царство Боже:

9:61b.LUK.009.061 Рече ж і другий: Пійду слїдом за Тобою, Господи; перше ж дай менї попрощатись із тими, що в дому моїм.

9:62b.LUK.009.062 Рече ж до него Ісус: Нїхто, положивши руку свою на рало й позираючи назад, не спосібен до царства Божого.

10

10:1b.LUK.010.001 Після ж сього настановив Господь і других сїмдесять, та й післав їх по двоє перед лицем своїм у кожний город і місце, куди мав сам ійти.

10:2b.LUK.010.002 Рече ж до них: Жниво велике, робітника ж мало: просїть же Господа жнива, щоб випровадив робітників на жниво своє.

10:3b.LUK.010.003 Ійдїть; ось я посилаю вас, як ягнят між вовки.

10:4b.LUK.010.004 Не носіть калитки, нї торбини, ні обувя, і нїкого в дорозі не витайте.

10:5b.LUK.010.005 У котру ж господу ввійдете, перше кажіть: Впокій домові сьому;

10:6b.LUK.010.006 і коли там буде син упокою, спочине на йому впокій ваш; коли ж нї, до вас вернеть ся.

10:7b.LUK.010.007 У тім же дому зоставайтесь, ївши й пивши, що в в них: достоєн бо робітник нагороди своєї. Не ходїть од хати до хати.

10:8b.LUK.010.008 І в которий город увійдете, й приймуть вас, їжте що поставлять перед, вами,

10:9b.LUK.010.009 і сцїляйте в ньому недужих, і кажіть ім: Наближилось до вас царство Боже.

10:10b.LUK.010.010 У которий же город прийдете й не приймуть вас, вийшовши на улицї його, скажіть:

10:11b.LUK.010.011 І порох, що поприлипав до нас із города вашого, обтрушуємо вам; тільки ж се знайте, що наближилось до вас царство Боже.

10:12b.LUK.010.012 Глаголю ж вам, що Содомлянам дня того одраднїщ буде, ніж городові тому.

10:13b.LUK.010.013 Горе тобі, Хоразине! горе тобі, Витсаїдо! бо коли б у Тирі та Сидонї стались чудеса, що стали ся в вас, давно б, у веретищі та в попелї сидячи, покаялись.

10:14b.LUK.010.014 Тільки ж Тирові й Сидонові одраднїщ буде на судї, ніж вам.

10:15b.LUK.010.015 І ти, Капернауме, що аж до неба підняв ся, аж у пекло провалиш ся.

10:16b.LUK.010.016 Хто слухав вас, мене слухав; а хто гордує вами, мною гордує; хто ж мною гордує, гордує Пославшим мене.

10:17b.LUK.010.017 І вернулись сїмдесять назад з радощами, кажучи: Господи, й біси корять ся нам в імя Твоє.

10:18b.LUK.010.018 Рече ж їм: Видїв я сатану, як блискавку з неба падаючого.

10:19b.LUK.010.019 Ось даю вам силу наступати на гадюки й на скорпиони, й на всю силу ворожу, й ніщо вам не шкодити ме.

10:20b.LUK.010.020 Тільки ж бо сим не втішайтесь, що духи вам корять ся; втішайте ся ж більш, що імена ваші написані на небесах.

10:21b.LUK.010.021 Того часу зрадїв духом Ісус, і рече; Дякую Тобі, Отче, Господи неба й землї, що втаїв се від премудрих і розумних, а відкрив недоліткам. Так, Отче: бо так воно вподобалось, перед Тобою.

10:22b.LUK.010.022 Усе передане мені від Отця; і нїхто не знав, хто Син, тільки Отець, і хто Отець, тільки Син та кому схоче Син одкрити.

10:23b.LUK.010.023 І, обернувшись до учеників на самоті, рече: Блаженні очі, котрі бачять, що ви бачите:

10:24b.LUK.010.024 глаголю бо вам: Що многі пророки й царі хотіли бачити, що ви бачите, та й не бачили, й чути, що ви чуєте, та й не чули.

10:25b.LUK.010.025 І ось, законник один устав, спокушуючи Його й кажучи: Учителю, що робивши, життє вічне насліджу?

10:26b.LUK.010.026 Він же рече до него: В законі що написано? як читаєш?

10:27b.LUK.010.027 Він же, озвавшись, каже: Люби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією силою твоєю, і всією думкою твоєю, та ближнього твого, як себе самого.

10:28b.LUK.010.028 Рече ж йому: Право відказав єси. Се чини, то й жити меш.

10:29b.LUK.010.029 Він же, хотївши справдити себе, каже до Ісуса: Хто ж мій ближній?

10:30b.LUK.010.030 Підхопивши ж Ісус, рече: Чоловік один йшов з Єрусалиму в Єрихон, і попав ся розбійникам, котрі, обдерши його й рани завдавши, дійшли, зоставивши півмертвого.

10:31b.LUK.010.031 Случаєм ійшов якийсь священик дорогою цією, і, побачивши його, пройшов мимо.

10:32b.LUK.010.032 Так само ж і левит, лучившись на те місце, приступивши й подивившись, пройшов мимо.

10:33b.LUK.010.033 Самарянин же один, ідучи дорогою, прийшов до него й, побачивши його, милосердував ся,

10:34b.LUK.010.034 і, приступивши, обвязав рани його, ллючи оливу та вино, й, посадивши його на свою скотину, привів його в гостинницю, і пильнував його;

10:35b.LUK.010.035 а назавтра, одходячи, вийняв два денариї, дав гостинникові, та й каже йому: Доглядай його, і що над се видаси, я, вернувшись, оддам тобі.

10:36b.LUK.010.036 Хто ж оце з тих трох здаєть ся тобі ближнїм тому, що попавсь між розбійники?

10:37b.LUK.010.037 Він же каже: Хто зробив милость йому. Рече тоді йому Ісус: Їди й ти чини так.

10:38b.LUK.010.038 Стало ся ж, як ійшли вони, увійшов Він у в одно село, жінка ж одна, на ймя Марта, прийняла Його в господу свою.

10:39b.LUK.010.039 А була в неї сестра, звана Мария, котра, сівши в ногах у Ісуса, слухала слово Його.

10:40b.LUK.010.040 Марта ж зайнялась великою послугою; ставши ж каже: Господи, чи байдуже Тобі, що сестра моя одну мене зоставила послугувати? Скажи ж їй, щоб менї помагала.

10:41b.LUK.010.041 Озвавши ся ж рече їй Ісус: Марто, Марто, журиш ся та побиваєш ся про многе,

10:42b.LUK.010.042 одного ж треба. Мария добру частину вибрала, що не відніметь ся від неї.

11

11:1b.LUK.011.001 І сталось, як Він молив ся на одному місці, і як перестав, сказав один з учеників до Него: Господи, навчи нас молитись, як і Йоан навчив учеників своїх.

11:2b.LUK.011.002 Рече ж їм: Коли молитесь, кажіть: Отче наш, що на небесах! Нехай святить ся імя Твоє, нехай прийде царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землї.

11:3b.LUK.011.003 Хлїб наш щоденний дай нам сьогодні.

11:4b.LUK.011.004 І прости нам довги наші, як і ми прощаємо кожному довжникові нашому; й не введи нас у спокусу, а ізбави нас од лукавого.

11:5b.LUK.011.005 І рече до них: Хто з вас мати ме приятеля, і прийде до него о півночі, і скаже йому: Друже, позич менї три хліби,

11:6b.LUK.011.006 бо приятель мій прийшов до мене з дороги, й не маю що поставити перед ним;

11:7b.LUK.011.007 а той із середини, озвавшись, скаже: Не турбуй мене; вже двері зачинені, і діти мої зо мною в постелї; не можу, вставши, дати тобі:

11:8b.LUK.011.008 глаголю вам: Хоч і не дасть йому, вставши, що він йому друг, та задля докучання його, вставши, дасть йому, скільки йому треба.

11:9b.LUK.011.009 І я вам глаголю: Просїть, то й дасть ся вам; шукайте, то й знайдете; стукайте, то й одчинить ся вам.

11:10b.LUK.011.010 Кожен бо, хто просить, одержує; і хто шукав, знаходить; і хто стукає, тому відчиняють.

11:11b.LUK.011.011 У которого ж з вас, батьків, просити ме син хліба, чи каменя подасть йому? а як риби, чи замість риби гадюку подасть йому?

11:12b.LUK.011.012 Або коли просити ме яйця, чи подасть йому скорпиона?

11:13b.LUK.011.013 Коли ж ви, лихими бувши, знаєте добрі дари давати дїтям вашим, яв же більш Отець із неба, не дасть Духа сьвятого тим, що просять у Него?

11:14b.LUK.011.014 І вигнав біса, а той був нїмий. Стало ся ж, як диявол вийшов, промовив нїмий; і дивувавсь народ.

11:15b.LUK.011.015 Деякі ж з них казали: Вельзевулом, князем бісовським, виганяв біси.

11:16b.LUK.011.016 Другі ж, спокушуючи Його, ознаки від Него шукали з неба.

11:17b.LUK.011.017 Він же, знаючи думки їх, рече їм: Кожне царство, проти себе розділившись, пустіє; і господа - проти господи, падає.

11:18b.LUK.011.018 Коли ж і сатана проти себе роздїлить ся, яв устоїть царство його? Бо кажете, що Ведьзевулом виганяю біси.

11:19b.LUK.011.019 Коли ж я Вельзевулом виганяю біси, то сини ваші ким виганяють їх ? Тим суддями вашими вони будуть.

11:20b.LUK.011.020 Коли ж пальцем Божим виганяю біси, то конче пристигло до вас царство Боже.

11:21b.LUK.011.021 Коли ж сильний, в'оружившись, стереже свого двору, то в спокою добро його.

11:22b.LUK.011.022 Коли ж сильнїщий над него, прийшовши, подужав його, то всю зброю його бере, що на неї вповав, та й роздав здобич його.

11:23b.LUK.011.023 Хто не зо мною, той проти мене; і хто не збирає зо мною, розсипає.

11:24b.LUK.011.024 Як же нечистий дух вийде з чоловіка, то блукав по безвіддях, шукаючи впокою, і, не знайшовши, каже: Вернусь до домівки моєї, звідкіля вийшов.

11:25b.LUK.011.025 І прийшовши знайде її виметену й прибрану.

11:26b.LUK.011.026 Тоді йде та бере сім инших духів, злїщих над себе; і, ввійшовши, домують там; і буде останнє чоловіка того гірше першого.

11:27b.LUK.011.027 Стало ся ж, як промовляв Він се, піднявши одна жінка зміж народу голос, каже Йому: Блаженна утроба, що носила Тебе, й соски, що ссав єси.

11:28b.LUK.011.028 Він же рече: Блаженні ж і ті, що слухають слово Боже, та й хоронять його.

11:29b.LUK.011.029 Як же народ громадив ся, почав глаголати: Кодло се лукаве; воно ознаки шукає, і не дасть ся ознака йому, тільки ознака Йони пророка.

11:30b.LUK.011.030 Бо, як Йона був ознакою Ниневянам, так буде й Син чоловічий кодлу сьому:

11:31b.LUK.011.031 Цариця полуденна встане на суд із чоловіками кодла сього, та й осудить їх: бо прийшла вона з краю землі послухати премудростї Соломонової; а ось більший Соломона тут,

11:32b.LUK.011.032 Ниневяне встануть на суд із кодлом сим, та й осудять його; бо покаялись по проповіді Йониній; а ось більший Йони тут.

11:33b.LUK.011.033 Ніхто ж, засьвітивши сьвічку, на потайному не ставить, нї під посудину, а на сьвічнику, щоб хто входить, сьвітло бачив.

11:34b.LUK.011.034 Сьвітло тїлу око; коли ж оце тїіо твоє ясне буде, то й все тїло твоє сьвітле: коли ж лихе буде, то й тїло твоє темне.

