Mark (Ukranian)

1

1:1b.MAR.001.001 Почин євангелиї Ісуса Христа, Сина Божого,

1:2b.MAR.001.002 як написано в пророків: Ось я посилаю ангела мого перед лицем Твоїм, що приготовить дорогу Твою перед Тобою.

1:3b.MAR.001.003 Голос покликуючого в пустинї: Готовте дорогу Господню, простими робіть стежки Його.

1:4b.MAR.001.004 Появивсь Йоан, хрестячи в пустинї, й проповідуючи хрещеннє покаяння на прощенне гріхів.

1:5b.MAR.001.005 І виходила до него вся сторона Юдейська й Єрусалимцї, й хрестились від него всї в ріці Йордані, сповідаючи гріхи свої.

1:6b.MAR.001.006 Був же Йоан одягнений у верблюжий волос і в пояс шкуряний на поясницї своїй, а їв сарану та дикий мед;

1:7b.MAR.001.007 і проповідував, глаголючи: Гряде потужнїщий над мене слїдом за мною; у Него недостоєн я, нахилившись, розвязати ремінь обувя Його.

1:8b.MAR.001.008 Я хрестив вас водою, Він же хрестите ме вас Духом сьвятим.

1:9b.MAR.001.009 І сталось тими днями: Прийшов Ісус із Назарету Галилейського, й охрестивсь у Йоана в Йордані.

1:10b.MAR.001.010 І, зараз вийшовши з води, побачив небеса, що відчинились, і Дух, як голуб, злинув на Него.

1:11b.MAR.001.011 І зійшов голос із небес: Ти єси Син мій любий, що я вподобав:,

1:12b.MAR.001.012 І зараз Дух випровадив Його в пустиню.

1:13b.MAR.001.013 І був там у пустиш днїв сорок, спокушуваний од сатани; й пробував з дикими зьвірми, й ангели служили Йому.

1:14b.MAR.001.014 Як же видано Йоана, прийшов Ісус у Галилею, проповідуючи євангелию царства Божого,

1:15b.MAR.001.015 і глаголючи: Що сповнив ся час, і наближило ся царство Боже. Покайтесь і віруйте в євангелию.

1:16b.MAR.001.016 Ходячи ж понад морем Галилейським, побачив Симона та Андрея, брата його, як вони закидали невід у море; були бо рибалки.

1:17b.MAR.001.017 І рече до них Ісус: Ійдїть слїдом за мною, то зроблю, що станетесь ловцями людей.

1:18b.MAR.001.018 І, зараз покинувши неводи свої, пійшли слїдом за Ним.

1:19b.MAR.001.019 І, відійшовши трохи дальше звідтіля, побачив Якова Зеведеєвого та Йоана, брата його, так само в човні, налагоджуючих неводи.

1:20b.MAR.001.020 І зараз покликав Їх; і, покинувши батька свого Зеведея в човні з наймитами, пійшли слїдом за Ним.

1:21b.MAR.001.021 І приходять у Капернаум; і зараз субітнього дня, увійшовши в школу, навчав.

1:22b.MAR.001.022 І дивувались наукою Його, навчав бо їх яко маючий власть, а не як письменники.

1:23b.MAR.001.023 І був у них у школї чоловік з духом нечистим; і закричав,

1:24b.MAR.001.024 кажучи: Остав! що нам і Тобі, Ісусе Назарянине? чи прийшов еси погубити нас? Знаю Тебе, хто еси: Сьвятий Божий.

1:25b.MAR.001.025 І погрозив йому Ісус, глаголючи: Мовчи й вийди з него.

1:26b.MAR.001.026 І стрепенувши його дух нечистий, і закричавши голосом великим, вийшов з него.

1:27b.MAR.001.027 І полякались усї так, що питали один в одного, говорячи; Що се таке? що се за Наука така нова? що по власти й духам нечистим повелївае, і слухають Його?

1:28b.MAR.001.028 І розійшлась чутка про Него зараз по всій околиці Галилейській.

1:29b.MAR.001.029 І зараз, із школи вийшовши, пійшли в господу Симона та Андрея, з Яковом та Йоаном.

1:30b.MAR.001.030 Теща ж Симонова лежала в пропасниці, й зараз кажуть Йому про неї.

1:31b.MAR.001.031 І приступивши Він, підвів її, взявши за руку її; й покинула її пропасниця зараз; і послугувала вона їм.

1:32b.MAR.001.032 Як же настав вечір, після заходу сонця, поприносили до Него всїх недужих і біснуватих.

1:33b.MAR.001.033 І ввесь город зібрав ся до дверей.

1:34b.MAR.001.034 І сцїлив многих недужих на всякі болестї, і бісів многих вигнав; і не дозволяв говорити бісам, бо вони знали Його.

1:35b.MAR.001.035 І вранцї, ще геть за ночи, вставши, вийшов, і пійшов у пусте місце. й там молив ся.

1:36b.MAR.001.036 І пустились за Ним Симон і ті що з ним.

1:37b.MAR.001.037 І, знайшовши Його, кажуть Йому: Що всї шукають Тебе.

1:38b.MAR.001.038 І рече до них: Ходімо в близькі містечка, щоб і там проповідував; на те бо прийшов я.

1:39b.MAR.001.039 І проповідував по шкодах їх скрізь по всїй Галилеї, і виганяв біси.

1:40b.MAR.001.040 І приходить до Него прокажений, і благаючи Його, впавши на коліна перед Ним, каже до Него: Коли хочеш, зможеш мене очистити.

1:41b.MAR.001.041 Ісус же, змилосердившись, простяг руку, доторкнувсь до него, й рече йому: Хочу; очистись.

1:42b.MAR.001.042 І, як Він сказав, зараз зникла з него проказа, й очистив ся.

1:43b.MAR.001.043 І, заказавши йому, зараз відослав його,

1:44b.MAR.001.044 і рече до него: Гледи ж, нікому нічого не кажи, а йди, покажись священникові, і принеси за очищенне твоє, що повелїв Мойсей на сьвідкуваннє їм.

1:45b.MAR.001.045 Він же, вийшовши, почав проповідувати багато, й ширити кругом чутку; так, що Він не міг уже явно ввійти в город, а пробував осторонь у пустих місцях; і приходили до Него звідусюди.

2

2:1b.MAR.002.001 І знов увійшов у Капернаум через кілька днів; і розголошено, що Він у господї.

2:2b.MAR.002.002 І зараз назбиралось багато, так що не було місця анї перед дверима, І проповідував Він їм слово.

2:3b.MAR.002.003 І приходять до Него, несучи розслабленого; несло його четверо.

2:4b.MAR.002.004 І, не можучи приступити до Него за народом, розкрили стелю, де був; і, проламавши, спустили ліжко, в котрому лежав розслаблений.

2:5b.MAR.002.005 Бачивши ж Ісус віру їх, рече до розслабленого: Сину, оставляють ся тобі гріхи твої.

2:6b.MAR.002.006 Були ж деякі з письменників, то там сиділи, і казали в серцях своїх:

2:7b.MAR.002.007 Шо за хулу сей так говорить? хто може оставляти гріхи, як тільки один Бог?

2:8b.MAR.002.008 І зараз, постерігши Ісус духом своїм, що так мислять собі, рече до дих: На що се кажете в серцях ваших?

2:9b.MAR.002.009 Що легше? сказати розслабленому: Оставляють ся тобі гріхи твої, або сказати: Устань, і візьми постіль твою, та й ходи.

2:10b.MAR.002.010 От же, щоб ви знали, що Син чоловічий мав власть оставляти на землі гріхи, до розслабленого:

2:11b.MAR.002.011 Тобі глаголю: Устань, і візьми постіль твою, та й іди до дому твого.

2:12b.MAR.002.012 І встав зараз, і взявши постіль, вийшов перед усїма; так що здивувались усї, і прославляли Бога, говорячи: Що нїколи такого не бачили.

2:13b.MAR.002.013 І вийшов знов над море; а ввесь народ пійшов до Него, й навчав їх. -

2:14b.MAR.002.014 І, йдучи мимо, побачив Левію Алфєєвого, сидячого на митниці, і рече йому: Йди слїдом за мною. І, вставши, пійшов слїдом за Ним.

2:15b.MAR.002.015 І сталось, як сидів Він за столом у господі в него, посідало з Ісусом і учениками Його й багато митників та грішників; було бо їх багато, і йшли слїдом за Ним.

2:16b.MAR.002.016 І бачивши письменники та Фарисеї, що Він їсть із митниками та грішниками, казали до учеників Його: Як се, що Він з митниками та грішниками їсть і пє?

2:17b.MAR.002.017 І почувши Ісус, рече до них: Не треба здоровим лїкаря, а недужим. Не прийшов я звати праведників, а грішників до покаяння;

2:18b.MAR.002.018 А були ученики Йоанові та Фарисеискі постниками; й приходять і кажуть Йому: Чого ученики Йоанові та Фарисейські постять, Твої ж ученики не постять?

2:19b.MAR.002.019 І рече їм Ісус: Чи можуть синове весїльні постити, як жених з ними? Доки мають із собою жениха, не можуть постити.

2:20b.MAR.002.020 Прийдуть же дні, коли візьметься від них жених, і тоді постити муть в ті дні.

2:21b.MAR.002.021 І ніхто не пришивав латки з нової тканини до старої одежини, ато нова латка урве старого, й гірша буде дїрка.

2:22b.MAR.002.022 І ніхто не наливав нового вина в старі бурдюки, ато нове вино порозривав бурдюки, й вино витече й бурдюки пропадуть; нове ж вино в нові бурдюки наливати.

2:23b.MAR.002.023 І довелось переходити Йому в суботу через засіви; й почали ученики Його дорогу верстати, рвучи колоссє.

2:24b.MAR.002.024 І казали до Него Фарисеї: Дивись, чого вони роблять у суботу, що не годить ся?

2:25b.MAR.002.025 А Він рече до них: Чи нїколи не читали ви, що зробив Давид, як був у нужді і голодував він і ті, що були з ним?

2:26b.MAR.002.026 Як увійшов він у Божий дом за Авиятара архиерея, та й їв хлїби показні, що не годилось їсти, як тільки священикам, і дав і тим, що були з ним?

2:27b.MAR.002.027 І рече до них: Субота ради чоловіка постала, не чоловік задля суботи.

2:28b.MAR.002.028 Тим Син чоловічий - Господь і суботи.

3

3:1b.MAR.003.001 І ввійшов ізнов у школу; й був там чоловік, що мав суху руку.

3:2b.MAR.003.002 І назирали Його, чи сцїлить його в суботу, щоб обвинуватити Його.

3:3b.MAR.003.003 І рече до сухорукого чоловіка: Стань посередині.

3:4b.MAR.003.004 І рече до них: Чи годить ся в суботу добро робити, чи зло робити? життє спасати, чи погубляти? Вони ж мовчали.

3:5b.MAR.003.005 І, позирнувши на них кругом гнівно, жалкуючи над скаменїлостю сердець їх, рехе чоловікові: Простягни руку твою. І простяг, і стала рука його здорова, як і друга.

3:6b.MAR.003.006 І вийшовши Фарисеї, зараз з Iродиянами зробили раду на Него, як Його погубити.

3:7b.MAR.003.007 Ісус же відійшов з учениками своїми до моря; а великий натовп із Галилеї йшов за Ним, і з Юдеї,

3:8b.MAR.003.008 і з Єрусалиму, й з Ідумеї, і зза Йордану; й ті, що кругом Тира та Сидона, натовп великий, прочувши, скільки Він робив, поприходили до Него.

3:9b.MAR.003.009 І сказав Він ученикам своїм наготовити Йому човна задля народу щоб не тиснулись до Него.

3:10b.MAR.003.010 Многих бо сцїлив, так що видались на Него, щоб приторкнутись до Него, хто з них мав недуги.

3:11b.MAR.003.011 А духи нечисті, як бачили Його то падали ниць перед Ним, і кричали, говорячи: Ти єси Син Божий.

3:12b.MAR.003.012 І остро грозив їм, щоб Його не виявляли.

3:13b.MAR.003.013 І вийшов Він на гору, й покликав, кого схотів сам, і поприходили до Него.

3:14b.MAR.003.014 І настановив дванайцятьох, щоб були з Ним, і щоб посилати їх проповідувати,

3:15b.MAR.003.015 і щоб мали силу сцїляти недуги, й виганяти біси.

3:16b.MAR.003.016 І дав Симонові імя Петр;

3:17b.MAR.003.017 та Якова Зеведеєвого, та Йоана, брата Якового, й дав їм імена Воанер-гес, що єсть: Сини громові;

3:18b.MAR.003.018 та Андрея, та Филипа, та Вартоломея, та Маттея, та Тому, та Якова Алфєєвого, та Тадея, та Симона Хананця,

3:19b.MAR.003.019 та Юду Іскариодького, що зрадив Його.

3:20b.MAR.003.020 Входять вони в господу, і знов сходить ся народ, так що не могли анї хлїба з'їсти.

3:21b.MAR.003.021 І прочувши свояки Його, вийшли взяти Його; казали бо, що Він не при собі.

3:22b.MAR.003.022 А письменники, поприходивши з Єрусалиму, казали, що Вельзевула має, і що бісовським князем виганяє біси.

3:23b.MAR.003.023 І, покликавши їх, говорив до них приповістями: Як може сатана сатану виганяти?

3:24b.MAR.003.024 І коли царство проти себе роздїлить ся, не може стояти царство те.

3:25b.MAR.003.025 І коли господа проти себе роздїлить ся, не може стояти господа тая.

3:26b.MAR.003.026 І коли сатана устав проти себе, й розділив ся, не може стояти, а копець йому.

3:27b.MAR.003.027 Не може нїхто надоби сильного, ввійшовши в господу його, пожакувати, як перше сильного не звяже; аж тодї господу його пограбить.

3:28b.MAR.003.028 Істино глаголю вам: Що всї гріхи відпустять ся синам чоловічим, і хули, якими б вони нї хулили;

3:29b.MAR.003.029 хто ж хулити ме на Духа сьвятого, не має прощення во віки, а винен вічного осуду:

3:30b.MAR.003.030 бо казали: Духа нечистого має.

3:31b.MAR.003.031 Приходять тодї брати й мати його, й стоячи на дворі, послали до Него, кличучи Його.

3:32b.MAR.003.032 І сидїв народ круг Него; кажуть же Йому: Ось мати Твоя і брати Твої на дворі шукають Тебе.

3:33b.MAR.003.033 І, озвавшись до них, рече: Хто се мати моя, або брати мої?

3:34b.MAR.003.034 І, позирнувши кругом по тих, що сидїли коло Него, рече: Оце мати моя, і брати мої!

3:35b.MAR.003.035 Хто бо чинити ме волю Божу, той брат менї, й сестра моя, і мати.

4

4:1b.MAR.004.001 І почав знов навчати над морем; і назбиралось багато народу, так що Він увійшов у човен, щоб сидїти на і морі; а ввесь народ був на землї при морю.

4:2b.MAR.004.002 І навчав їх багато приповістями, й глаголав до них у науцї своїй:

4:3b.MAR.004.003 Слухайте: Ось вийшов сїяч сіяти:

4:4b.MAR.004.004 і сталось, як сїяв, одно впало над шляхом, і налетїло птаство небесне, й пожерло його.

4:5b.MAR.004.005 Инше ж упало на каменистому, де не мало доволї землї, і зараз посходило, бо не мало глибокої землї.

4:6b.MAR.004.006 Як же зійшло сонце, повяло, й, не маючи кореня, посохло.

4:7b.MAR.004.007 А инше попадало між тернину, й тернина, розвившись, поглушила його, і овощу не дало.

4:8b.MAR.004.008 А инше впало на землю добру, й дало плід, що сходив і ріс, і вродило одно в трийцятеро, а одно в шістьдесятеро а одно в сотеро.

4:9b.MAR.004.009 І рече до них: Хто має уші слухати, нехай слухає.

4:10b.MAR.004.010 Як же був на самоті, питались у Него ті, що з Ним, разом з дванайцятьма, про приповість.

4:11b.MAR.004.011 І рече до них: Вам дано знати тайну царства Божого; тим же, що осторонь, у приповістях усе стаєть ся,

4:12b.MAR.004.012 щоб дивлячись дивились, та й не бачили, й слухаючи слухали, та й не розуміли, щоб инколй не навернулись, і не простились їм гріхи.

4:13b.MAR.004.013 І рече до них: Хиба не знаєте приповістї сієї? як же всі приповістї зрозумієте?

4:14b.MAR.004.014 Сїяч слово сіє.

4:15b.MAR.004.015 Що ж над шляхом, се ті, де сіється слово, й, як почують, зараз приходить сатана, й забирає слово, посіяне в серцях їх.

4:16b.MAR.004.016 Подібно ж і ті, що на каменистому посіяні, котрі, як почують слово, зараз із радостю приймають його,

4:17b.MAR.004.017 та не мають кореня в собі, а тільки до часу вони; опісля ж, як настане горе або гоненне за слово, зараз блазнять ся.

4:18b.MAR.004.018 А ті, що посіяні між терниною, се ті, що слухали слово,

4:19b.MAR.004.019 та журба сьвіта сього, й омана багацтва, і инші жадоби входять, і глушять слово, й безовочним робить ся воно.

4:20b.MAR.004.020 А на землю добру посіяні, се ті, що чують слово й приймають, і приносять овощ, одно в трийцятеро, друге в шістьдесятеро, а инше в сотеро.

4:21b.MAR.004.021 І рече до них: Чи нате приносять сьвітло, щоб ставити його під посудину, або під ліжко, а не щоб на сьвічнику ставити?

4:22b.MAR.004.022 Нема бо нічого схованого, щоб не обявилось; і не втаєно, а щоб на яв вийшло.

4:23b.MAR.004.023 Коли хто має уші слухати, нехай слухає.

4:24b.MAR.004.024 І рече їм: Вважайте, що чуете: Якою мірою міряєте, відміряється вам, і прибавить ся вам, що слухаєте.

4:25b.MAR.004.025 Хто бо має, дасть ся йому; а хто не має, і що має, візьметь ся від него.

4:26b.MAR.004.026 І рече: Так єсть царство Боже, як коли чоловік, що вкине зерно у землю,

4:27b.MAR.004.027 та й спить, і встає в ночі і в день, а зерно сходить і росте, як він не знає.

4:28b.MAR.004.028 Від себе бо земля родить: спершу траву, потім колос, а далїй повну пшеницю в колосї.

4:29b.MAR.004.029 Як же доспіє овощ, зараз посилає серпа, бо настали жнива.

4:30b.MAR.004.030 І рече: Кому уподобимо царство Боже? або до якої приповісти приложимо його?

4:31b.MAR.004.031 Воно мов зерно горчицї, що, як сієш його в землю, то воно дрібніше від усїх зерен, які є на землї;

4:32b.MAR.004.032 а як посієть ся, сходить, і робить ся більшим над усї зілля, і ширить велике віттє, так що під тінню його кублитись може птаство небесне.

4:33b.MAR.004.033 І многими такими приповістями глаголав їм слово, скільки могли слухати.

4:34b.MAR.004.034 Без приповістї ж не говорив їм; на самоті ж ученикам своїм вияснював усе.

4:35b.MAR.004.035 І рече їм того дня, як настав вечір: Перевезімось на той бік.

4:36b.MAR.004.036 І, відпустивши народ, узяли Його, яв був в човні. І инші ж човни були з Ним.

4:37b.MAR.004.037 І схопилась велика вітряна буря, а филї заливали човен, так що вже тонув.

4:38b.MAR.004.038 А був Він на кермі, сплючи на подусцї. І розбудили Його, й кажуть Йому: Учителю, чи Тобі байдуже, що погибаємо?

4:39b.MAR.004.039 І вставши, погрозив вітрові, і рече до моря: Мовчи, перестань! І втих вітер, і настала тишина велика.