11:35b.LUK.011.035 Гледи ж оце, щоб сьвітло, що в тобі, не була темрява.

11:36b.LUK.011.036 Коли ж тїло твоє все сьвітле, не маючи ніякої частини темної, то буде сьвітле все, як би сьвічка сяєвом просьвічувала тебе.

11:37b.LUK.011.037 Як же Він промовляв, просив Його Фарисей один, щоб обідав у него; ввійшовши ж, сів за столом.

11:38b.LUK.011.038 Фарисей же, побачивши, здивував ся, що перше не обмив ся перед обідом.

11:39b.LUK.011.039 Рече ж Господь до него: Тепер ви, Фарисеї, верх чаші і блюда очищаєте; середина ж ваша повна здирства та лукавства.

11:40b.LUK.011.040 Безумні! хиба, хто зробив верх, і середини не зробив.

11:41b.LUK.011.041 Тільки давайте милостиню з того, що є, і ось усе чисте вам буде.

11:42b.LUK.011.042 Та горе вам, Фарисеї! бо даєте десятину з мяти, рути і всякого зїлля, а минаєте суд і любов Божу. Се повинні були чинити, та й того не залишати.

11:43b.LUK.011.043 Горе вам, Фарисеї! бо любите перві сїдалища по школах і витання на торгах.

11:44b.LUK.011.044 Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! бо ви мов гроби, що їх невидко, й люде, ходячи поверх них, не знають.

11:45b.LUK.011.045 Озвав ся ж один з законників, і каже Йому: Учителю, так говорячи, ти й вас обижаєш.

11:46b.LUK.011.046 Він же рече: І вам, законникам, горе! що накдадуете людям тягарі котрі важко носити, а самі одним пальцем вашим не приторкнетесь до тягарів.

11:47b.LUK.011.047 Горе вам! що будуєте гроби пророкам, батьки ж ваші повбивали їх.

11:48b.LUK.011.048 Правдиво ви сьвідкуєте, і любі вам учинки батьків ваших; бо се вони повбивали їх, ви ж будуєте їм гроби.

11:49b.LUK.011.049 Тим і премудрість Божа глаголе: Пішлю до них пророків та апостолів, і инших з них вони вбивати муть та гонити муть,

11:50b.LUK.011.050 щоб відомстити за кров усїх пророків, пролиту від основання сьвіта кодлу сьому,

11:51b.LUK.011.051 від крові Авєля аж до крові Захарії, що поліг між жертївнею й храмом. Так, глаголю вам, відомстить ся, кодлу сьому.

11:52b.LUK.011.052 Горе вам, законники! що ви взяли ключ розуміння: самі не ввійшли, й тим, що входять, заборонили.

11:53b.LUK.011.053 Як же промовляв Він се до них, стали письменники та Фарисеї вельми наступати на Него, й допитуватись у Него про многі речі,

11:54b.LUK.011.054 чигаючи на Него й шукаючи вхопити що з уст Його, щоб обвинувати Його.

12

12:1b.LUK.012.001 Тим часом, як зібралась тьма народу, так що топтало одно одного, почав глаголати ученикам своїм: Перш усього остерегайтесь квасу Фарисейського, чи то лицемірства.

12:2b.LUK.012.002 Нїчого бо нема закритого, що не відкриєть ся, анї захованого, що не виявить ся.

12:3b.LUK.012.003 Тим, що ви потемки промовили, повидну чути муть; і що на ухо казали ви в коморах, проповідувати меть ся на домах.

12:4b.LUK.012.004 Глаголю ж вам, другам моїм: Не лякайтесь тих, що вбивають тїло, а потім не можуть більш нічого заподїяти.

12:5b.LUK.012.005 Я яе покажу вам, кого лякатись: Лякайтесь того, хто, вбивши, власть має вкинути в пекло. Так, глаголю вам, того лякайтесь.

12:6b.LUK.012.006 Хиба пятеро горобцїв не продають за два шаги? й один же з них не забутий перед Богом.

12:7b.LUK.012.007 Тільки ж і волоссє на голові вашій усе полічене. Не лякайте ся ж оце: ви многих горобцїв дорожчі.

12:8b.LUK.012.008 Глаголю ж вам: Всякий, хто визнавати ме мене деред людьми, й Син чоловічий визнавати ме його перед ангелами Божими.

12:9b.LUK.012.009 Хто ж відречеть ся мене перед людьми, того відречусь я перед ангелами Божими.

12:10b.LUK.012.010 І всякий, хто скаже слово на Сина чоловічого, простить ся йому; хто ж на сьвятого Духа хулив, не простить ся.

12:11b.LUK.012.011 Коли ж приведуть вас у школи, та до урядів, та до властей, не дбайте про те, як або чим боронити метесь, або що казати мете:

12:12b.LUK.012.012 бо сьвятий Дух учити ме вас тієї години, що треба говорити.

12:13b.LUK.012.013 Каже ж Йому один з народу: Учителю, скажи братові моєму, щоб поділив ся зо мною наслїддєм.

12:14b.LUK.012.014 Він же рече йому: Чоловіче, хто настановив мене суддею або дїлителем над вами?

12:15b.LUK.012.015 Рече ж до них: Остерегайтесь і бережітесь зажерливості; бо не в тім комусь життє його, щоб надто мати з достатків своїх.

12:16b.LUK.012.016 Сказав же приповість до них, глаголючи: В одного багатого чоловіка вродила добре земля;

12:17b.LUK.012.017 і думає він сам собі, говорячи: Що менї робити, що не маю куди звезти овощі мої?

12:18b.LUK.012.018 І каже: От що зроблю: Розберу клунї мої та більші побудую, і звезу туди всі плоди мої і добро моє.

12:19b.LUK.012.019 І скажу душі моїй: Душе, маєш багацько добра, зложеного на лїта многі; спочивай, їж, пий, весели ся.

12:20b.LUK.012.020 Рече ж йому Бог: Безумний, сієї ночі душу твою візьмуть у тебе; що ж надбав єси, кому буде?

12:21b.LUK.012.021 Оттак, хто скарбує для себе, а не в Бога багатіє.

12:22b.LUK.012.022 Рече ж до учеників своїх: Тим глаголю вам: Не журіть ся душею вашою, що їсти мете, анї тілом, чим з'одягнетесь.

12:23b.LUK.012.023 Душа більша їжі, а тїло одежі.

12:24b.LUK.012.024 Погляньте на круки: що не сїють і не жнуть; у них нї комори, нї клунї, а Бог годує їх; як же більше луччі ви птаства?

12:25b.LUK.012.025 Хто ж з вас, журившись, може прибавити до зросту свого один локіть?

12:26b.LUK.012.026 Коли ж ви й найменьшого не можете, то чого про инше журитесь?

12:27b.LUK.012.027 Погляньте на лилії, як вони ростуть: не працюють і не прядуть; глаголю ж вам, що й Соломон у всїй славі своїй не з'одягав ся, як одна з сих.

12:28b.LUK.012.028 Коли ж траву, що сьогоднї на полї, а завтра буде в піч вкинута, Бог так з'одягає; то як більше вас, маловіри?

12:29b.LUK.012.029 І ви не шукайте що вам їсти, або що пити, й не несітесь (високо);

12:30b.LUK.012.030 того бо всього народи сьвіту шукають; Отець же ваш знає, що треба вам сього.

12:31b.LUK.012.031 Лучче шукайте царства Божого, а се все додасть ся вам.

12:32b.LUK.012.032 Не лякай ся, мале стадо: бо вподобалось Отцеві вашому дати вам царство.

12:33b.LUK.012.033 Продавайте достатки ваші, і подавайте милостиню; робіть собі сакви, що не ветшають, скарб, що не вбавляєть ся на небесах, де злодій не приступає, анї міль не їсть.

12:34b.LUK.012.034 Де бо скарб ваш, там і серце ваше буде.

12:35b.LUK.012.035 Нехай будуть поясницї ваші підперезані, і сьвітильники позасьвічувані,

12:36b.LUK.012.036 і ви подобні людям, що дожидають пана свого, коли вертати меть ся з весілля, щоб, як прийде та постукає, зараз одчинити йому.

12:37b.LUK.012.037 Блаженні слуги ті, котрих, прийшовши пан, знайде їх пильнуючих; істино глаголю вам, що піддережеть ся та й посадовить їх за стіл, і, приступивши, послугувати ме їм.

12:38b.LUK.012.038 І коли прийде о другій сторожі, або о третій сторожі прийде, і знайде так, блаженні слуги ті.

12:39b.LUK.012.039 Се ж знайте, що коли б знав господар, о которій годинї злодій прийде, пильнував би, й не дав би підкопати господи своєї.

12:40b.LUK.012.040 Тим і ви будьте готові; бо, котрої години не думаєте, Син чоловічий прийде.

12:41b.LUK.012.041 Каже ж Йому Петр: Господи, чи до нас приповість сю глаголеш, чи до всїх?

12:42b.LUK.012.042 Рече ж Господь: Хто єсть вірний і розумний дворецький, що поставить його пан над челяддю своєю, видавати у пору визначену харч?

12:43b.LUK.012.043 Блажен слуга той, котрого, пан прийшовши, знайде, що робить так.

12:44b.LUK.012.044 По правдї глаголю вам, що над усїм достатком своїм поставить його.

12:45b.LUK.012.045 Коли ж слуга той скаже в серцї своїм: Барить ся пан мій прийти, та й зачне бити рабів і рабинь, їсти, та пити, та впиватись,

12:46b.LUK.012.046 прийде пан того слуги дня, котрого не сподїваєть ся, і години, котрої не знав, та й відлучить його, й долю його з невірними положить.

12:47b.LUK.012.047 Той же слуга, що знав волю пана свого, та й не приготовив ся, анї зробив по волї його, буде битий много.

12:48b.LUK.012.048 Хто ж, не знавши, зробив достойне биття, буде битий мало. Від усякого бо, кому дано багато, багато вимагати меть ся від него; а кому прибавлено багато, більш спитаєть ся від него.

12:49b.LUK.012.049 Огонь прийшов я кинути на землю; і чого хочу? тільки щоб запалав уже.

12:50b.LUK.012.050 Хрещеннем же маю хреститись, і як мені важко, доки се скінчить ся!

12:51b.LUK.012.051 Чи думаєте, що впокій прийшов я дати на землї? Нї, глаголю вам, а роздїленне:

12:52b.LUK.012.052 буде бо від нинї пятеро в одній хаті розділених, троє проти двох, і двоє проти трох.

12:53b.LUK.012.053 Стане батько різно проти сина, а син проти батька; мати проти дочки, а дочка проти матери; свекруха проти невістки своєї, і невістка проти свекрухи своєї.

12:54b.LUK.012.054 Рече ж і до народу: Як побачите хмару, що виступає від заходу, зараз кажете: Ливень буде, й буває так.

12:55b.LUK.012.055 А як вітер полуденний віє, кажете, що спека буде, й буває.

12:56b.LUK.012.056 Лицеміри, лице землї і неба вмієте пізнавати, часу ж сього як не розпізнаєте?

12:57b.LUK.012.057 Чом же й про себе не судите право?

12:58b.LUK.012.058 Як бо йдеш із противником твоїм перед князя, то в дорозЇ дбай, щоб збутись його; щоб не потяг тебе до судді, а суддя не передав тебе слузі, а слуга не вкинув тебе в темницю.

12:59b.LUK.012.059 Глаголю тобі, не вийдеш звідтіля, доки й останнього мідяка не віддаси.

13

13:1b.LUK.013.001 Нагодили ся ж деякі того часу, оповідуючи Йому про Галилейців, котрих кров Пилат змішав з жертвами їх.

13:2b.LUK.013.002 І озвавшись Ісус, рече їм: Чи думаєте, що Галилейцї сї грішниці від усіх Галилейцїв були, що так постраждали?

13:3b.LUK.013.003 Нї, глаголю вам; тільки ж, коли, не покаєтесь, усї так само погинете.

13:4b.LUK.013.004 Або ті вісїмнайцять, що впала на них башта в Силоамі та й побила, щ думаєте, що сї були більші довжники, над усіх людей що живуть в Єрусалимі?

13:5b.LUK.013.005 Нї, глаголю вам; тільки ж, коли не покаєтесь, то всі так само погинете.

13:6b.LUK.013.006 Сказав же сю приповість: Смоківницю мав хтось у винограднику своїм посаджену; й прийшов овощу шукати на нїй, та й не знайшов,

13:7b.LUK.013.007 Рече ж до винаря: Ось три роки; приходжу, шукаючи овощу на смоківницї сїй, та й не знаходжу. Зрубай її, на що й землю займає?

13:8b.LUK.013.008 Він же, озвавшись, каже йому: Господи, зостав її і на се лїто, поки прокопаю круг неї та обложу гноєм,

13:9b.LUK.013.009 чей зродить овощ; коли ж нї, тоді зрубаєш її.

13:10b.LUK.013.010 Навчав же в одній школі по суботам.

13:11b.LUK.013.011 І ось була жінка, маючи духа недуги вісїмнайцять років, і була сгорблена, й не могла зовсім випростатись.

13:12b.LUK.013.012 Побачивши ж її Ісус, покликав, і рече їй: Жінко, одзволилась єси від недуги твоєї.

13:13b.LUK.013.013 І положив на неї руки, й зараз стала права, й прославляла Бога.

13:14b.LUK.013.014 Озвав ся ж шкільний старшина, досадуючи, що в суботу сцїлив Ісус, і каже народові: в шість днів, в котрі годить ся робити; оттодї ж приходьте, та й сцїляйтесь, а не субітнього дня.

13:15b.LUK.013.015 Відказав тоді йому Господь, і рече: Лицеміри, хиба не кожен з вас у суботу одвязув вода свого або осла від ясел, та веде поїти?

13:16b.LUK.013.016 Сю ж дочку Авраамову, що вязав сатана, бач вісїмнайцять років, чи не годилось одзволити од вязила сього в день субітнїй?

13:17b.LUK.013.017 І, як се промовив, засоромились усї противники Його, а всі люде радувались усїм славним, що сталось від Него ?

13:18b.LUK.013.018 Рече ж: Кому подобне царство Боже? й кому уподоблю його?

13:19b.LUK.013.019 Подобне воно зерну горчицї, що взявши чоловік, кинув у город свій, і виросло воно, й стало дерево велике; й птаство небесне кублилось між гіллєм його.

13:20b.LUK.013.020 І знов рече: Кому уподоблю царство Боже?

13:21b.LUK.013.021 Подобне воно квасу, що взявши жінка, розчинила у трох мірках борошна, поки вкисне все.

13:22b.LUK.013.022 І проходив через городи й села, навчаючи й верстаючи дорогу до Єрусалиму.

13:23b.LUK.013.023 Каже ж один Йому: Господи, чи тих мало, що спасають ся? Він же рече до них:

13:24b.LUK.013.024 Силкуйтесь увійти тісними ворітьми; бо многі, глаголю вам, шукати муть увійти, та й не здолїють.

13:25b.LUK.013.025 І, як устане господар та зачинить двері, а ви зачнете, стоячи знадвору, стукати в двері, говорячи: Господи, Господи, відчини нам, то озвавшись, скаже вам: Не знаю вас, звідкіля ви;

13:26b.LUK.013.026 тоді станете казати: Ми їли перед Тобою й пили, й по улицях наших навчав єси.

13:27b.LUK.013.027 І скаже: Глаголю вам, що не знаю вас, звідкіля ви: уступіть ся від мене, всї, що робите неправду.

13:28b.LUK.013.028 Там буде плач і скреготаннє зубів, як побачите Авраама, та Ісаака, та Якова і всіх пророків у царстві Божому, себе ж вигнаних геть.

13:29b.LUK.013.029 І прийдуть од сходу й заходу, і від півночі й полудня, та й сядуть у царстві Божому:

13:30b.LUK.013.030 І ось є останнї, що будуть перві, й перві, що будуть останні.

13:31b.LUK.013.031 Того дня приступили деякі Фарисеї, кажучи Йому: Зійди звідсїля, бо Ірод хоче Тебе вбити.

13:32b.LUK.013.032 І рече їм: Ідїть та скажіть лисиці тій: Ось виганяю біси, й сцїлення роблю сьогодні й завтра, а третього дня скінчаю ся.

13:33b.LUK.013.033 Тільки ж мушу сьогодні і завтра й дальшого дня ходити, бо не можна пророкові загинути осторонь Єрусалиму.

13:34b.LUK.013.034 Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і каменуєш посланих до тебе! скільки раз хотїв я зібрати діти твої, як курка своє гнїздо під крила, й не схотіли.

13:35b.LUK.013.035 Оце ж оставляєть ся вам господа ваша пуста; істино ж глаголю вам: Що не побачите мене, доки прийде час, що скажете: Благословен грядущий в імя Господнє.

14

14:1b.LUK.014.001 І сталось, як прийшов Він у господу до одного із старших фарисейських у суботу їсти хлїб, були й вони, назираючи Його.

14:2b.LUK.014.002 І ось один чоловік у водянці (у водяній пухлинї) був перед Ним.

14:3b.LUK.014.003 І озвавшись Ісус, рече до законників та Фарисеїв, глаголючи: Чи годить ся в суботу сцїляти?

14:4b.LUK.014.004 Вони ж мовчали. І взявши сцїлив його, та й відпустив.

14:5b.LUK.014.005 І, озвавшись до них, рече: В кого з вас осел або віл упаде в колодязь, чи зараз не витягне його субітнього дня?

14:6b.LUK.014.006 І не змогли вони відказати Йому знов проти сього.

14:7b.LUK.014.007 Сказав же до запрошених приповість, постерігши, як перві місця вибирають, глаголючи до них:

14:8b.LUK.014.008 Коли запрошений ти від кого на весїллє, то не сідай на первому місці, щоб часом поважнїший тебе не був запрошений від него,

14:9b.LUK.014.009 і прийшовши той, хто запросив тебе й його, не сказав тобі: Дай сьому місце; а тодї доведеть ся тобі з соромом останнє місце заняти.

14:10b.LUK.014.010 Нї, коди ти запрошений, прийшовши сїдай на останньому місці, щоб, як прийде, хто запросив тебе, сказав тобі: Друже, сїдай вище. Тодї буде тобі слава перед тими, що сидять з тобою.

14:11b.LUK.014.011 Бо кожен, хто нести меть ся вгору, принизить ся, хто ж принизуєть ся, пійде вгору.

14:12b.LUK.014.012 Рече ж і тому, що запросив його: Коли справляєш обід або вечерю, не клич приятелїв твоїх, нї братів твоїх, нї сусїд багатих; щоб часом і вони тебе не запросили, й не було тобі відплати.

14:13b.LUK.014.013 Нї, коли справляєш гостину, запрошуй убогих, калїк, кривих, слїпих;

14:14b.LUK.014.014 то будеш блажен бо не мають чим віддати тобі; віддасть ся бо тобі увоскресенню праведних.

14:15b.LUK.014.015 Почувши ж се один з сидячихз Ним, каже Йому: Блажен, хто їсти ме хлїб у царстві Божім.

14:16b.LUK.014.016 Він же рече йому: Один чоловік справив вечерю велику, та й запросив многих;

14:17b.LUK.014.017 і післав слугу свого часу вечері сказати запрошеним: Ійдїть, бо вже все готове.

14:18b.LUK.014.018 І почали рядом відпрошуватись усї. Первий сказав йому: Поле купив я, то мушу шити та подивитись на него. Прошу тебе, вибач менї.

14:19b.LUK.014.019 А другий сказав: Пять ярем волів купив я, і йду спробувати їх. Прощу тебе, вибач мені.

14:20b.LUK.014.020 А знов другий сказав: Я одруживсь, тому й не можу прийти.

14:21b.LUK.014.021 І прийшовши слуга той, оповів панові своєму. Тодї прогнівившись господар, рече слузї своєму: Вийди хутко на дороги та на улицї городські, та вбогих, та калїк, та кривих, та слїпих поприводь сюди.

14:22b.LUK.014.022 І рече слуга: Пане, сталось, як звелїв єси, та й ще в місце.

14:23b.LUK.014.023 І рече пан до слуги: Вийди на шляхи та на загороди, та силуй увійти, щоб повна була господа моя.

14:24b.LUK.014.024 Глаголю бо вам, що ніхто з чоловіків тих запрошених не покоштує моєї вечері.

14:25b.LUK.014.025 Ійшло ж із Ним пребагате народу; й обернувшись рече до них:

14:26b.LUK.014.026 Коли хто приходить до мене й не зненавидить батька свого, й матїр, і жінку, й діти, й братів, і сестер, та ще й свою душу, не може учеником моїм бути.

14:27b.LUK.014.027 І хто не носить хреста свого й не ходить слїдом за мною, не може бути учеником моїм.

14:28b.LUK.014.028 Хто бо з вас, задумавши башту будувати, перше сївши не полїчить видатку, чи має на скінченне?

14:29b.LUK.014.029 щоб часом, як положить він основину, та, не спроможеть ся скінчити, всі, дивлячись, не стали сьміятись із него, кажучи:

14:30b.LUK.014.030 Що сей чоловік почав будувати, та й не спроміг ся скінчити.

14:31b.LUK.014.031 Або який цар, ідучи на войну, ударити на другого царя, сївши перше не порадить ся, чи можливо з десятьма тисячами устояти проти того, хто з дванайцятьма тисячами йде на него.

14:32b.LUK.014.032 Коли ж нї, то ще як той далеко, посли піславши, просить примирря.

14:33b.LUK.014.033 Так оце всякий з вас, хто не відцураєть ся від усього свого достатку, не може моїм учеником бути,

14:34b.LUK.014.034 Добро сіль; коли ж сіль вітріє, то чим приправити?

14:35b.LUK.014.035 Нї в землю, нї в гній не годить ся вона; геть викидають її. Хто має уші слухати, нехай слухає.

15

15:1b.LUK.015.001 Приближували ся ж до Него всї митники й грішники, слухати Його.

15:2b.LUK.015.002 І нарекали Фарисеї та письменники, кажучи: Шо сей грішників приймав і їсть із ними.

15:3b.LUK.015.003 Сказав же до них приповість сю, глаголючи:

15:4b.LUK.015.004 Которий чоловік з вас, мавши сотню овечок, та загубивши одну з них, не зоставить девятьдесять і девять у степу, та не пійде за загубленою, доки знайде її?

15:5b.LUK.015.005 А знайшовши положить на плечї собі, радїючи.

15:6b.LUK.015.006 І, прийшовши до дому, скликає другів та сусїд, кажучи їм: Радуйтесь зо мною, бо я знайшов овечку мою загублену.

15:7b.LUK.015.007 Глаголю вам, що оттак радість буде на небі над одним грішником каючим ся, більше ніж над девятьдесять і девятьма праведниками, котрим не треба покаяння.

15:8b.LUK.015.008 Або котора жінка, мавши десять драхім, коли згубить драхму одну, не сьвітить сьвітла, та не вимітає хати, та не шукає пильно, доки знайде?

15:9b.LUK.015.009 А знайшовши кличе подруг та сусїдок, кажучи: Радуйтесь зо мною, бо я знайшла драхму, що була згубила.

15:10b.LUK.015.010 Так, глаголю вам, радість буде перед ангелами Божими над одним грішником каючим ся.

15:11b.LUK.015.011 Рече ж: Один чоловік мав два сини,

15:12b.LUK.015.012 і сказав молодший з них батькові: Отче, дай мені частину маєтку, що впадав мені. І розділив їм прожиток.