4:40b.MAR.004.040 І рече їм: Чого ви такі полохливі? Як се? нема в вас віри?

4:41b.MAR.004.041 І полякались страхом великим, і казали один до одного: Хто оце Сей, що й вітер і море слухає Його?

5

5:1b.MAR.005.001 І перевезлись на той бік моря, у землю Гадаринську.

5:2b.MAR.005.002 І скоро вийшов Він із човна, зараз зустрів Його чоловік із гробів у дусї нечистому,

5:3b.MAR.005.003 що домував між гробами, і навіть залїзами ніхто не міг його звязяти:

5:4b.MAR.005.004 часто бо заковувано його в кайдани й заліза, й розривав залїза на собі, й ламав кайдани, й ніхто його не здолїв угамувати.

5:5b.MAR.005.005 І по всяк час у ночі і в день пробував він у горах та гробах, кричавши, та бивши себе каміннєм.

5:6b.MAR.005.006 Побачивши ж Ісуса оддалеки, прибіг та й уклонив ся Йому,

5:7b.MAR.005.007 і, закричавши голосом великим, каже: Що мені й Тобі, Ісусе, Сину Бога Вишнього? Заклинаю Тебе Богом, не муч мене.

5:8b.MAR.005.008 (Рече бо йому: Вийди, душе нечистий, з чоловіка.)

5:9b.MAR.005.009 І спитав його: Яке імя твоє? І відповів, кажучи: Імя моє Легион, бо нас багато.

5:10b.MAR.005.010 І благав Його вельми, щоб не висилав їх геть із тієї сторони.

5:11b.MAR.005.011 Пас ся ж там поблизу гір великий гурт свиней.

5:12b.MAR.005.012 І благали Його всї біси, кажучи: Пішли нас у свинї, щоб ми ввійшли в них.

5:13b.MAR.005.013 І зараз дозволив їм Ісус. І вийшовши нечисті духи, увійшли в свині; і кинув ся гурт із кручі в море, (було ж їх тисяч зо дві,) та й потонули в морі.

5:14b.MAR.005.014 А ті, що пасли свинї, побігли, та й розказали в городі і в селах. І повиходили дивитись, що се сталось.

5:15b.MAR.005.015 І приходять до Ісуса, й бачять біснуватого; сидить одягнений і при розумі, того, що мав Легиона, та й полякались.

5:16b.MAR.005.016 І розказували їм ті, що бачили, що сталось біснуватому, й про свині.

5:17b.MAR.005.017 І почали вони просити Його вийти з їх гряниць.

5:18b.MAR.005.018 І як увійшов Він у човен, просив Його той, що був біснуватий, щоб бути з Ним.

5:19b.MAR.005.019 Ісус же не дозволив йому, а рече до него: Йди до дому твого до твоїх, і розкажи їм, що тобі Господь зробив, і як помилував тебе.

5:20b.MAR.005.020 І пійшов і почав проповідувати в Десятиградї, що зробив йому Ісус; і всі дивувались.

5:21b.MAR.005.021 А як переплив Ісус човном ізнов на той бік, зібралось багато народу до Него; а був Він над морем.

5:22b.MAR.005.022 І ось приходить один із школьних старшин, на ймя Яір, і, побачивши Його, упав у ноги Йому,

5:23b.MAR.005.023 і вельми благав Його, говорячи: Дочка моя кінчить ся, прийди й положи на неї руки, нехай одужає і буде жива.

5:24b.MAR.005.024 І пійшов із ним, і слїдом за Ним тйшло багато народу, й тиснулись до Него.

5:25b.MAR.005.025 Жінка ж одна, що була в кровотічі років дванайцять,

5:26b.MAR.005.026 і багато витерпіла від многих лїкарів, і витратила все, що мала, й нїякої пільги не дїзнала, а ще більш їй погіршало,

5:27b.MAR.005.027 почувши про Ісуса, приступила між народом іззаду, та й приторкнулась до одежі Його.

5:28b.MAR.005.028 Казала бо: Що, коли до одежі Його приторкнусь, спасу ся.

5:29b.MAR.005.029 І зараз висохло жерело крові її і почула вона в тїлї, що спїлилась од недуги.

5:30b.MAR.005.030 І зараз Ісус, почувши в собі, що сила вийшла з Него, обернувшись між народом, рече: Хто приторкнувсь до одежі моєї?

5:31b.MAR.005.031 І казали Йому ученики Його: Ти бачиш, як народ товпить ся до Тебе, та й питаєш: Хто приторкнув ся до мене?

5:32b.MAR.005.032 І позирнув Він кругом, щоб побачити ту, що се зробила.

5:33b.MAR.005.033 Жінка ж, злякавшись і затрусившись, знаючи, що сталось із нею, приступила, та й упала перед Ним, та й сказала Йому всю правду.

5:34b.MAR.005.034 Він же рече їй: Дочко, віра твоя спасла тебе. Йди з упокоєм, і будь здорова від недуги твоєї.

5:35b.MAR.005.035 Ще говорив Він, приходять від школьного старшини, кажучи: Що дочка твоя вмерла; на що ще трудиш учителя?

5:36b.MAR.005.036 Ісус же, почувши сказане слово, рече зараз школьному старшинї: Не лякайсь, тільки віруй.

5:37b.MAR.005.037 І не дозволив нікому йти з собою, тільки Петрові, та Якову, та Йоанові, брату Якова.

5:38b.MAR.005.038 І приходить у господу до школьного старшини, й бачить трівогу, й плачущих, і голосячих вельми.

5:39b.MAR.005.039 І, ввійшовши, рече їм: Чого трівожетесь та голосите? Дївча не вмерло, а спить.

5:40b.MAR.005.040 І насьміхали ся з Него. Він же, виславши всїх, бере батька та матір дівчинки, й тих, що з Ним, і ввіходить, де дівча лежало.

5:41b.MAR.005.041 Ї, взявши дівча за руку, рече їй: Талита куми, що єсть перекладом: Дівчинко, тобі глаголю: встань.

5:42b.MAR.005.042 І зараз устало дівча, й ходило, бо було дванайцяти років. І дивувались дивом великим.

5:43b.MAR.005.043 І пильно наказав їм, щоб ніхто не довідав ся про се; й казав дати їй їсти.

6

6:1b.MAR.006.001 І вийшовши звідтіля, прибув у свою країну; і йшли слідом за Ним ученики Його.

6:2b.MAR.006.002 І, як настала субота, почав у школї навчати; й многі, слухаючи, дивувались, кажучи: Звідкіля се в Него? і що се за розум, даний Йому, що дива такі руками Його роблять ся?

6:3b.MAR.006.003 Хиба ж сей не тесля, син Мариї, брат Яковів, і Йосиїв, і Юдин, і Симонів? і хиба не тут між нами сестри Його? І поблазнились Ним.

6:4b.MAR.006.004 Рече ж їм Ісус: Не єсть пророк без чести, хиба що в країні своїй, та в родині, і в домівці своїй.

6:5b.MAR.006.005 І не міг там ніякого чуда зробити, тільки на деяких недужих положивши руки, сцїлив їх.

6:6b.MAR.006.006 І дивувавсь недовірством їх. І ходив кругом по селах, навчаючи.

6:7b.MAR.006.007 І покликав дванайцятьох, та й почав їх посилати по двоє, і дав їм власть над духами нечистими;

6:8b.MAR.006.008 і звелїв їм, щоб нічого не брали на дорогу, тільки одну палицю: ні торбини, нї хліба, ні у черес грошей,

6:9b.MAR.006.009 щоб обувались у постоли й не вдягались у дві одежині.

6:10b.MAR.006.010 І рече їм: Де б ви нї зайшли в яку господу, там пробувайте, аж поки вийдете звідтіля.

6:11b.MAR.006.011 А хто не прийме вас, анї слухати ме вас, то, виходячи звідтіля, обтрусіть і порох із під ніг ваших, на сьвідкуванне їм. Істино глаголю вам: Одраднїще буде Содомові та Гоморі суднього дня, ніж городові тому.

6:12b.MAR.006.012 І вийшовши вони, проповідували, щоб каялись.

6:13b.MAR.006.013 І бісів багато виганяли, й намащували оливою багато недужих, і сцїляли.

6:14b.MAR.006.014 І дочувся цар Ірод (явне бо зробилось імя Його), і каже: Що Йоан Хреститель із мертвих устав, і того роблять ся чудеса від него.

6:15b.MAR.006.015 Инші казали, що се Ілия; инші ж казали, що се пророк або один з пророків.

6:16b.MAR.006.016 Почувши ж Ірод, сказав: Що се Йоан, котрого я стяв, він устав з мертвих.

6:17b.MAR.006.017 Сей бо Ірод, піславши, взяв Йоана, та й звязав його в темниці за Іродияду, жінку Филипа, брата свого; бо оженивсь із нею.

6:18b.MAR.006.018 Сказав бо Иоан Іродові: Що не годить ся тобі мати жінку брата твого.

6:19b.MAR.006.019 Іродияда ж лютувала на него, й, хотіла його вбити, та не могла.

6:20b.MAR.006.020 Ірод бо боявсь Иоана, знавши його, яко чоловіка праведного й сьвятого, то й беріг його й, слухаючи його, багато робив, і залюбки його слухав.

6:21b.MAR.006.021 Як же настав день нагідний, кали Ірод на свої родини бенкет справив дукам своїм, та гетьманам, та значним Галилейським,

6:22b.MAR.006.022 і як увійшла дочка тієї Іродияди, танцювала, й догодила Іродові, й, тим, що сиділи з ним, озвав ся цар до дївицї: Проси в мене, чого бажаєш, а дам тобі.

6:23b.MAR.006.023 І поклявсь їй: Що, чого б у мене нї попросила, дам тобі, хочби й половину царства мого.

6:24b.MAR.006.024 Вона ж, вийшовши, каже матері своїй: Чого просити? Та ж каже: Голови Йоана Хрестителя.

6:25b.MAR.006.025 І, ввійшовши зараз швидко до царя, просила, кажучи: Хочу, шоб менї дав зараз на блюді голову Йоана Хрестителя.