15:13b.LUK.015.013 І не по многих днях, зібравши все молодший син, від'їхав у землю далеку, та й протратив там маєток свій, живучи блудно.

15:14b.LUK.015.014 Як же проїв усе, настала голоднеча велика в землі тій; і почав він терпіти недостаток.

15:15b.LUK.015.015 І пійшовши пристав до одного з міщан землї тієї; і післав той його на поля свої пасти свині.

15:16b.LUK.015.016 І бажав він сповнити живіт свій лушпиннєм, що їли свинї, та й ніхто не давав йому.

15:17b.LUK.015.017 Опамятавшись же, сказав: Скільки наймитів у батька мого надто мають хлїба! я ж голодом погибаю.

15:18b.LUK.015.018 Уставши, пійду до батька мого, й скажу йому: Отче, згрішив я на небо й перед тобою,

15:19b.LUK.015.019 і вже недостоен зватись сином твоїм; прийми мене як одного з наймитів твоїх.

15:20b.LUK.015.020 І вставши пійшов до батька свого. Ще ж він далеко був, побачив його батько його, й змилосердивсь, і побігши упав на шию йому, й поцілував його.

15:21b.LUK.015.021 Каже ж йому син: Отче, згрішив я на небо й перед тобою, і вже не достоєн зватись сином твоїм.

15:22b.LUK.015.022 Каже ж батько до слуг своїх: принесіть шату найпершу та й одягнїть його; й дайте перстень на руку йому, й чоботи на ноги;

15:23b.LUK.015.023 і, привівши теля годоване, заколїть і ївши веселїмось:

15:24b.LUK.015.024 бо сей син мій мертвий був, та й ожив; згинув був, та й знайшов ся. І почали веселитись.

15:25b.LUK.015.025 Був же син його старший на полі, і, як ідучи зближавсь до господи, почув сьпіви да танцї.

15:26b.LUK.015.026 І покликавши одного з слуг, питав, що б се було таке.

15:27b.LUK.015.027 Той же каже йому: Що брат твій прийшов, і заколов батько твій теля годоване, що здорового його прийняв.

15:28b.LUK.015.028 Розсердив ся ж і не схотів увійти. Оце ж батько його вийшовши просив його.

15:29b.LUK.015.029 Він же, озвавшись, рече батькові: Ось стільки літ служу тобі, й нїколи заповіді твоєї не переступив, та, й ніколи мені не дав єси козеняти, щоб з приятелями моїми повеселитись;

15:30b.LUK.015.030 як же син твій сей, проївши свій прожиток з блудницями, прийшов, заколов єси йому теля годоване.

15:31b.LUK.015.031 Він же рече йому: Дитино, ти: все зо мною єси, і все, що моє, твоє;

15:32b.LUK.015.032 веселити ж ся і радувати ся треба було, що брат твій сей мертвий був, та й ожив, і згинув був, та й знайшов ся.

16

16:1b.LUK.016.001 Промовив же і до учеників своїх: Один чоловік був багатий, що мав приставника; і обвинувачено сього йому, що розсипає маєток його.

16:2b.LUK.016.002 І, покликавши його, каже йому: Що се чую про тебе? Дай мені перелік з твого приставництва, бо неможна вже тобі бути приставником.

16:3b.LUK.016.003 Каже ж у собі приставник: Що мені робити, що пан мій бере при-ставництво від мене? Копати не вмію, просити соромлюсь.

16:4b.LUK.016.004 Знаю, що зроблю, щоб, як відставлений буду від приставнищтва, прийняли мене в господи свої.

16:5b.LUK.016.005 І покликавши кожного з довжників пава свого, каже первому: Скільки ти винен панові моєму?

16:6b.LUK.016.006 Він же каже: Сто мір оливи. І каже йому: Візьми твою розписку, та сївши хутко, пиши пятьдесять.

16:7b.LUK.016.007 Потім другому каже: Ти ж скільки винен? Він же каже: Сто мір пшениці. І каже йому: Візьми твою розписку, та напиши вісїмдесять.

16:8b.LUK.016.008 І похвалив пан приставника неправедного, що мудро вчинив; сини бо віку сього мудріші над синів сьвітла в роді своїм.

16:9b.LUK.016.009 І я вам глаголю: Робіть собі приятелів від мамони неправди, щоб, як будете в недостатках, прийняли вас у вічні оселї.

16:10b.LUK.016.010 Вірний у найменшому і в великому вірний, а в найменшому неправедний, і в великому неправедний.

16:11b.LUK.016.011 Коли ж оце у неправедній мамонї вірні не будете, то правдиве хто вам звірить?

16:12b.LUK.016.012 І коли у чужому вірні не були, ваше хто вам дасть?

16:13b.LUK.016.013 Жаден слуга не може двом павам служити: або одного ненавидіти ме, а другого любити ме; або до одного прихилить ся, а другим гордувати ме. Не можете Богові служити й мамонї.

16:14b.LUK.016.014 Чули ж се все й Фарисеї, що були сріблолюбцями, та й насьміхались із Него.

16:15b.LUK.016.015 І рече їм: Ви оправдуєте себе перед людьми. Бог же знав серця ваші, бо що в людей високе, те огида перед Богом.

16:16b.LUK.016.016 Закон і пророки до Йоана. З того ж часу царство Боже благовіствуєть ся, і кожен силою здобував його.

16:17b.LUK.016.017 Легше ж небу та землї перейти, нїж із закону одній титлї пропасти.

16:18b.LUK.016.018 Всякий, хто розводить ся з жінкою своєю, і женить ся з иншою, робить перелюб; і всякий, хто женить ся з розведеною з чоловіком, робить перелюб.

16:19b.LUK.016.019 Один же чоловік був заможний, і одягавсь у кармазин та виеон, і жив дцо-дня пишно.

16:20b.LUK.016.020 Убогий же один був, на ймя Лазар, що лежав перед ворітьми його ввесь у струпі,

16:21b.LUK.016.021 і бажав погодуватись окрушинами, що падали з стола багатиревого, тільки ж і собаки приходячи лизали рани його.

16:22b.LUK.016.022 Стало ся ж, що вмер убогий, і перенесли його ангели на лоно Авраамове; умер же і багатир і поховали його.

16:23b.LUK.016.023 І в пеклї зняв він очі свої, бувши в муках, і побачив оддалеки Авраама, й Лазаря на лоні його.

16:24b.LUK.016.024 І покликнувши він, каже: Отче Аврааме, помилуй мене та пішли Лазаря, нехай умочить конець пальця свого в воду та прохолодить язик мій; бо я мучусь у поломї сьому.

16:25b.LUK.016.025 Рече ж Авраам: Дитино, спогадай, що прийняв єси добре твоє в життю твоїм, а Лазар так само лихе; тепер же він тут утїшавть ся, а ти мучиш ся.

16:26b.LUK.016.026 Та ще й до того, між нами й вами пропасть велика утвердилась, щоб которі схотіли перейти звідсіля до вас, не здолїли; анї звідтіля до нас не перейшли.

16:27b.LUK.016.027 Каже ж він: Благаю ж тебе, отче, щоб післав його до дому батька мого:

16:28b.LUK.016.028 маю бо пять братів; нехай сьвідкує їм, щоб і вони не прийшли у се місце муки.

16:29b.LUK.016.029 Рече йому Авраам: Мають вони Мойсея і пророків; нехай слухають їх.

16:30b.LUK.016.030 Він же каже: Нї, отче Аврааме; тільки ж, коли б хто з мертвих прийшов до них, покають ся.

16:31b.LUK.016.031 Рече ж йому: Коли Мойсея і пророків не слухають, то, коли б хто й з мертвих воскрес, не піймуть віри.

17

17:1b.LUK.017.001 Рече ж до учеників: Не можна не прийти поблазням; горе ж, через кого приходять!

17:2b.LUK.017.002 Лучче б йому було, коли б жорно млинове почеплено на шию йому, та й укинуто в море, нїж щоб зблазнив одного з малих сих.

17:3b.LUK.017.003 Озирайтесь на себе. Коли погрішить проти тебе брат твій, докори йому й коли покаєть ся, прости йому.

17:4b.LUK.017.004 І коли сїм раз на день погрішить проти тебе, й сїм раз на день обернеть ся до тебе, кажучи: Каюсь; прости йому.

17:5b.LUK.017.005 І казали апостоли Господеві: Прибав нам віри.

17:6b.LUK.017.006 Рече ж Господь: Коли б ви мали віру з зерно горчицї, то сказали б щовковинї оцій: Викоренись і посадись у морю, то послухала б вас.

17:7b.LUK.017.007 Хто ж з вас, слугу мавши, ратая чи пастуха, як ійде з поля, скаже йому зараз: Прийшовши сїдай їсти?

17:8b.LUK.017.008 А чи не скаже йому: Наготов менї що вечеряти, та підперезавшись послугуй менї, поки їсти му та пити му, а потім їсти меш і пити меш ти?

17:9b.LUK.017.009 Чи дякує тому слузї, що зробив, що звелено йому?

17:10b.LUK.017.010 Так і ви, коли зробите все, що звелено вам, кажіть: Що слуги ми нікчемні; бо, що повинні зробити, вробили.

17:11b.LUK.017.011 І сталось, як ійшов Він у Єрусалим, і проходив серединою Самариї та Галидеї,

17:12b.LUK.017.012 і, як увійшов ув одно село, зустріло Його десять прокажених чоловіків, що стояли оддалеки.

17:13b.LUK.017.013 І піднесли вони голос, кажучи: Ісусе, наставниче, помилуй нас.

17:14b.LUK.017.014 І побачивши рече їм: Ідїть покажіть себе священикам. І сталось, як пійшли вони, очистились.

17:15b.LUK.017.015 Один же з них, бачивши, що одужав, вернувсь, голосом великим прославляючи Бога,

17:16b.LUK.017.016 і, припав лицем до ніг Його, дякуючи Йому; а був він Самарянин.

17:17b.LUK.017.017 Озвав ся ж Ісус і рече: Чи не десять очистились? девять же де?

17:18b.LUK.017.018 Не знайшлись, щоб вернувшись оддати славу Богу, тільки чужоземець сей?

17:19b.LUK.017.019 І рече йому: Уставши йди; віра твоя спасла тебе.

17:20b.LUK.017.020 Як же спитали Його Фарисеї, кола прийде царство Боже, відказав їм, і рече: Не прийде царство Боже з постереганнєм,

17:21b.LUK.017.021 анї казати муть: Дивись, ось воно; або: Дивись, он, бо царство Боже у вас усерединї.

17:22b.LUK.017.022 Рече ж де учеників: Прийдуть дні, що бажати мете один з днїв Сина чоловічого вь'дїти, та й не побачите.

17:23b.LUK.017.023 І казати муть вам: Дивись, ось; або: Дивись, он; не йдіть і не ганяйтесь.

17:24b.LUK.017.024 Бо, як блискавиця, блиснувши з одного краю під небом, до другого краю під небом сьвітить, так буде й Син чоловічий дня свого.

17:25b.LUK.017.025 Перше ж мусить Він багато терпіти й відцураєть ся Його рід сей.

17:26b.LUK.017.026 І як сталось за днїв Ноя, так буде й за днїв Сива чоловічого.

17:27b.LUK.017.027 Їли, нили, женились, оддавались, аж до дня, як увійшов Ной у ковчег, і настав потоп, та й вигубив усіх.

17:28b.LUK.017.028 Так само, як сталось і за Лота; їли, пили, торгували, продавали, насаджували, будували,

17:29b.LUK.017.029 которого ж дня вийшов Лот із Содома, линуло огнем та сіркою з неба та й вигубило всіх.

17:30b.LUK.017.030 Так же буде й в день, котрого Син чоловічий відкриєть ся.

17:31b.LUK.017.031 Того дня, хто буде на криші, а надібє його в хатї, нехай не злазить узяти його; й хто на полї, так само нехай не вертаєть ся назад.

17:32b.LUK.017.032 Спогадайте Лотову жінку.

17:33b.LUK.017.033 Коли хто шукати ме душу свою спасти, погубить її, а хто погубить її, оживить її.

17:34b.LUK.017.034 Глаголю вам, тієї ночі буде двоє на однім ліжку; один візьметь ся, а другий зоставить ся.

17:35b.LUK.017.035 Дві молоти муть укупі; одна візьметь ся, а друга зоставить ся.

17:36b.LUK.017.036 Двоє будуть у полї; один візьметь ся, а другий зоставить ся.

17:37b.LUK.017.037 І озвавшись кажуть до Него: Де, Господи? Він же рече їм: Де тїло,там збирати муть ся орли.

18

18:1b.LUK.018.001 Сказав же й приповість їм про те, що треба по всяк час молитись, а не внивати,

18:2b.LUK.018.002 глаголючи: Один суддя був у якомусь городі, й Бога ж бояв ся, і чоловіка не соромив ся.

18:3b.LUK.018.003 Вдовиця ж була одна у городі тім, і прийшла до него, кажучи: Пометись за мене над противником моїм.

18:4b.LUK.018.004 І не хотїв довго, потім же каже в собі: Хоч і Бога не боюсь, і чоловіка не соромлюсь,

18:5b.LUK.018.005 то, що докучав менї вдова ся, помщусь за неї, щоб, без перестану ходячи, не докучала менї.

18:6b.LUK.018.006 Рече ж Господь: Слухайте, що суддя неправедний каже!

18:7b.LUK.018.007 Бог же чи не помстив ся б за вибраних своїх, що голосять до Него день і ніч, хоч довго терпить про них?

18:8b.LUK.018.008 Глаголю вам, що помстить ся за них незабаром. Тільки ж Син чоловічий прийшовши, чи знайде віру на землї?

18:9b.LUK.018.009 Сказав же й до инших, що вповали на себе, що вони праведні, та гордували другими, приповість сю:

18:10b.LUK.018.010 Два чоловіки ввійшли в церкву помолитись: один Фарисей, а другий митник.

18:11b.LUK.018.011 фарисей, ставши, так у собі молив ся: Боже, дякую Тобі, що я не такий, як инші люде, здирщики, неправедні, перелюбні, або як оцей митник.

18:12b.LUK.018.012 Я пощу два рази на тиждень, і даю десятину з усього, що придбаю.

18:13b.LUK.018.013 А митник, оддалеки ставши, не хотів і очей до неба звести, а бив у груди себе, кажучи: Боже, милостивий будь менї грішному.

18:14b.LUK.018.014 Глаголю вам: пійшов сей до дому свого оправданий більш, нїж той; бо кожен, хто несеть ся вгору, принизить ся; хто ж принижуєть ся, пійде вгору.

18:15b.LUK.018.015 Приносили ж йому й дїтей, щоб до них приторкнувсь; бачивши ж ученики, заказували їм.

18:16b.LUK.018.016 Ісус же, покликавши їх, рече: Пустіть дїток приходити до мене й не боронїть їм; таких бо царство Боже.

18:17b.LUK.018.017 Істино глаголю вам: Хто не прийме царства Божого, як дитина, не ввійде в него.

18:18b.LUK.018.018 І питав Його один старшина, кажучи: Учителю благий, що робивши життв вічне насліджу.

18:19b.LUK.018.019 Рече ж йому Ісус: Чого мене звеш благим? нїхто не благий, тільки один. Бог.

18:20b.LUK.018.020 Заповіді знаєш: Не чини перелюбу, Не вбивай. Не кради. Не сьвідкуй криво, Поважай батька твого й матїр твою.

18:21b.LUK.018.021 Він же каже: Се все хоронив я з малку мого.

18:22b.LUK.018.022 Почувши ж се Ісус, рече йому: Ще одного тобі недостає: усе, що маєш, продай та й роздай убогим, і мати меш скарб на небі; та й приходь ійди слїдом за мною.

18:23b.LUK.018.023 Він же, почувши се, став вельми сумний, був бо дуже багатий.

18:24b.LUK.018.024 Побачивши ж його Ісус, що вельми сумний став, рече: Як тяжко багацтва маючи увійти в царство Боже!

18:25b.LUK.018.025 Легше бо верблюдові кріз ушко голки пройти, нїж багатому в царство Боже ввійти.

18:26b.LUK.018.026 Казали ж ті, що чули: То хто ж може спастись?

18:27b.LUK.018.027 Він же рече: Неможливе у людей - можливе у Бога.

18:28b.LUK.018.028 Каже ж Петр: Ось ми покинули все, та й пійшли слїдом за Тобою.

18:29b.LUK.018.029 Він же рече їм: Істино, істино глаголю вам: Що нема нікого, хто покинув господу, або родителїв, або братів, або жінку, або дїти задля царства Божого,

18:30b.LUK.018.030 та й не приняв багато більше часу сього, а в віку будучому життв вічне.

18:31b.LUK.018.031 Узявши ж дванайцятьох, рече до них: Оце йдемо в Єрусалим, і станеть ся все, що написано через, пророків, Синові чоловічому.

18:32b.LUK.018.032 Буде бо виданий поганам, і насьміхатимуть ся з Него, й зневажати муть Його, й плювати муть на Него,

18:33b.LUK.018.033 і бивши убють Його; а третього дня воскресне.

18:34b.LUK.018.034 А вони нїчого того не зрозуміли; й було слово се закрите від них, і не розуміли глаголаного.

18:35b.LUK.018.035 Стало ся ж, як наближав ся до Єрихона, один слїпий сидів при дорозї просячи;

18:36b.LUK.018.036 чувши ж, що народ йде мимо, спитав, що б се було.

18:37b.LUK.018.037 Сказали ж йому, що Ісус Назарянин іде мимо.

18:38b.LUK.018.038 І покликнув, кажучи: Ісусе, сину Давидів, помилуй мене.

18:39b.LUK.018.039 А ті, що йшли попереду, сварили на него, щоб мовчав; він же ще більш кричав: Сину Давидів, помилуй мене.

18:40b.LUK.018.040 Ставши ж Ісус, звелїв його привести до себе; як же наближив ся він, спитав його,

18:41b.LUK.018.041 глаголючи: Що хочеш, щоб вробив тобі? Він же каже: Господи, щоб я прозрів.

18:42b.LUK.018.042 А Ісус рече йому: Прозри: віра твоя спасла тебе.

18:43b.LUK.018.043 І зараз прозрів, та й пійшов слїдом за Ним, прославляючи Бога; і ввесь народ, побачивши се, оддав хвалу Богові.

19

19:1b.LUK.019.001 І вийшовши проходив через Єрихон.

19:2b.LUK.019.002 І ось чоловік, на ймя званий Закхей, а був він старший між митниками, й був заможний.

19:3b.LUK.019.003 бачити Ісуса, хто Він, та не зміг за народом, бо малого був вросту.

19:4b.LUK.019.004 побігши наперед, вилїз на шовковицю, щоб подивитись па Него; бо туди мав проходити.

19:5b.LUK.019.005 як прийшов на те місце, споглянувши Ісус, побачив його, й рече до него: Закхею, злїзь боржій додолу; сьогодні бо в дому твоїм треба мені бути.

19:6b.LUK.019.006 І злїз він боржш, і прийняв Його радїючи.

19:7b.LUK.019.007 І бачивши всї, нарікала кажучи: Що до грішника чоловіка пійшов у гостину.

19:8b.LUK.019.008 Ставши ж Закхей, каже до Господа: Ось половину достатку мого, Господи, даю вбогим; і коди кого чим обидив, віддаю вчетверо.

19:9b.LUK.019.009 Рече ж до него Ісус: Що сьогоднї спасенне домові сьому сталось, бо й він син Авраамів:

19:10b.LUK.019.010 прийшов бо Син чоловічий, щоб шукати й спасати погибше.

19:11b.LUK.019.011 Як же слухали вони се, додавши сказав приповість: бо був Він близько Єрусалиму, й думали вони, що зараз має царство Боже явитись.

19:12b.LUK.019.012 Рече ж оце: Один чоловік значного роду йшов у землю далеку прийняти собі царство, та й вернутись.

19:13b.LUK.019.013 Покликавши ж десять слуг своїх, дав їм десять мин срібла, та й сказав до них: Орудуйте, поки прийду.

19:14b.LUK.019.014 Мішане ж його ненавиділи його, й післали посли слїдом за ним, кажучи: Не хочемо сього, щоб царював над вами.

19:15b.LUK.019.015 І сталось, як вернув ся він, прийнявши царство, сказав прикликати собі слуг тих, що дав їм срібло, щоб знати, хто що з'орудував.

19:16b.LUK.019.016 Прийшов же первий, кажучи: Пане, мина твоя приробила десять мин.

19:17b.LUK.019.017 І рече йому: Гаразд, добрий слуго. що у найменшому вірен був єси, то май власть над десятьма городами.

19:18b.LUK.019.018 І приступив другий, кажучи; Пане, мина твоя зробила пять мин.

19:19b.LUK.019.019 Рече ж і сьому: І ти будь над пятьма городами.

19:20b.LUK.019.020 Приступив і инший, кажучи: Пане, ось мина твоя, котру я мав сховану в хустцї:

19:21b.LUK.019.021 боявсь бо тебе, що ти чоловік жорстокий: береш, чого не клав єси, і жнеш, чого не сіяв.

19:22b.LUK.019.022 Рече ж йому: 3 уст твоїх судити му тебе, лукавий слуго. Знав єси, що я чоловік жорстокий: беру, чого не клав, і жну, чого не сїяв;

19:23b.LUK.019.023 а чом же не дав єси срібла мого у міняльню? і я, прийшовши, в лихвою виміг би його.

19:24b.LUK.019.024 І рече стоячим коло него: Візьміть від него мину, а дайте маючому десять мин.

19:25b.LUK.019.025 (І казали йому: Пане, має десять мин.

19:26b.LUK.019.026 Глаголю бо вам: Що всякому маючому дасть ся, від немаючого ж і що мав, візьметь ся від него.

19:27b.LUK.019.027 А ворогів моїх тих, що не хочуть, щоб царював над ними, приведіть сюда, та й повбивайте передо мною.

19:28b.LUK.019.028 І, промовивши се, пійшов далїй, ідучи в Єрусалим.

19:29b.LUK.019.029 І сталось, як наближавсь до Внтфагиї та Витаниї, до гори, званої Оливної, післав двох з учеників своїх,

19:30b.LUK.019.030 глаголючи: Ідїть у село, що перед вами, у котре ввійшовши, знайдете осля привязане, що на него ніхто з людей ніколи не сідав. Одвязавши його, приведіть.

19:31b.LUK.019.031 І коли хто вас поспитає: На що одвязуєте? так скажіть йому : Що Господеві треба його.

19:32b.LUK.019.032 Пійшовши ж послані, знайшли, як Він сказав їм.

19:33b.LUK.019.033 Як же одвязували вони осля, казали господарі його до них: На що одвязуєте осля?

19:34b.LUK.019.034 Вони ж сказали: Господеві його треба.

19:35b.LUK.019.035 І привели його до Ісуса; й, накинувши свою одежу на осля, посадили Ісуса.

19:36b.LUK.019.036 Як же Він їхав, простилали одежу свою по дорозі.

19:37b.LUK.019.037 Коли ж вже наближив ся Він до збочу гори Оливної, почало все мно-жество учеників радуючись хвалити Бога голосом великим за всї чудеса, що бачили,

19:38b.LUK.019.038 говорячи: Благословен грядущий пар в імя Господнє; впокій на небі, і слава на вишинах!

19:39b.LUK.019.039 А деякі з Фарисеїв між народом казали до Него: Учителю, закажи ученикам Твоїм.