6:26b.MAR.006.026 І зажурившись вельми цар, та задля клятьби й задля тих, що з ним сиділи, не хотів їй відмовити.

6:27b.MAR.006.027 І зараз піславши цар ката, звелїв принести голову його; він же пійшовши, стяв його в темниці.

6:28b.MAR.006.028 І приніс голову його на блюдї, і дав її дівиці, а дївиця дала її матері своїй.

6:29b.MAR.006.029 І, довідавшись ученики його, пійшли і взяли тіло його, та й положили його в гробі.

6:30b.MAR.006.030 І посходились апостоли до Ісуса, й сповістили Його про все, й що робили, й чого навчали.

6:31b.MAR.006.031 І рече до них: Ійдїть ви самі окроме в пусте місце, та відпочиньте трохи; було бо багато, що приходили й відходили, й навіть ніколи було їм їсти.

6:32b.MAR.006.032 І поплили в пусте місце човном, окроме.

6:33b.MAR.006.033 І бачив їх народ, як відчалювали, й пізнали Його многі, і збігались туди пішки з усіх городів, та й випередили їх, і посходились до Него.

6:34b.MAR.006.034 І вийшовши Ісус, побачив багато народу, й жалкував над ними, що були як вівці, не маючі пастиря, і почав навчати їх багато.

6:35b.MAR.006.035 І як уже багато часу минуло, приступивши до Него ученики Його, кажуть: Що се пусте місце, і вже час пізний, -

6:36b.MAR.006.036 відпусти їх, щоб, пійшовши по околичнїх хуторах та селах, купили собі хлїба: не мають бо що їсти.

6:37b.MAR.006.037 Він же, озвавшись, рече до них: Дайте ви їм їсти. І кажуть Йому: Хиба, пійшовши, купимо за двістї денариїв хлїба, й дамо їм їсти?

6:38b.MAR.006.038 Він же рече до них: Скільки хлїбів маєте? йдїть та подивіть ся. І, взнавши, кажуть: Пять, та дві рибі.

6:39b.MAR.006.039 І звелів їм садовити всіх купа коло купи на зеленій траві,

6:40b.MAR.006.040 і посідали вони ряд коло ряду по сотням і по півсотням.

6:41b.MAR.006.041 І, взявши пять хлїбів та дві рибі, й поглянувши на небо, благословив, і ламав хлїби, та й давав ученикам своїм, щоб клали перед ними; й дві рибі поділив усїм.

6:42b.MAR.006.042 І їли всі, й наситились.

6:43b.MAR.006.043 І набрали окрушин дванайцять повних кошів, та й із риб.

6:44b.MAR.006.044 А тих, що їли хлїби, було з пять тисяч чоловіка.

6:45b.MAR.006.045 І зараз примусив учеників своїх увійти в човен, та плисти на той бік попереду 'д Витсаїдї, поки сам одпустить народ.

6:46b.MAR.006.046 І, відпустивши їх, пійшов на гору молитись.

6:47b.MAR.006.047 І як настав вечір, був човен серед моря, а він один на землі.

6:48b.MAR.006.048 І бачив, як вони силкувались, веслуючи; був бо вітер противний їм; і коло четвертої сторожи ночі приходить до них, ідучи по морю, і хотів минути їх.

6:49b.MAR.006.049 Вони ж, бачивши Його, що ходить по морю, думали, що се мара, та й закричали:

6:50b.MAR.006.050 всі бо Його бачили, й потрівожились. І зараз заговорив до них, і рече їм: Бодріть ся; се я; не лякайтесь.

6:51b.MAR.006.051 І ввійшов до них у човен; і втих вітер, і вельми, над міру здумілись у собі, і дивувались.

6:52b.MAR.006.052 Не зрозуміли бо про хлїби: було бо серце їх засліплене.

6:53b.MAR.006.053 І, перепливши, прибули в землю Генисарецьку, й причалили.

6:54b.MAR.006.054 І як вийшли вони з човна, зараз, пізнавши Його,

6:55b.MAR.006.055 кинулись по всій тій околиці, та й почади приносити на ношах тих, що нездужали, як почули, що Він там єсть.

6:56b.MAR.006.056 І куди нї приходив Він, у села, чи городи, чи хутори, на майданах клали недужих, і благали Його, щоб їм хоч до краю одежі Його приторкнутись, і хто тільки доторкнувсь Його, спасав ся.

7

7:1b.MAR.007.001 І сходять ся до Него Фарисеї та деякі з письменників, прийшовши з Єрусалиму.

7:2b.MAR.007.002 І, побачивши деяких з учеників Його, що нечистими руками, се єсть немитими, їдять хлїб, судили:

7:3b.MAR.007.003 (бо Фарисеї і всі Жиди, поки по локіть не помиють рук, не їдять, додержуючи переказу старших;

7:4b.MAR.007.004 і з торгу, поки не обмиють ся, не їдять; і инщого багацько, що прийняли додержувати: обмиваннє чаш, і глеків, і мідяного посуду, і столів).

7:5b.MAR.007.005 Тоді питали Його Фарисеї та письменники: Чом ученики Твої не живуть по переказу старших, а їдять хлїб непомитими руками?

7:6b.MAR.007.006 Він же, озвавшись, рече їм: Що добре пророкував Ісаїя про вас, лицемірів, як писано: Сей народ устами мене шанує, серце ж їх далеко від мене.

7:7b.MAR.007.007 Марно ж покланяють ся мені, навчаючи наук, заповідей чоловічих.

7:8b.MAR.007.008 Занехаявши бо заповідь Божу, держите ви переказ чоловічий, обмиваннє глеків та чаш, і иншого подібного такого багато робите.

7:9b.MAR.007.009 І рече до них: Добре відкидаєте ви заповідь Божу, щоб переказ ваш хоронити.

7:10b.MAR.007.010 Мойсей бо сказав: Поважай батька твого й матір твою; і: Хто налає батька або матір, нехай смертю вмре.

7:11b.MAR.007.011 Ви ж кажете: Коли скаже чоловік батькові або матері: Корван (що єсть: Дар), чим би ти з мене покористував ся;

7:12b.MAR.007.012 і не даєте йому нічого більше робити батькові своєму, або матері своїй,

7:13b.MAR.007.013 обертаючи в нїщо слово Боже переказом вашим, що ви переказали; й подібного такого багато робите.

7:14b.MAR.007.014 І, покликавши ввесь народ, рече до них: Слухайте мене всї, та й розумійте:

7:15b.MAR.007.015 Нема нічого осторонь чоловіка, що ввійшовши в него, могло б опоганити його; а що виходить від него, се те, що поганить чоловіка.

7:16b.MAR.007.016 Коли хто має уші слухати, нехай слухає.

7:17b.MAR.007.017 І як увійшов у господа від людей, питали в Него ученики Його про приповість.

7:18b.MAR.007.018 І рече до них; Так і ви нерозумливі? Не зрозуміли, що все, що осторонь і входить у чоловіка, не може його опоганити?

7:19b.MAR.007.019 бо не входить йому в серце, а в живіт, і виходить в одхідник, очищаючи всяку їжу?

7:20b.MAR.007.020 Рече ж: Що виходить з чоловівіка, те поганить чоловіка.

7:21b.MAR.007.021 З середини бо, з серця чоловіка, думки лихі виходять, перелюбки, блуд, душогубство,

7:22b.MAR.007.022 злодійства, зажерливість, ледарство, підступ, роспутність, лихе око, хула, гордощі, дурощі:

7:23b.MAR.007.023 все се лихе з середини виходить, і поганить чоловіка.

7:24b.MAR.007.024 І, піднявшись ізвідтіля, пійшов на узграниччя Тирські та Сидонські, і ввійшовши в господу, хотів, щоб нїхто не знав; та не міг утаїтись.

7:25b.MAR.007.025 Почувши бо жінка, в котрої дочка її мала духа нечистого, приступила і впала в ноги Йому

7:26b.MAR.007.026 Була ж жінка Грекиня, родом Сирофиникиянка; й благала Його, щоб вигнав біса з дочки її.

7:27b.MAR.007.027 Ісус же рече їй: Дай перше наїстись дітям: не добре бо взяти хліб у дїтей, і кинути собакам.

7:28b.MAR.007.028 Вона ж озвалась, та й каже до Него: Так, Господи; тільки ж і собаки під столом їдять кришки від дітей.

7:29b.MAR.007.029 І рече їй: За се слово йди; вийшов біс із дочки твоєї.

7:30b.MAR.007.030 І, пійшовши в домівку свою, знайшла, що біс вийшов, і дочка її лежить на постелї.

7:31b.MAR.007.031 І, знов вийшовши з гряниць Тирських та Сидонських, прийшов до моря Галилейського, у гряницї Десятиградські.

7:32b.MAR.007.032 І приводять до Него глухого й тяжкомовного; й просять Його, щоб положив на него руку.

7:33b.MAR.007.033 І, взявши його від народу окреме, вложив пучки свої в уші йому, й сплюнувши, приторкнувсь до язика йому;

7:34b.MAR.007.034 І, позирнувши на небо, зітхнув і рече до него: Єфата, се єсть: Одчинись.

7:35b.MAR.007.035 І зараз одчинив ся йому слух, і розімкнулись окови язика його, й заговорив добре.

7:36b.MAR.007.036 І наказав їм, щоб нікому не говорили. Що ж більше Він наказував, то надто більше вони проповідували;

7:37b.MAR.007.037 І превельми дивувались, кажучи: Гаразд усе вчинив: і глухим дав чути, й німим говорити.

8

8:1b.MAR.008.001 Тими днями, як було пребагато народу й не мали що їсти, покликавши Ісус учеників своїх, рече їм:

8:2b.MAR.008.002 Жаль мені народу, що вже три днї пробувають зо мною, і не мають що їсти;

8:3b.MAR.008.003 А коли відпущу їх голодних до домівок їх, помлїють в дорозі; деякі бо з них здалека поприходили.