19:40b.LUK.019.040 І озвавшись рече їм: Глаголю вам, що коли сї замовкнуть, каміннє кричати ме.

19:41b.LUK.019.041 І, як наближивсь, то, побачивши город, заплакав над ним,

19:42b.LUK.019.042 глаголючи: О, коли б зрозумів і ти хоч у день сей твій, що для впокою твого! тепер же воно закрито перед очима твоїми.

19:43b.LUK.019.043 Бо прийдуть дні на тебе, й обкинуть вороги твої валами тебе, та й обляжуть тебе, й стиснуть тебе звідусюди.

19:44b.LUK.019.044 І з землею зрівняють тебе з дїти твої у тобі; і не зоставлять у тобі каменя на камені; бо не розумів єси часу одвідин твоїх.

19:45b.LUK.019.045 1 ввійшовши у церкву, почав виганяти продаючих і купуючих,

19:46b.LUK.019.046 глаголючи їм: Писано: Дом мій - дом молитви; ви ж його зробили вертепом розбійників.

19:47b.LUK.019.047 І навчав щодня в церкві. Архиєреї ж та письменники й значні людські шукали Його вбити.

19:48b.LUK.019.048 І не знайшли, що б зробити Йому; народ бо ввесь горнувсь до Него слухаючи.

20

20:1b.LUK.020.001 І сталось одного з тих днів, як навчав Він народ у церкві та благовіствував, поприходили архиєреї та письменники з старшими,

20:2b.LUK.020.002 і промовили до Него, кажучи: Скажи нам, якою властю се робиш? або хто дав Тобі власть сю?

20:3b.LUK.020.003 Відказуючи ж рече до них: Спитаю вас і я про одну річ, і скажіть мені:

20:4b.LUK.020.004 Хрещеннє Йоанове з неба було чи від людей?

20:5b.LUK.020.005 Вони ж міркували в собі говорячи: Коли скажемо: З неба, казати ме: Чом же не поняли ви віри йому?

20:6b.LUK.020.006 Коли ж скажемо: Від людей, то ввесь народ покаменує нас; певен бо він, що Йоан пророк.

20:7b.LUK.020.007 І відказали, що не знають, звідкіля.

20:8b.LUK.020.008 А Ісус Їм рече: То й я не скажу вам, якою властю я се роблю.

20:9b.LUK.020.009 Почав же до народу глаголати приповість сю: Один чоловік насадив виноградник, та й дав його виноградарям, та й від'їхав на довгий час.

20:10b.LUK.020.010 І післав у пору до виноградарів слугу, щоб з овощу винограднього дали йому; виноградарі ж, побивши його, відослали впорожні.

20:11b.LUK.020.011 І післав ще другого слугу; вони ж і того, побивши та обезчестивши, відослали впорожні,

20:12b.LUK.020.012 І післав ще третього; вони ж і сього, поранивши, прогнали.

20:13b.LUK.020.013 Рече ж пан виноградинка: Що робити? пішлю сина мого любого: може, того побачивши, посоромлять ся.

20:14b.LUK.020.014 Побачивши ж його виноградарі, казали між собою, говорячи: Се наслїдник; ходімо вбємо його, щоб наше було наслїддє.

20:15b.LUK.020.015 І, викинувши його за виноградник, убили. Що ж робити ме пан виноградника?

20:16b.LUK.020.016 Прийде та й вигубить виноградарів сих, і дасть виноградник иншим. Почувши ж, сказали: Борони Боже!

20:17b.LUK.020.017 Він же, поглянувши на них, рече: Що ж се написано? Камінь, що відкинули будівничі; сей став ся головою угла?

20:18b.LUK.020.018 Всякий, хто впаде на той камінь, розібєть ся, на кого ж він упаде, розітре його.

20:19b.LUK.020.019 І шукали архиєреї та письменники наложити на Него руки тієї години, та боялись народу; зрозуміли бо що до них приповість сю сказав.

20:20b.LUK.020.020 І, назираючи Його, післали підглядників, що видавали себе за праведних, щоб схопити Його на слові та віддати старшині та власті игемоновій.

20:21b.LUK.020.021 І питали вони Його, кажучи: Учителю, знаємо, що право говориш, і навчаєш, і не дивиш ся на лице, а по правді на путь Божий наставляєш.

20:22b.LUK.020.022 Годить ся нам кесареві данину давати, чи нї?

20:23b.LUK.020.023 Постерігши ж їх підступ, рече до них: Що мене спокутуєте?

20:24b.LUK.020.024 Покажіть менї денария. Чиє мав обличчє і надпись? Озвавшися ж сказали: Кесареве.

20:25b.LUK.020.025 Він же рече їм: Оддайте ж оце кесареве кесареві, а Боже Богові

20:26b.LUK.020.026 І не могли вони схопити Його на слові перед народом; і, дивуючись одповіддю Його, мовчали.

20:27b.LUK.020.027 Приступивши ж тоді деякі з Садукеїв, котрі перечять, шо є воекресеннє, питали Його,

20:28b.LUK.020.028 говорячи: Учителю, Мойсей написав нам: Коли чий брат умре, мавши жінку, й сей бездітний умре, щоб узяв брат його жінку й воскресив насїннє братові своєму.

20:29b.LUK.020.029 Сім оце братів було; й первий, взявши жінку, умер бездітний.

20:30b.LUK.020.030 І взяв другий жінку, та й сей умер бездітний.

20:31b.LUK.020.031 І третій узяв її, та й не зоставили дітей, і повмирали.

20:32b.LUK.020.032 Опісля ж усїх умерла й жінка.

20:33b.LUK.020.033 Оце ж у воскресенню кому з них буде жінкою? сім бо мали її за жінку.

20:34b.LUK.020.034 І відказуючи рече їм Ісус: Сини сьвіту сього женять ся й видають заміж:

20:35b.LUK.020.035 которі ж удостоють ся дождати віку того й воскресення з мертвих, ті нї женять ся анї віддають заміж:

20:36b.LUK.020.036 бо ані вмерти не можуть, рівні бо ангелам і сини вони Божі, воскресення синами бувши.

20:37b.LUK.020.037 А що встають мертві, то й Мойсей показав коло купини, як зве Господа Богом Авраама, й Богом Ісаака, й Богом Якова.

20:38b.LUK.020.038 Бог же не мертвих а живих, всї бо Йому живуть.

20:39b.LUK.020.039 Озвавши ся ж деякі з письменників, казали: Учителю, добре глаголав єси.

20:40b.LUK.020.040 І більш не сьміли питати Його нї про що.

20:41b.LUK.020.041 Рече ж до них: Як се кажуть, що Христос син Давидів?

20:42b.LUK.020.042 А сам Давид говорить у книзї псальм: Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правиці в мене,

20:43b.LUK.020.043 доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг твоїх.

20:44b.LUK.020.044 Давид оце Господом Його зве: як же Він син Його?

20:45b.LUK.020.045 Як же слухав увесь народ, рече ученикам своїм:

20:46b.LUK.020.046 Остерегайтесь письменників, що бажають ходити в шатах, та люблять витання на торгах, та перві сїдалища по школах, та перві місця на бенкетах;

20:47b.LUK.020.047 що жеруть доми вдовиць, і для виду довго молять ся. Сї приймуть ще тяжчий осуд.

21

21:1b.LUK.021.001 Поглянувши ж добачив, як кидали дари свої в скарбону заможні.

21:2b.LUK.021.002 Побачив же й одну вдовицю вбогу, що кидала туди дві лепти.

21:3b.LUK.021.003 І рече: Правдиво глаголю вам, що вдовиця вбога ся більш усїх укинула:

21:4b.LUK.021.004 всі бо ті з достатку свого кидали у дари Божі, ся ж з недостатку свого увесь прожиток свій, що мала, вкинула.

21:5b.LUK.021.005 І як деякі говорили про церкву, що каміннєм красним та посьвятами украшена, рече:

21:6b.LUK.021.006 Із сього, що бачите, прийдуть днї, в котрі не зоставить ся камінь на камені, щоб не зруйновано.

21:7b.LUK.021.007 Питали ж Його, кажучи: Учителю, коли ж се буде? й що за ознака коли се мав стати ся ?

21:8b.LUK.021.008 Він же рече: Гледїть, щоб не була введені; многі бо прийдуть в імя моє, кажучи: Що се я. А час приближив ся; не йдіть же за вами.

21:9b.LUK.021.009 Яв же почуєте про войни та ворохобнї, не полохайтесь; мусить бо перш се статись; тільки ж не зараз конець.

21:10b.LUK.021.010 Тодї рече їм: Устане нарід на нарід і царство на царство,

21:11b.LUK.021.011 і трус великий по місцях, і голоднеча, й помір буде, й страхи, й о-внаки з неба великі будуть.

21:12b.LUK.021.012 Та перш того всього наложать на вас руки свої і гонити муть, видаючи в школи й темницї, і водячи перед царі та ігемони задля імя мого.

21:13b.LUK.021.013 І станеть ж воно вам на сьвідкуваннє.

21:14b.LUK.021.014 Постановіть же в серцях, ваших наперед, не готовитись відказувати:

21:15b.LUK.021.015 я бо дам вам уста й премудрість, котрій не здолїють противитись, анї встояти усї противники ваші.

21:16b.LUK.021.016 Будете ж видавані й від родителїв, і братів, і родини, й приятелїв; і вбивати муть деяких з вас.

21:17b.LUK.021.017 І будете ненавиджені від усіх задля імя мого.

21:18b.LUK.021.018 Та й волосина з голови вашої не загине.

21:19b.LUK.021.019 У терпінню вашому осягнїть душі ваші.

21:20b.LUK.021.020 Як же побачите, що обгорнуто таборами Єрусалим, тоді знайте, що наближило ся спустїннє його.

21:21b.LUK.021.021 Тодї, хто в Юдеї, нехай біжять у гори; а хто в середині в йому, нехай виходять; а ті, що по селах, нехай не ввіходять у него.

21:22b.LUK.021.022 Бо се днї мести, щоб справдилось усе написане.

21:23b.LUK.021.023 Горе ж важким і годуючим у ті днї! буде бо біда велика на землі, і гнів на народі сьому.

21:24b.LUK.021.024 І поляжуть від гострого меча, й позаймані будуть у полонь до всіх поган; і топтати муть Єрусалим погане, доки сповнять ся часи поган.

21:25b.LUK.021.025 І будуть ознаки на сонцї, й місяці, й зорях, а на землї переполох народів у ваколотї; як зареве море та филї.

21:26b.LUK.021.026 І омертвіють люде від страху та дожидання того, що прийде на все-денну: сили бо небесні захитають ся.

21:27b.LUK.021.027 І трдї побачять Сина чоловічого йдучого на хмарі з силою і славою великою.

21:28b.LUK.021.028 Як же почне се діятись, випростуйтесь і підіймайте голови ваші; бо наближилось викупленнє ваше.

21:29b.LUK.021.029 І сказав приповість їм: Бачте смоківницю і всякі дерева:

21:30b.LUK.021.030 Як розпукутоть ся вже, бачивши самі розумієте, що вже близько лїто.

21:31b.LUK.021.031 Так і ви, коли побачите, як се станеть ся, знайте, що близько царство Боже.

21:32b.LUK.021.032 Істино глаголи вам: Ще не перейде рід сей, доки все станеть ся.

21:33b.LUK.021.033 Небо й земля перейде, слова ж мої не перейдуть.

21:34b.LUK.021.034 Остерегайте ся ж, щоб часом не обтягчились ваші серця прожорством та пянством, та журбою життя сього, й щоб несподівано на вас не настиг день той.

21:35b.LUK.021.035 Бо, як сітка, впаде на всіх, що живуть на лицї всієї землі.

21:36b.LUK.021.036 Пильнуйте, по всяк час молячись, щоб удостоїли ся втекти від того всього, що має статись, і станути перед Сином чоловічим.