8:4b.MAR.008.004 І відказали Йому ученики Його: Звідкіля ж сих зможе хто тут нагодувати хлібом у пустині?

8:5b.MAR.008.005 І питав їх: Скільки маєте хлібів? Вони ж кажуть: Сїм.

8:6b.MAR.008.006 І звелів Він народові сїдати на землі; і взявши сім хлїбів, оддавши хвалу, ламав і давав ученикам своїм, щоб клали перед ними; і клади перед народом.

8:7b.MAR.008.007 І мали рибок кілька; й поблагословивши, казав покласти й те.

8:8b.MAR.008.008 Їли ж і наситились, і назбирали останків ламаного сім кошів.

8:9b.MAR.008.009 Було ж тих, що їли, з чотири тисячі; і відпустив їх.

8:10b.MAR.008.010 І, зараз увійшовши в човен з учениками своїми, прибув у сторони Далманутанські.

8:11b.MAR.008.011 І вийшли Фарисеї, та й почали перепитуватись із Ним, допевняючись у Него ознаки з неба, спокушуючи Його.

8:12b.MAR.008.012 І зітхнувша Він духом своїм, рече: Чого кодло се ознаки шукає? Істино глаголю вам: Не дасть ся кодлу сьому ознака.

8:13b.MAR.008.013 І, оставивши їх, увійшов знов у човен, і поплив на той бік.

8:14b.MAR.008.014 І забули взяти хлїба, й опріч одного хлїба не мали з собою в човнї.

8:15b.MAR.008.015 І наказував їм, глаголючи: Гледїть, остерегайтесь квасу Фарисейського й квасу Іродового.

8:16b.MAR.008.016 І міркували вони між собою, кажучи: Се, що хлїба не маємо.

8:17b.MAR.008.017 І зрозумівши Ісус, рече їм: Чого міркуєте, що хлїба не маєте? Невже ж ви ще не постерегаете й не розумієте? Чи ще затверділе маєте серце ваше?

8:18b.MAR.008.018 Очі мавши, не бачите? й, уші мавши, не чуєте, й вже не памятаєте?

8:19b.MAR.008.019 Як пять хлїбів ламав я на пять тисяч, скільки кошиків повних ламаного назбирали ви? Кажуть Йому: Дванайцять.

8:20b.MAR.008.020 Як же сїм на чотирі тисячі, скільки кошів повних ламаного назбирали ви? Вони кажуть: Сїм.

8:21b.MAR.008.021 І рече їм: Як же ви не розумієте?

8:22b.MAR.008.022 І приходить у Витсаїду; й приводять Йому слїпого, й просять Його, щоб до него приторкнув ся.

8:23b.MAR.008.023 І взявши за руку слїпого, вивів його осторонь села; й, плюнувши на очі його, положив руки на него, й спитав його, чи що бачить.

8:24b.MAR.008.024 І, позирнувши вгору, каже: Бачу людей, що мов дерева ходять.

8:25b.MAR.008.025 Опісля знов положив руки на очі його, й заставив його позирнути вгору; і сцїлив ся він, і бачив ясно все.

8:26b.MAR.008.026 І відослав його до домівки його, глаголючи: Анї в село не входь, анї розказуй нікому в селї.

8:27b.MAR.008.027 І вийшов Ісус і ученики Його у села Кесариї Филипової, і дорогою питав учеників своїх, глаголючи їм: Хто я, - кажуть люде?

8:28b.MAR.008.028 Вони ж одказали: Йоан Хреститель; а инші: Ілия; инші ж: Один з пророків.

8:29b.MAR.008.029 А він рече їм: Ви ж, хто скажете? Озвав ся ж Петр і каже Йому: Ти єси Христос.

8:30b.MAR.008.030 І наказав їм, щоб нікому не казали про Него.

8:31b.MAR.008.031 І почав навчати їх, що мусить Син чоловічий багато терпіти, й відцурають ся Його старші, та архиєреї, та письменники, і вбють, і в третій день воскресне Він.

8:32b.MAR.008.032 І явно слово гляголав. І взявши Його Петр, почав докоряти Йому.

8:33b.MAR.008.033 Він же, обернувшись і поглянувши на учеників своїх, докорив Петру, глаголючи: Іди геть, сатано: бо мислиш не про Боже, а про чоловіче.

8:34b.MAR.008.034 І, прикликавши народ укупі з учениками своїми, рече їм: Хто хоче йти за мною, нехай одречеть ся себе, й візьме хрест свій, та й іде слідом за мною.

8:35b.MAR.008.035 Хто бо хоче душу свою спасти, погубить її; хто ж погубить душу свою задля мене та євангелиї, той спасе її.

8:36b.MAR.008.036 Що бо за користь чоловікові, коли здобуде сьвіт увесь, а занапастить душу свою?

8:37b.MAR.008.037 Або що дасть чоловік у замін душі своєї?

8:38b.MAR.008.038 Хто бо соромити меть ся мене й моїх словес між кодлом сим перелюбним і грішним, і Син чоловічий соромити меть ся його, як прийде в славі Отця свого з ангелами сьвятими.

9

9:1b.MAR.009.001 І рече їм: Істино глаголю вам: Що є деякі між стоячими тут, котрі не вкусять смерти, поки побачять царство Боже, що прийде в потузі.

9:2b.MAR.009.002 А через шість день бере Ісус Петра, та Якова, та Йоана, й веде їх на гору високу окреме самих; і переобразивсь перед ними.

9:3b.MAR.009.003 І стала одежа Його осяйна, вельми біла мов сніг, якої біляр на землі не може вбілити.

9:4b.MAR.009.004 І явив ся їм Ілия з Мойсейом, і розмовляли з Ісусом.

9:5b.MAR.009.005 І озвавшись Петр, каже до Ісуса: Учителю, добре нам тут бути; зробимо три намети, Тобі один, і Мойсейові один, і Ілиї один.

9:6b.MAR.009.006 Не знав бо, що казати: були бо полякані.

9:7b.MAR.009.007 І постала хмара отіняюча їх, і вийшов голос із хмари глаголючи: Се Син мій любий; Його слухайте.

9:8b.MAR.009.008 І зараз озирнувшись, уже нїкого не бачили, тільки Ісуса одного з собою.

9:9b.MAR.009.009 Як же вони сходили з гори, наказав їм, щоб нікому не казали, що бачили, аж поки Син чоловічий з мертвих воскресне.

9:10b.MAR.009.010 І задержали вони се слово в себе, перепитуючись, що се єсть: із мертвих воскреснути.

9:11b.MAR.009.011 І питали Його, говорячи: Що се кажуть письменники, що Ілия мусить прийти перше?

9:12b.MAR.009.012 Він же, озвавшись, рече їм: Ілия, прийшовши перше, налагодить усе; і як писано про Сина чоловічого, щоб Він багато витерпів і був погорджений.

9:13b.MAR.009.013 Тільки ж глаголю вам: Що Ілия прийшов, і зробили йому, що схотіли, як писано про него.

9:14b.MAR.009.014 І, прийшовши до учеників, побачив багато народу кругом них, і письменників, що перепитують ся з ними.

9:15b.MAR.009.015 І зараз увесь народ, побачивши Його, вельми сполохнув ся, і прибігаючи витали Його.

9:16b.MAR.009.016 І питав Він письменників: Про що ви перепитуєте ся з ними?

9:17b.MAR.009.017 І озвавшись один з народу, каже: Учителю, призів я сина мого до тебе, що має духа нїмого.

9:18b.MAR.009.018 І як схопить його, то рве його, й пінить ся він,і скрегоче зубами своїми, та все сохне. І казав я ученикам твоїм, щоб його вигнали, та не здолїли.

9:19b.MAR.009.019 Він же, озвавшись, рече йому: О кодло невірне! доки в вас буду? доки терпіти му вас? Приведіть його до мене.

9:20b.MAR.009.020 І привели його до Него. І, побачивши Його, зараз дух затряс ним; і впавши той на землю, качав ся запінившись.

9:21b.MAR.009.021 І спитав батька його: 3 якого се часу, що так сталось йому? Він же казав: З малку.

9:22b.MAR.009.022 І почасту в огонь кидав його і в воду, щоб погубити його. Тільки ж, коли що зможеш, поможи нам, змилосердившись над нами.

9:23b.MAR.009.023 Ісус же рече йому: Коли можеш у те вірувати, то все можливе віруючому.

9:24b.MAR.009.024 І зараз, заголосивши, батько хлопчика, каже кріз сльози: Вірую, Господи; поможи моєму недовірству.

9:25b.MAR.009.025 Бачивши ж Ісус, що збігаєть ся народ, погрозив духові нечистому, глаголючи йому: Душе нїмий і глухий, я тобі повеліваю, вийди з него й більш не входь в него.

9:26b.MAR.009.026 І закричавши, й вельми потрясши ним, вийшов; і став наче мертвий; так що многі казали: Що вмер.

9:27b.MAR.009.027 Ісус же, взявши його за руку, підвів його; й він устав.

9:28b.MAR.009.028 І, як увіходив у господу, ученики Його питали Його окреме: Чому ми не змогли вигнати його.

9:29b.MAR.009.029 І рече їм: Се кодло нічим не може вийти, тільки молитвою та постом.

9:30b.MAR.009.030 І, вийшовши звідтіля, переходили через Галилею, і не хотів, щоб хто знав.

9:31b.MAR.009.031 Навчав бо учеників своїх, і глаголав їм; Що Син чоловічий буде виданий у руки чоловічі, і вбють Його, і вбитий, Він третього дня воскресне.

9:32b.MAR.009.032 Вони ж не розуміли слова, й боялись Його спитати.

9:33b.MAR.009.033 І прийшов у Капернаум, і, бувши в господі, спитав їх: Про що ви дорогою між собою міркували?

9:34b.MAR.009.034 Вони ж мовчали; перемовлялись бо між собою в дорозї, хто більший.

9:35b.MAR.009.035 І сївши, призвав дванайцятьох, і рече їм: Коли хто хоче першим бути, нехай буде з усіх останнім і всїм слугою.

9:36b.MAR.009.036 І, взявши дитину, поставив її серед них, і обнявши її, рече їм-

9:37b.MAR.009.037 Хто одно з таких дітей прийме в імя мов, мене приймав; а хто мене приймає, не мене приймає, а пославшого мене.

9:38b.MAR.009.038 Озвавсь до Него Йоан, говорячи: Учителю, бачили ми одного, що імям Твоїм виганяв біси, а не ходить слїдом за нами, й заборонили йому; бо не ходить слідом за нами.

9:39b.MAR.009.039 Ісусже рече: Не бороніть йому, нема бо такого, що зробить чудо в імя моє, і зможе скоро злословити мене.

9:40b.MAR.009.040 Хто бо не проти вас, той за вас.

9:41b.MAR.009.041 Хто бо напоїть вас чашею води в імя моє, що ви Христові, істино глаголю вам: не втеряє нагороди своєї.

9:42b.MAR.009.042 Та хто зблазннть одного з малих віруючих у мене, лучче йому, коли б почеплено жорно млинове на шию йому, та й укинуто в море.

9:43b.MAR.009.043 І коли бдазнить тебе рука твоя, відотнй її; лучче тобі калікою в життє ввійти, нїж, дві руці мавши, пійти в пекло, в огонь невгасаючий,

9:44b.MAR.009.044 де червяк їх не вмирає, й огонь не вгасає.

9:45b.MAR.009.045 І коли нога твоя блазнить тебе, відотнй її; лучче тобі ввійти в життє кривим, нїж дві нозі мавши, бути вкинутим у пекло, в огонь невгасаючий,

9:46b.MAR.009.046 де червяк їх не вмирає й огонь не вгасає.

9:47b.MAR.009.047 І коли око твоє блазнить тебе, вирви його; лучче тобі однооким увійти в царство Боже, ніж, дві оці мавши, бути вкинутим ув огняне пекло,

9:48b.MAR.009.048 де червяв їх не вмирає, й огонь не вгасає.

9:49b.MAR.009.049 Кожен бо огнем посолить ся, і кожна жертва сіллю посолить ся.

9:50b.MAR.009.050 Добро сіль; коли ж сіль несолона стане, то чим солити Ті? Майте в собі сіль, і майте впокій між собою.

10

10:1b.MAR.010.001 І, вставши звідтіля, приходить у гряницї Юдейська через той бік Йордану; і знов сходять ся люде до Него, й своїм звичаєм знов навчав їх.

10:2b.MAR.010.002 І приступивши Фарисеї, питали! Його: Чи годить ся чоловікові з жінкою розводитись? спокушуючи Його.

10:3b.MAR.010.003 Він же, озвавшись, рече їм: Що заповідав вам Мойсей?

10:4b.MAR.010.004 Вони ж сказали: Мойсей дозволив написати розвідний лист, та й відпустити.

10:5b.MAR.010.005 І озвавшись Ісус, рече їм: Ради жорстокости серця вашого написав вам заповідь сю.

10:6b.MAR.010.006 З почину ж творення - чоловіком і жінкою створив їх Бог.

10:7b.MAR.010.007 Тим покине чоловік батька свого й матір, і пригорнеть ся до жінки своєї,

10:8b.MAR.010.008 і будуть у двох тіло одно; то вже їх більш не двоє, а одно тіло.

10:9b.MAR.010.009 Оце ж, що Бог злучив, чоловік нехай не розлучуе.

10:10b.MAR.010.010 А в господї знов ученики Його про се питали Ного.

10:11b.MAR.010.011 І рече їм: Хто розведеть ся з жінкою своєю, і оженить ся з иншою, робить перелюб з нею.

10:12b.MAR.010.012 І коли жінка розведеть ся з чоловіком своїм, та вийде за иншого, робить перелюб.

10:13b.MAR.010.013 І приношено Йому дїтей, щоб приторкнувсь до них; ученики ж заказували тим, що приносили.

10:14b.MAR.010.014 Побачивши ж Ісус, прогнівив ся, і рече їм: Дайте дітям приходити до мене, й не бороніть їм; таких бо царство Боже.

10:15b.MAR.010.015 Істино глаголю вам: Хто не прийме царства Божого, як мала дитина, не ввійде в него.

10:16b.MAR.010.016 І, обнявши їх, положив руки на них, і благословив їх.

10:17b.MAR.010.017 І, як виходив Він у дорогу, прибіг один, і втавши перед Ним на коліна, питав Його: Учителю благий, що робити менї, щоб життє вічне наслїдувати?

10:18b.MAR.010.018 Ісус же рече йому: Чого мене звеш благим? Ніхто не благий, тільки один, Бог.

10:19b.MAR.010.019 Заповідї знаєш: Не роби перелюбу. Не вбивай. Не кради. Не сьвідкуй криво. Не обижай. Поважай батька твого й матір.

10:20b.MAR.010.020 Він же, озвавшись, каже Йому: Учителю, се все я хоронив з малку мого.

10:21b.MAR.010.021 Ісус же, поглянувши на него, уподобав його, й рече йому: Одного тобі не достає: ійди, що маєш, продай і дай убогим, і мати меш скарб на небі; і прийди, та й іди слїдом за мною, взявши хрест.

10:22b.MAR.010.022 Він же, зажурившись од слова сього, пійшов сумуючи: мав бо достатки великі.

10:23b.MAR.010.023 І позирнувши Ісус округи, рече ученикам своїм: Як тяжко багацтва маючим у царство Боже ввійти!

10:24b.MAR.010.024 Ученики ж вжахнулись од словес Його. Ісус же, знов озвавшись, рече їм: Діти, як тяжко вповаючим ва багацтва в царство Боже ввійти!

10:25b.MAR.010.025 Легше верблюдові кріз ушко голки пройти, ніж багатому в царство Боже ввійти.

10:26b.MAR.010.026 Вони ж, надто здивувались, говорячи між собою: То хто ж може спастись?

10:27b.MAR.010.027 Споглянувши ж на них Ісус, рече: У людей неможливе, та не в Бога; все бо можливе в Бога.

10:28b.MAR.010.028 І почав Петр говорити Йому: Ось ми покинули все, та й пійшли слїдом за Тобою.

10:29b.MAR.010.029 Озвав ся ж Ісус і рече: Істино глаголю вам: Нема чоловіка, що покинув домівку, або братів, або сестер, або батька, або матір, або жінку, або дїтей, або поля ради мене і євангелиї,

10:30b.MAR.010.030 та й не прийняв у сотеро тепер, часу сього, серед гонення, домівок, і братів, і сестер, і матїрок, і дїтей, і земель, а в віку будучому життє вічне.

10:31b.MAR.010.031 Многі ж перві будуть останнї, а останні перві.

10:32b.MAR.010.032 Були ж вони в дорозї, ідучи в Єрусалим, і випередив їх Ісус; й вжахнули ся вони; і, йдучи за ним, лякались. І, взявши знов дванайцятьох, почав їм глаголати, що Йому станеть ся:

10:33b.MAR.010.033 Що ось ідемо в Єрусалим, і Син чоловічий буде виданий архиєреям та письменникам, і осудять вони Його на смерть, і видадуть Його поганам;

10:34b.MAR.010.034 і насьміхати муть ся з Него, й бити муть Його, й плювати муть на Него, і вбють Його; й третього дня воскресне.

10:35b.MAR.010.035 І приступають до Него Яков та Иоан, сини Зеведеєві, кажучи: Учителю, хочемо, щоб, про що просити мем, зробив нам.

10:36b.MAR.010.036 Він же рече їм: Що хочете, щоб зробив вам?

10:37b.MAR.010.037 Вони ж кажуть Йому: Дай нам, щоб один по правицї в Тебе, а один по лївицї в Тебе сидїли ми в славі Твоїй.

10:38b.MAR.010.038 Ісус же рече їм: Не знаєте, чого просите. Чи зможете пити чашу, яку я пю, і хрещеннєм, яким я хрещу ся, хрестити ся?

10:39b.MAR.010.039 Вони ж кажуть Йому: Можемо. Ісус же рече їм: Ви-то чашу, яку я пю, пити мете, й хрещеннєм, яким я хрещусь, хрестити метесь;

10:40b.MAR.010.040 тільки ж, щоб сидїти вам по правицї в мене й по лївицї в мене, се не єсть моє дати, а кому приготовлено.

10:41b.MAR.010.041 І почувши десять, почали ремствувати на Якова та Иоана.

10:42b.MAR.010.042 Ісус же, покликавши їх, рече їм: Ви знаєте, що котрі, здаєть ся, князюють над поганами, панують над ними, й великі їх управляють ними.

10:43b.MAR.010.043 Не так же буде в вас; нї, хто хоче стати ся великим між вами, нехай буде слугою вам;

10:44b.MAR.010.044 і хто хоче між вами стати ся першим, нехай буде усїм рабом.

10:45b.MAR.010.045 Бо й Син чоловічий не прийшов, щоб служено Йому, а служити й дати душу свою викуп за многих.

10:46b.MAR.010.046 І приходять у Єрихон; і як виходив Він із Єрихону, й ученики Його, й багато народу, син Тимеїв, Вартимей слїпий, сидїв над шляхом, просячи.

10:47b.MAR.010.047 І, почувши, що се Ісус Назарянин, почав кричати й казати: Сину Давидів Ісусе, помилуй мене.

10:48b.MAR.010.048 І сварили на него многі, щоб мовчав; він же ще більше кричав: Сину Давидів, помилуй мене.

10:49b.MAR.010.049 І, зупинившись Ісус, звелїв його покликати. І покликали сліпого, говорячи йому: Бодрись, устань; кличе тебе.

10:50b.MAR.010.050 Він же, скинувши одежу свою, встав і приступив до Ісуса.

10:51b.MAR.010.051 І, озвавшись, рече йому Ісус: Що хочеш, щоб зробив тобі? Слїпий же каже Йому: Учителю, щоб прозрів.

10:52b.MAR.010.052 Ісусже рече йому: Іди, віра твоя спасла тебе. І зараз прозрів він, й пійшов слідом за Ісусом дорогою.