21:37b.LUK.021.037 Навчав же днями в церкві, ночами ж виходячи, пробував на горі, званій Оливною.

21:38b.LUK.021.038 Усї ж люде сходились рало до Него в церкву слухати Його.

22

22:1b.LUK.022.001 Наближало ся ж сьвято опрісноків, зване пасха.

22:2b.LUK.022.002 І шукали архиєреї та письменники, як би погубити Його; боялись бо народу.

22:3b.LUK.022.003 Ввійшов же сатана в Юду, на прізвище Іскариоцького, що був з числа дванайцяти.

22:4b.LUK.022.004 І пійшовши говорив з архиєреями та воєводами, як Його зрадити їм.

22:5b.LUK.022.005 І зраділи вони, й вмовились йому срібла дати.

22:6b.LUK.022.006 І обіцяв ся, і шукав нагоди, щоб видати Його їм потай народу.

22:7b.LUK.022.007 Прийшов же день опрісноків, як треба було колоти пасхове ягня.

22:8b.LUK.022.008 І післав Петра та Йоана, глаголючи: Йдіть та приготовте нам пасху їсти.

22:9b.LUK.022.009 Вони ж сказали Йому: Де хочеш, щоб приготовити?

22:10b.LUK.022.010 Він же рече їм: Ось, як увійдете в город, зустріне вас чоловік, глек води несучи. Йдіть слїдом за ним у господу, куди ввійде.

22:11b.LUK.022.011 І скажіть господареві дому: Каже тобі учитель: Де сьвітлиця, щоб дасху з учениками моїми їсти?

22:12b.LUK.022.012 І той вам покаже гірницю велику застелену; там приготовте.

22:13b.LUK.022.013 Пійшовши ж знайшли, як сказав їм, і приготовили пасху.

22:14b.LUK.022.014 І, як настала година, сїв Він, й дванадцять апостолів з Ним.

22:15b.LUK.022.015 І рече до них: Бажаннєм забажав я сю пасху їсти з вами, перш нїж прийму муки:

22:16b.LUK.022.016 глаголю бо вам: Що більш не їсти му її, доки сповнить ся в царстві .Божому.

22:17b.LUK.022.017 І, взявши чашу, й оддавши хвалу, рече: Прийміть се та поділить собі:

22:18b.LUK.022.018 глаголю бо вам: Що не пити му вже від плоду винограднього, доки царство Боже прийде.

22:19b.LUK.022.019 І, взявши хлїб, та оддавши хвалу, переломив, і дав їм, глаголючи: Се єсть тїло моє, що за вас даєть ся. Се чинїть на мій спомин.

22:20b.LUK.022.020 Так само й чашу після вечері, глаголючи: Ся чаша новий завіт у крові моїй, що за вас пролита буде.

22:21b.LUK.022.021 Та ось рука зрадника мого зо мною на столї.

22:22b.LUK.022.022 Син то чоловічий іде, як постановлено наперед, тільки ж горе чоловікові тому, що зрадить Його!

22:23b.LUK.022.023 І стали вони перепитуватись між собою, хто б з них був, що се мав зробити.

22:24b.LUK.022.024 Постало і змаганнє між ними, хто з них здаєть ся бути більшим.

22:25b.LUK.022.025 Він же рече їм: Царі в поган панують над ними, й ті що власть над ними мають, добродїяки звуть ся.

22:26b.LUK.022.026 Ви ж не так: тільки ж найбільший між вами нехай буде як найменший, і хто старший - як слуга.

22:27b.LUK.022.027 Хто бо більший: хто за столом, чи хто послугує? хиба не хто за столом? я ж між вами, як слуга.

22:28b.LUK.022.028 Ви ж пробували зо мною в спокусах моїх.

22:29b.LUK.022.029 І я завітую вам, як завітував менї Отець мій, царство,

22:30b.LUK.022.030 щоб їли й пили за столом моїм у царстві моєму, і сидїли на престолах, судячи дванайцять родів Ізраїлевих.

22:31b.LUK.022.031 Рече ж Господь: Симоне, Симоне, ось сатана жадав собі вас, щоб просівати, як пшеницю;

22:32b.LUK.022.032 я ж молив ся за тебе, щоб не поменшала віра твоя, і ти колись, навернувшись, утверди братів твоїх.

22:33b.LUK.022.033 Він же каже Йому: Господи, з Тобою готов я і в темницю, і на смерть іти.

22:34b.LUK.022.034 Він же рече: Глаголю тобі, Петре, не запів сьогодні півень, перш ніж тричі відречеш ся, що не знаєш мене.

22:35b.LUK.022.035 І рече їм: Як посилав вас я без сакви, й торбини, й обувя, чи чого недоставало вам? Вони ж казали: Нїчого.

22:36b.LUK.022.036 Рече тодї їм; А тепер хто має сакву, нехай бере так само й торбину: а хто не має, нехай продасть одежу, та купить меч.

22:37b.LUK.022.037 Глаголю бо вам, що ще й се написане мусить справдитись на менї: І з беззаконними полїчено його: бо все про мене сповняєть ся.

22:38b.LUK.022.038 Вони ж сказали: Господи, ось мечів тут два. Він же рече їм: Доволі.

22:39b.LUK.022.039 І вийшовши пійшов по звичаю нагору Оливну зійшли ж слїдом за Ним і ученики Його.

22:40b.LUK.022.040 Прибувши ж на місце, рече їм: Молїть ся, щоб не ввійти в спокусу.

22:41b.LUK.022.041 А сам відступив од них, так як кинути каменем, і, приклонивши коліна, молив ся,

22:42b.LUK.022.042 глаголючи: Отче, коли хочеш, мимо неси чашу сю від мене: тільки ж не моя воля, а Твоя нехай буде.

22:43b.LUK.022.043 Явив ся ж Йому ангел з неба, підкріпляючи Його.

22:44b.LUK.022.044 І, бувши в смертній боротьбі, ще пильнїще молив ся; був же піт Його як каплї крови, каплючі на землю.

22:45b.LUK.022.045 І, вставши від молитви, й прийшовши до учеників своїх, знайшов їх сплячих від смутку,

22:46b.LUK.022.046 і рече їм: Чого спите? уставши моліть ся, щоб не ввійшли в спокусу.

22:47b.LUK.022.047 Ще ж Він промовляв, ось народ і званий Юда, один з дванайцяти, йшов поперед них. і приступив до Ісуса, поцілувати Його.

22:48b.LUK.022.048 Ісус же рече йому: Юдо, цілуваннєм Сина чоловічого зраджуєш?

22:49b.LUK.022.049 Бачивши ж ті, що коло Него, до чого доходить, казали Йому: Господи, чи вдарити нам мечем?

22:50b.LUK.022.050 І вдарив один хтось із них слугу архиєрейського, та й відтяв йому ухо праве.

22:51b.LUK.022.051 І озвавшись Ісус, рече: Оставте аж до сього. І, приторкнувшись до уха його, сцїлив його.

22:52b.LUK.022.052 Рече ж Ісус до прийшовших на Него архиєреїв і воєвод, і церковних старших: Як на розбійника ви прийшли з мечами та киями?

22:53b.LUK.022.053 Як щодня був я з вами в церкві, не простягали рук на мене; та се ваша година й власть темряви.

22:54b.LUK.022.054 Узявши ж Його, повели, й приведи Його в двір архиєрейський. Петр же йшов слідом оддалеки.

22:55b.LUK.022.055 Як же запалили огонь серед двора та посїдали вкупі, сїв і Петр серед них.

22:56b.LUK.022.056 Побачивши ж Його одна служниця, як сидів коло сьвітла, й, придивляючись на него, сказала: І сей з Ним був.

22:57b.LUK.022.057 Він же одрік ся Його, кажучи: Жінко, не знаю Його.

22:58b.LUK.022.058 А згодя другий, побачивши його, сказав: І ти з них єси. Петр же каже: Чоловіче, нї.

22:59b.LUK.022.059 І мало що не через одну годину, инший хтось ствердив, кажучи: Справді і сей з Ним був, бо й Галилеець він.

22:60b.LUK.022.060 Каже Петр: Чоловіче, не знаю, що кажеш. І зараз, як ще говорив він, запіяв півень.

22:61b.LUK.022.061 І обернувшись Господь, поглянув на Петра. І згадав Петр слово Господнє, як глаголав йому: Що перш ніж півень запіє, відречеш ся мене тричі.

22:62b.LUK.022.062 І вийшовши геть Петр, заплакав гірко.

22:63b.LUK.022.063 А чоловіки, що держали Ісуса насьміхалиеь із Него, бючи.

22:64b.LUK.022.064 І, закривши Його, били в лице Його, та й питали Його, кажучи: Проречи, хто вдарив Тебе.

22:65b.LUK.022.065 І иншого багато, хуливши, казали на Него.

22:66b.LUK.022.066 А як настав день, зібралась старшина людська, та архиєреї і письменники, та й повели Його в раду свою І кажучи:

22:67b.LUK.022.067 Чи Ти єси Христос? скажи нам. Рече ж їм: Коли вам скажу, не пій-мете віри;

22:68b.LUK.022.068 воли ж і спитаю вас, не відповісте мені й не відпустите.

22:69b.LUK.022.069 Від нинї сидїти ме Син чоловічий по правицї сиди Божої.

22:70b.LUK.022.070 І сказали всі: То се Ти Син Божий? Він же до них рече: Ви кажете, що се я.

22:71b.LUK.022.071 Вони ж сказали: На що нам ще сьвідчення? самі бо чули з уст Його.

23

23:1b.LUK.023.001 І вставши все множество їх, повели Його до Пилата.

23:2b.LUK.023.002 І стали винувата Його, кажучи: Сього знайшли ми, що розвертав народ і забороняв кесареві данину давати, та й каже, що Він Христос - цар.

23:3b.LUK.023.003 Пилат же спитав Його, кажучи: Чи Ти цар Жидівський? Він же, озвавшись до него, рече: Ти кажеш.

23:4b.LUK.023.004 Пилат же сказав до архиєреїв і до народу: Нїякої не знаходжу вини в чоловікові сьому.

23:5b.LUK.023.005 Вони ж намагали, говорячи: Що бунтує народ, навчаючи по всій Юдеї, почавши від ГалилеЇ аж посї.

23:6b.LUK.023.006 Пндат же, почувши про Галилею, спитав, чи чоловік не Галилеєць,

23:7b.LUK.023.007 і, довідавшись, що Він присуду Іродового, післав Його до Ірода, що також був у Єрусалимі тими днями.

23:8b.LUK.023.008 Ірод же, побачивши Ісуса, зрадїв вельми; бажав бо здавна бачити Його; бо чув багато про Него; й сподївав ся яку ознаку бачити, що від Него станеть ся.

23:9b.LUK.023.009 Питав же Його словами многимм; Він же нічого не відказав йому.

23:10b.LUK.023.010 Стояли ж архиєреї та письменники, завзято винуючи Його.

23:11b.LUK.023.011 Зневаживши ж Його Ірод з воїнами своїми та насьміявшись, сягнувши Його в шату ясну, післав Його Пилатові.

23:12b.LUK.023.012 Стали ж собі другами Пилат та Ірод того дня; жили бо перше, ворогуючи між собою.

23:13b.LUK.023.013 Пилат же, скликавши архиєреїв та князїв і народ,

23:14b.LUK.023.014 каже до них: Привели ви мені чоловіка сього, яко розвертаючого народ; і ось я, перед вами питаючи, ніякої не знайшов в чоловікові сьому вини, якими винуєте Його;

23:15b.LUK.023.015 та й нї Ірод; посилав бо Його до вето, й ось нїчого достойного емерти не знайдено в Ньому.

23:16b.LUK.023.016 То, покаравши, підпущу Його.

23:17b.LUK.023.017 (Треба ж йому було відпускати їм щосьвята одного.)