11

11:1b.MAR.011.001 І як наближились до Єрусалиму, до Витфагиї й Витаниї, до гори Оливної, посилає двох учеників своїх,

11:2b.MAR.011.002 і рече їм: Ійдїть у село, що перед вами, і зараз, увійшовши в него, знайдете осля привязане, на котре ніхто в людей не сідав, одвязавши його, приведіть.

11:3b.MAR.011.003 І, коли хто вам скаже: Що се робите? скажіть: Що Господові його треба; й зараз його відошле сюди.

11:4b.MAR.011.004 Пійшли ж вони, й знайшли осля лривязане коло дверей знадвору, на роздоріжжю, та й одвязали його.

11:5b.MAR.011.005 І деякі, що там стояли, казали їм: Що ви робите, одвязуючи осля?

11:6b.MAR.011.006 Вони ж сказали їм, як звелїв Ісус; і пустили їх.

11:7b.MAR.011.007 І приведи осля до Ісуса, й накинули на него одежу свою, і посадили на него.

11:8b.MAR.011.008 Многі ж одежу свою розстилали по дорозі, инші ж гіллє різали з дерев, і встилали дорогу.

11:9b.MAR.011.009 Инші, що попереду йшли, і що слїдом за Ним ійшли, покликували, кажучи: Осанна! Благословен грядущий в імя Господнє;

11:10b.MAR.011.010 благословенне грядуще в імя Господа царство отця нашого Давида. Осанна на вишинах!

11:11b.MAR.011.011 І ввійшов Ісус в Єрусалим і в церкву, й, оглянувши все, як пізня вже була година, вийшов у Витанню з дванайцятьма.

11:12b.MAR.011.012 І назавтра, як вийшли вони з Витаниї, зголоднїв,

11:13b.MAR.011.013 і, загледївши смоківницю оддалеки, що мала листе, прийшов, чи не знайде чого на ній. І, прийшовши до неї, нїчого не знайшов, тільки листє; не була бо ще пора на смокви.

11:14b.MAR.011.014 І, озвавшись Ісус, рече до неї: Щоб нїколи з тебе по вік нїхто овощу не їв. І чули ученики Його.

11:15b.MAR.011.015 І приходять у Єрусалим, і ввійшовши Ісус у церкву, почав виганяти продаючих і купуючих у церкві, і столи міняльників, і ослони продаючих голуби поперевертав,

11:16b.MAR.011.016 і не давав, щоб хто носив посуд через церкву.

11:17b.MAR.011.017 І навчав, глаголючи їм: Хиба не писано: Що дом мій дом молитви звати меть ся у всіх народів? ви ж зробили його вертепом розбійників.

11:18b.MAR.011.018 І чули письменники та архиереї й шукали, як би Його погубити: боялись бо Його, бо ввесь народ дивував ся наукою Його.

11:19b.MAR.011.019 І, як вечір, настав, вийшов Вів осторонь із города.

11:20b.MAR.011.020 А вранці, мимо йдучи, побачили смоківницю всохлу від коріння.

11:21b.MAR.011.021 І споглянувши Петр, рече Йому; Учителю, дивись, смоківниця, що прокляв еси, всохла.

11:22b.MAR.011.022 І озвавшись Ісус, рече їм: Майте віру Божу.

11:23b.MAR.011.023 Істино глаголю вам: Що хто скаже горі сїй: Двигнись і кинь ся в море, та й не сумнити меть ся в серпЇ своїм, а вірувати ме, що, що каже, станеть ся, буде йому, що скаже.

11:24b.MAR.011.024 Тим глаголю вам: Усе, чого молячись просите, віруйте, що одержите, й буде вам.

11:25b.MAR.011.025 І як стоїте молячись, прощайте, коли що маєте проти кого, щоб і Отець ваш, що на небі, відпустив вам провини ваші.

11:26b.MAR.011.026 Коли ж ви не прощаєте, то й Отець ваш, що на небі, не простить вам провин ваших.

11:27b.MAR.011.027 І приходять знов у Єрусалим; і, як по церкві ходив Він, приступають до Вето архиєреї, та письменники, та старші,

11:28b.MAR.011.028 і кажуть Йому: Якою властю Ти і се робиш? і хто Тобі власть таку дав, щоб се робити?

11:29b.MAR.011.029 Ісус же, озвавшись, рече їм: Спитаю вас і я про одну річ; відкажіть менї, то й я скажу вам, якою властю се роблю.

11:30b.MAR.011.030 Хрещеннє Йоанове чи з неба було, чи від людей? Відкажіть мені.

11:31b.MAR.011.031 І міркували між собою, говорячи: Коди скажемо: 3 неба, то скаже: Чом же не поняли віри йому?

11:32b.MAR.011.032 Коли ж скажемо: Від людей, то боялись людей: всі бо мали Йоана, що він справді пророк був.

11:33b.MAR.011.033 І, озвавшись, кажуть Ісусові: Не знаємо. Ісус, озвавшись, рече їм: То й я не кажу вам, якою властю се роблю.

12

12:1b.MAR.012.001 І почав їм приповістями промовляти: Виноградник насадив чоловік, і обгородив тином, і викопав виноточу, й збудував башту, й передав його виноградарям, тай від'їхав.

12:2b.MAR.012.002 І післав до виноградарів у пору слугу, щоб у виноградарів узяв овощу винограднього.

12:3b.MAR.012.003 Вони ж, ухопивши його, били, та й відослали впорожні.

12:4b.MAR.012.004 І знов післав до них иншого слугу, та й на того кидаючи каміннем, пробили йому голову, й відослали зневаженого.

12:5b.MAR.012.005 І знов иншого післав, та й того вбили, й багато инших, одних побили, а других повбивали.

12:6b.MAR.012.006 Ще ж одного сина мавши, любого свого, післав і його до них на останок, говорячи: Що посоромлять ся сина мого.

12:7b.MAR.012.007 Виноградарі ж тиї казали між собою: Що се наслїдник; ходімо вбємо його, то й наше буде наслїдство.

12:8b.MAR.012.008 І, взявши його, вбили, та й викинули геть із виноградника.

12:9b.MAR.012.009 Що ж зробить пан виноградника? Прийде та й вигубить виноградарів, і дасть виноградник иншим.

12:10b.MAR.012.010 Чи й писання сього не читали: Камінь, що відкинули будівничі, сей став ся головою угла?

12:11b.MAR.012.011 Від Господа стало ся се, й дивне в очах наших.

12:12b.MAR.012.012 І шукали Його взяти, та лякались народу; зрозуміли бо, що до них приповість сказав; і зоставивши Його, пійшли.

12:13b.MAR.012.013 І посилають до Него деяких Фарисеїв та Іродиян, щоб Його піймати словом.

12:14b.MAR.012.014 Вони ж, прийшовши, кажуть Йому: Учителю, знаємо, що праведний єси, й не дбаєш нї про кого, бо не дивишся на лице людей, а на путь Божий правдою наставляєш. Годить ся данину кесареві давати, чи нї? Давати нам, чи не давати?

12:15b.MAR.012.015 Він же, знаючи їх лицемірство, рече їм: Що мене спокутуєте? Принесіть менї денария, щоб я бачив.

12:16b.MAR.012.016 Вони ж принесли. І рече їм: Чиє обличчє се й надпис? Вони ж сказали Йому: Кесареве.

12:17b.MAR.012.017 І озвавшись Ісус, рече їм: Оддайте кесареве кесареві, а Боже Богові. І дивувались Йому.

12:18b.MAR.012.018 І приходять Садукеї до Него, що кажуть: нема воскресення, та й питали Його, говорячи:

12:19b.MAR.012.019 Учителю, Мойсей написав нам, що, як у кого брат умре та зоставить жінку, а дітей не зоставить, дак щоб узяв брат його жінку його, й воскресив насіннє братові своєму.

12:20b.MAR.012.020 Сїм оце братів було; й перший узяв жінку, і вмираючи, не зоставив насїння;

12:21b.MAR.012.021 і другий узяв її, та й він не зоставив насіння; і третій також так.

12:22b.MAR.012.022 І брали її семеро, та й не зоставили насіння; остання з усіх умерла й жінка.

12:23b.MAR.012.023 Оце ж у воскресенню, як воскреснуть, которого з них буде жінка? семеро бо мали її за жінку.

12:24b.MAR.012.024 І озвавшись Ісус, рече їм: Чи не того ви помиляєтесь, що не знаєте писання, нї сили Божої?

12:25b.MAR.012.025 Коли бо з мертвих устануть, то нї женять ся, нї віддають ся, а будуть як ангели на небесах.

12:26b.MAR.012.026 Про мертвих же, що встають, хиба не читали в книзї Мойсейовій, як коло купини промовив до него Бог, глалолючи: Я Бог Авраамів, і Бог Ісааків, і Бог Яковів?

12:27b.MAR.012.027 Не єсть Бог мертвих, а Бог живих. Ви оце вельми помиляєтесь.

12:28b.MAR.012.028 І пруступивши один з письменників, почувши їх перепитуванне, і вбачаючи, що добре їм відповів, спитав Його: Котора перша з усїх заповідь?

12:29b.MAR.012.029 Ісус же відказав йому: Що перша з усїх заповідей: Слухай, Ізраїлю: Господь Бог ваш. Господь один єсть;

12:30b.MAR.012.030 і: Люби Господа Бога твого всїм серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю, і всією силою твоєю. Оце перша заповідь.

12:31b.MAR.012.031 А друга подібна, така: Люби ближнього твого як себе самого. Більшої від сих иншої заповіди нема.

12:32b.MAR.012.032 І каже Йому письменник: Добре, учителю; правду промовив еси, що один єсть Бог, і нема иншого, тільки Він;

12:33b.MAR.012.033 і що любити Його всім серцем, і всією думкою, і всією душею, і всією силою, і любити ближнього, як себе самого, се більше нїж усї огняні жертви й посьвяти.

12:34b.MAR.012.034 І вбачаючи Ісус, що він розумно відказав, рече йому: Не далеко єси від царства Божого. І ніхто нїколи не важив ся Його питати.