23:18b.LUK.023.018 Закричали ж вони всі разом, кажучи: Візьми сього, відпусти ж нам і Вараву,

23:19b.LUK.023.019 котрого, за якусь бучу, що сталась у городі, і за убийство, вкинуто в темницю.

23:20b.LUK.023.020 Знов же Пилат покликнув, хотівши відпустити Ісуса.

23:21b.LUK.023.021 Вони ж кричали: Розпий, розпни Його!

23:22b.LUK.023.022 Він же втрете каже до них: Яке ж бо зло зробив сей? Нїякої вини смерти не знайшов я в Йому. То покаравши, випущу Його.

23:23b.LUK.023.023 Вони ж намагали голосом великим, просячи Його розпяти. І перемогли голоси їх та архиєрейські.

23:24b.LUK.023.024 Пилат же присудив, щоб сталось до просьбі їх.

23:25b.LUK.023.025 Відпустив же їм за бунт і убийство вкинутого в темницю, котрого просили; Ісуса ж видав на їх волю.

23:26b.LUK.023.026 І як повели Його, то, взявши одного Симона Киринея, ідучого з поля, положили на него хрест нести за Ісусом.

23:27b.LUK.023.027 Ійшло ж слідом за Ним велике множество народу й жінок, що голосили й ридали по Йому.

23:28b.LUK.023.028 І обернувшись до них Ісус, рече: Дочки Єрусалимські, не плачте по мені, а по собі плачте і по дітях ваших.

23:29b.LUK.023.029 Бо ось прийдуть дні, коли скажуть: Блаженні неплідні, й утроби, що не родили, й соски, що не годували.

23:30b.LUK.023.030 Тоді стануть говорити горам; упадїть на нас, і узгіррям: Покрийте і нас.

23:31b.LUK.023.031 Бо коли зеленому дереву се роблять, то з сухим що станеть ся?

23:32b.LUK.023.032 Ведено ж і инших двох лиходіїв з Ним на смерть.

23:33b.LUK.023.033 І, як прийшли на врочище Черепове, там розняли Його й лиходіїв, одного по правиці, а одного по лівиці.

23:34b.LUK.023.034 Ісус же рече: Отче, відпусти їм; не знають бо, що роблять.

23:35b.LUK.023.035 І стояв народ дивлячись. Насьміхали ся ж і старші з ними, кажучи: Инших спасав; нехай спасе й себе, коли се Христос, вибраний Божий.

23:36b.LUK.023.036 Насьміхади ся ж з Него й воїни, приступаючи й оцет подаючи Йому,

23:37b.LUK.023.037 і кажучи: Коли Ти єси цар Жидівський, спаси себе.

23:38b.LUK.023.038 Була ж і надпись над Ним письмом Грецьким та Римським, та Єврейським : Се цар Жидівський.

23:39b.LUK.023.039 Один же з повішених лиходіїв хулив Його, кажучи: Коли Ти Христос, спаси себе й нас!

23:40b.LUK.023.040 Озвавши ся ж другий, докорив йому, кажучи: І не боїш ся Бога, коли в такому ж осуді єси?

23:41b.LUK.023.041 Та ми по правді; по заслузї бо за те, що коїли, приймаємо; сей же нічого недоброго не зробив.

23:42b.LUK.023.042 І сказав до Ісуса: Спогадай мене, Господи, як прийдеш у царство Твоє.

23:43b.LUK.023.043 ї. рече йому Ісус: Істино глаголю тобі: Сьогодні зо мною будеш у раю.

23:44b.LUK.023.044 Було ж се коло години шестої, і темрява сталась по всїй землі до години девятої.

23:45b.LUK.023.045 І померкло сонце, й роздерлась завіса церковня посерединї.

23:46b.LUK.023.046 І покликнувши голосом великим Ісус, рече: Отче, у Твої руки передаю духа мого! й, се промовивши, зітхнув духа.

23:47b.LUK.023.047 Побачивши ж сотник, що сталось, прославив Бога, кажучи: Справдї, чоловік сей праведний був.

23:48b.LUK.023.048 І ввесь народ, що зійшов ся на сю дивовижу, побачивши, що сталось, бючи себе в груди, вертав ся.

23:49b.LUK.023.049 Стояли ж усї знакомі Його оддалеки й жінки, що поприходили слїдом за Ним із Галилеї, дивлячись на се.

23:50b.LUK.023.050 І ось чоловік, на ймя Йосиф, що був радник, чоловік добрий і праведний,

23:51b.LUK.023.051 (сей не пристав до ради й дїла їх,) з Ариматеї, города Жидівського, що також сподівавсь царства Божого;

23:52b.LUK.023.052 сей, прийшовши до Пилата, просив тїла Ісусовогр.

23:53b.LUK.023.053 І, знявши Його, обгорнув Його плащеницею, і положив Його у гробі висіченому, де ніколи нїхто не лежав.

23:54b.LUK.023.054 І був день пятниця, а субота сьвітала.

23:55b.LUK.023.055 Поприходивши ж слїдом жінки, що прийшли з Галилеї, дивились на гріб, і як положене було тіло Його.

23:56b.LUK.023.056 І вернувшись наготовили пахощів та мира, а в суботу відпочивали по заповіді.

24

24:1b.LUK.024.001 Первого ж дня тижня, вельми рано, прийшли вони на гріб, несучи, що наготовили, пахощі, і другі з ними.

24:2b.LUK.024.002 Знайшли ж камінь відкочений від гробу.

24:3b.LUK.024.003 І ввійшовши не знайшли тїла Господа Ісуса.

24:4b.LUK.024.004 І сталось, як здумілись вони від сього, ось два Чоловіки стояли перед ними в шатах ясних.

24:5b.LUK.024.005 Як же полякались вони й нахилили лице до землї, рекли до них: Чого шукаєте живого між мертвими?

24:6b.LUK.024.006 Нема Його тут, а встав. Згадайте, як Він промовляв до вас, ще бувши в Галилеї,

24:7b.LUK.024.007 глаголючи: Що мусить Син чоловічий бути виданим у руки чоловіків грішників, і бути рознятим, і третього дня воскреснути.

24:8b.LUK.024.008 І згадали слова Його,

24:9b.LUK.024.009 і, вернувшись од гробу, сповістили про се все одинайцятьох і всїх инших.

24:10b.LUK.024.010 Була ж Мария Магдалина, та Йоанна, та Мария Яковова, й инші з ними, шо оповідали перед апостолами се.

24:11b.LUK.024.011 І явились перед ними яко видумка слова їх, і не поняли віри їм.

24:12b.LUK.024.012 Петр же, вставши, побіг до гробу; й нахилившись побачив тільки полотно, що лежало, й пійшов, сам у собі дивуючись тим, що сталось.

24:13b.LUK.024.013 І ось двоє з них ійшло того ж дня на село, зване Емаус, гоней з шістьдесять од Єрусалиму.

24:14b.LUK.024.014 І розмовляли вони між собою про все те, що стало ся.

24:15b.LUK.024.015 І сталось, як розмовляли вони та перепитувались, і сам Ісус наближившись, ійшов з ними.

24:16b.LUK.024.016 Очі в їх були вдержані, щоб не пізнали Його.

24:17b.LUK.024.017 Рече ж до них: Що се за речі, про котрі розмовляєте між собою йдучи, та сумуєте?

24:18b.LUK.024.018 Озвав ся ж один, на ймя Клеопа й каже до Него: Хиба Ти один захожий у Єрусалимі, і не знаєш, що стало ся в йому сими днями?

24:19b.LUK.024.019 І рече їм: Що ж таке? Вони ж сказали Йому: Про Ісуса Назарянина, що був муж пророк, сильний ділом і словом перед Богом і всїм народом,

24:20b.LUK.024.020 як видали Його архиєреї та князї нащі на суд смертний і розпяли Його.

24:21b.LUK.024.021 Ми ж уповали, що се Він, що має збавити Ізраїля; а до всього того третій се день іде сьогоднї, як се стало ся;

24:22b.LUK.024.022 тільки ж і жінки деякі з наших налякали нас, бувши рано при гробі

24:23b.LUK.024.023 і, не знайшовши тїла Його, прийшли оповідуючи, що явленне ангелів бачили, котрі глаголють, що Він живий.

24:24b.LUK.024.024 І пійшли деякі з наших до гробу, й знайшли так,, як і жінки казали; Його ж не бачили.

24:25b.LUK.024.025 І рече Він до них; о безумні і лїниві серцем вірувати всьому, що промовили пророки!

24:26b.LUK.024.026 Чи не мусїв се терпіти Христос і ввійти в славу свою?

24:27b.LUK.024.027 І, почавши від Мойсея і від усіх пророків, виясняв Їм у всіх писаннях про Него.

24:28b.LUK.024.028 І наближались до села, куди йшли, й Він зробив, нїби хоче йти далі.

24:29b.LUK.024.029 Вони ж удержували Його, кажучи: Зостань ся з нами; бо вже надвечір, і нахилив ся день. І ввійшов, щоб зостатись із ними.

24:30b.LUK.024.030 І сталось, як сидів Він за столом а ними, взявши хліб, благословив, і переломивши, подав їм.

24:31b.LUK.024.031 їм же відкрились очі, й пізнали вони Його; й став ся Він невидимий їм.

24:32b.LUK.024.032 І казали вони один до одного: Хиба ж серце наше не горіло в нас, як промовляв до нас у дорозї, і як розкривав нам писання?

24:33b.LUK.024.033 І, вставши тієї ж години, вернулись у Єрусалим і знайшли згромаджених одинайпять, і тих, що були з ними,

24:34b.LUK.024.034 як говорили: Що встав Господь справді і явив ся Симонові.

24:35b.LUK.024.035 І розповіли вони, що сталось у дорозї, і як пізнали Його в ламанню хлїба.

24:36b.LUK.024.036 Як же се вони говорили, сам Ісус став посеред них, і рече їм: Упокій вам.

24:37b.LUK.024.037 Вони ж, полякавшись і перестрашившись, думали, що духа бачять.

24:38b.LUK.024.038 І рече їм: Чого стрівожились? і чого думки встають у серцях ваших?

24:39b.LUK.024.039 Дивіть ся на руки мої і ноги мої, що се сам я. Дотикайтесь мене й вбачайте; бо дух тїла й костей не має, як бачите, що я маю.

24:40b.LUK.024.040 І, се глаголючи, показав їм руки й ноги.

24:41b.LUK.024.041 Ще ж як не поняли вони віри з радощів та дивувались, рече їм: Маєте що їсти тут?

24:42b.LUK.024.042 Вони ж Йому подали риби печеної частину та медового стільника (крижку).

24:43b.LUK.024.043 І взявши, їв перед ними.

24:44b.LUK.024.044 Рече ж їм: Оце ж слова, що глаголав я до вас, ще бувши з вами, що мусить справдити ся все, писане в законі Мойсейовому, й пророках, і псальмах про мене.

24:45b.LUK.024.045 Тодї розкрив їм розум розуміти писання,

24:46b.LUK.024.046 і рече їм: Що так написано й так треба було терпіти Христу й воскреснути з мертвих третього дня;

24:47b.LUK.024.047 і проповідуватись в імя Його покаянню і відпущенню гріхів між усїма народами, почавши від Єрусалиму.

24:48b.LUK.024.048 Ви ж сьвідки сього.

24:49b.LUK.024.049 І ось я посилаю обітуваннє Отця мого на вас; ви ж сидіть у городі Єрусалимі, поки одягнетесь силою звиш.

24:50b.LUK.024.050 І вивів їх геть аж до Витаниї, і, знявши руки свої, благословив їх.

24:51b.LUK.024.051 І сталось, як благословляв їх, одступив од них і вознїс ся на небо.

24:52b.LUK.024.052 Вони ж, поклонившись Йому, вернулись у Єрусалим, з радощами великими;

24:53b.LUK.024.053 і пробували раз у раз у церкві, хвалячи й благословлячи Бога. Амінь.