12:35b.MAR.012.035 І озвавшись Ісус, глаголав, навчаючи в церкві: Як се кажуть письменники, що Христос син Давидів?

12:36b.MAR.012.036 Сам бо Давид промовив Духом сьвятим: "Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правиці в мене, доки положу вороги твої підніжком ніг твоїх."

12:37b.MAR.012.037 Сам оце ж Давид зве його Господем: звідкіля ж він син його? І багато народу слухало Його любо.

12:38b.MAR.012.038 І глаголав їм у науцї своїй: Остерегайтесь письменників, що люблять в шатах ходити, та витання на торгах,

12:39b.MAR.012.039 та перші сїдалища по школах, та перші місця на бенкетах;

12:40b.MAR.012.040 що жеруть доми удовиць, і задля виду довго молять ся. Сї приймуть ще тяжчий осуд.

12:41b.MAR.012.041 І сівши Ісус навпроти скарбони, дививсь, як народ кидає гроші в скарбону. І многі заможні кидали по багато.

12:42b.MAR.012.042 І прийшовши одна вдовиця вбога, вкинула дві лепти, чи то шеляг.

12:43b.MAR.012.043 І прикликавши учеників своїх, рече їм: Істино глаголю вам: Що вдовиця ся вбога більш усїх укинула, що кидали в скарбону.

12:44b.MAR.012.044 Усї бо з достатку свого кидали, ся ж з недостатку свого: все, що мала, вкинула, увесь прожиток свій.

13

13:1b.MAR.013.001 І, як виходив з церкви, каже Йому один з учеників Його: Учителю, дивись, яке камінне і яка будівля.

13:2b.MAR.013.002 А Ісус, озвавшись, рече йому: Чи бачиш сю велику будівлю? не зоставить ся тут камінь на каменї, щоб не зруйновано.

13:3b.MAR.013.003 А як сидів на горі Оливній, на впроти церкви, питали Його на са мотї Петр, та Яков, та Иоан, та Андрей:

13:4b.MAR.013.004 Скажи нам, коли се буде, й яка ознака, коли має все те скінчитись?

13:5b.MAR.013.005 Ісус же, озвавшись до них, почав глаголати: Остерегайтесь, щоб хто вас не звів.

13:6b.MAR.013.006 Багато бо приходити муть в імя моє, говорячи, що се я, і многих зведуть.

13:7b.MAR.013.007 Як же чути мете про войни та про слухи воєн, не трівожтесь: мусить бо стати ся; та ще не конець.

13:8b.MAR.013.008 Устане бо нарід на нарід і царство на царство, й буде трус по місцях і буде голоднеча та буча: се почин горя.

13:9b.MAR.013.009 Ви ж самі остерегайтесь: видавати муть бо вас у ради, й по школах будете биті, і перед воїводи та царі ставлені задля мене, на сьвідкуванне їм.

13:10b.MAR.013.010 І між усіма народами мусить перше проповідатись евангелия.

13:11b.MAR.013.011 Як же вести муть вас, видаючи, не дбайте заздалегідь, що казати мете, анї надумуйтесь, а, що дасть ся вам тієї години, те й промовляйте: не ви бо промовляєте, а Дух сьвятий.

13:12b.MAR.013.012 Видавати ме ж брат брата на смерть, і батько дитину; і вставати муть дїти на родителїв, та й убивати муть їх.

13:13b.MAR.013.013 І ненавидіти муть вас усї задля імя мого; хто ж витерпить до останку, той спасеть ся.

13:14b.MAR.013.014 Як же побачите гидоту спустїння, що сказав Даниїл пророк, стоячу, де не слїд (хто читає, нехай розуміє), тодї хто в Юдеї, нехай втїкає на гори;

13:15b.MAR.013.015 хто ж на криші, нехай не злазить у хату, анї ввіходить узяти що з хати своєї;

13:16b.MAR.013.016 і хто в полї, нехай не вертаєть ся назад узяти одежу свою.

13:17b.MAR.013.017 Горе ж важким і годуючим під той час!

13:18b.MAR.013.018 Молїть ся ж, щоб не довелось утїкати вам зимою.

13:19b.MAR.013.019 Будуть бо днї тиї горе, якого не було від почину творення, як творив Бог, до сього часу, й не буде.

13:20b.MAR.013.020 І коли б Господь не вкоротив днїв, то не спасло ся б жадне тїло; та задля вибраних, що вибрав їх, укоротив днї.

13:21b.MAR.013.021 І, тодї коли хто вам скаже: Дивись, ось Христос, або: Дивись, он; де йміть віри.

13:22b.MAR.013.022 Постануть бо лжехристи і лжепророки, й давати муть ознаки та дива, щоб звести, коли можна, й вибраних.

13:23b.MAR.013.023 Ви яг гледїть: ось я наперед сказав вам усе.

13:24b.MAR.013.024 Тільки ж у ті днї, після горя того, сонце померкне, й місяць не давати ме сьвітла свого,

13:25b.MAR.013.025 і зорі з неба падати муть, і сили, що на небесах, захитають ся.

13:26b.MAR.013.026 І тоді побачять Сина чоловічого, грядущого на хмарах, з силою великою і славою.

13:27b.MAR.013.027 І тодї пішле ангели свої, і позбирає вибраних своїх од чотирох вітрів, од кінця землї до кінця неба.

13:28b.MAR.013.028 Від смоківницї ж возьміть собі приклад: Коли все віттє її мягке стане та пустить листе, знайте, що близько лїто.

13:29b.MAR.013.029 Так і ви: як побачите, що се стало ся, знайте, що близько, під дверима.

13:30b.MAR.013.030 Істино глаголю вам: Що не перейде рід сей, доки все це станеть ся.

13:31b.MAR.013.031 Небо й земля перейдуть, слова ж мої не перейдуть.

13:32b.MAR.013.032 Про день же той і годину нїхто не знає, нї ангели, що на небі, нї Син, тільки Отець.

13:33b.MAR.013.033 Гледїть, пильнуйте й молїть ся, не знаєте бо, коди пора.

13:34b.MAR.013.034 Як чоловік, що від'їжджає, зоставивши господу свою і давши слугам своїм власть, і кожному діло його, а воротареві звелів, щоб пильнував.

13:35b.MAR.013.035 Оце ж пильнуйте: (не знаєте бо, коли пан господи прийде, увечері, чи опівночі, чи в півні, чи вранці;)

13:36b.MAR.013.036 щоб, прийшовши несподівано, не знайшов вас сплячих.

13:37b.MAR.013.037 Що ж я вам глаголю, усім глаголю: Пильнуйте.

14

14:1b.MAR.014.001 Була ж пасха й опрісноки по двох днях; і шукали архиєреї, та письменники, як би Його, підступом узявши, вбити.

14:2b.MAR.014.002 Та казали: Тільки не в сьвято, щоб бучі не було в народі.

14:3b.MAR.014.003 А як був Він у Витаниї, в господї Симона прокаженного, та сидїв за столом, прийшла жінка, маючи любастровий збаночок мира нардового, правдивого, предорогого, й розбивши посудинку, злила Йому на голову.

14:4b.MAR.014.004 Були ж деякі, що сердились у собі, кажучи: На що ся втрата мира?

14:5b.MAR.014.005 Можна бо було се продати більш нїж за триста денариїв, та дати вбогим. І дорекали їй.

14:6b.MAR.014.006 Ісус же рече: Оставте її. На що завдаєте їй жалю ? добре діло вчинила на мені.

14:7b.MAR.014.007 Всякого бо часу вбогих маєте з собою, і коли схочете, можете їм добро робити; мене ж не всякого часу маєте.

14:8b.MAR.014.008 Що змогла ся, зробила: попередила намастити тіло мов на погребеннє.

14:9b.MAR.014.009 Істино глаголю вам: Де б нї проповідувалась євангелия ся по всьому сьвіту, казати меть ся й те, що зробила оця, на спомин її.

14:10b.MAR.014.010 А Юда Іскариоцький, один з дванайцятьох, пійшов до архиєреїв, щоб їм зрадити Його.

14:11b.MAR.014.011 Вони ж почувши, зраділи, й обіцяли йому срібняків дати. І шукав, як би у добру годину Його зрадити.

14:12b.MAR.014.012 І первого дня опрісночного, як пасхове ягня кололи, кажуть Йому ученики Його: Де хочеш, щоб пійшовши, наготовили Тобі їсти пасху?

14:13b.MAR.014.013 І посилає двох з учеників своїх, і рече їм: Ідіть у город, і зустріне вас чоловік, несучи глек води; йдіть за ним,

14:14b.MAR.014.014 і куди ввійде він, скажіть господареві: Що учитель каже: Де сьвітлиця, щоб пасху з учениками моїми менї їсти?

14:15b.MAR.014.015 І він вам покаже гірницю простору, прибрану й готову; там приготовте нам.

14:16b.MAR.014.016 І вийшли ученики Його, й прийшли в город, й знайшли, як Він сказав їм, і приготовили пасху.

14:17b.MAR.014.017 І, як настав вечір, приходить з дванайдятьма.

14:18b.MAR.014.018 І, як сидїли вони за столом та їли, рече Ісус: Істино глаголю вам: Що один з вас зрадить мене, котрий їсть зо мною.

14:19b.MAR.014.019 Вони ж почали смутити ся і казати до Него один по одному: Ажеж не я? і другий: Аже ж не я?

14:20b.MAR.014.020 Він же, озвавшись, рече їм: Один з дванайцяти, що вмочає зо мною руку в миску.

14:21b.MAR.014.021 Син чоловічий іде, як писано про Него; горе ж чоловікові тому, що Сина чоловічого зрадить! Добре було б йому, коли б не родив ся чоловік той.

14:22b.MAR.014.022 Як же їли вони, взявши Ісус хлїб і поблагословивши, ламав і давав їм, і рече: Прийміть їжте: се єсть гїло моє.

14:23b.MAR.014.023 І, взявши чашу, й оддавши хвалу, подав їм, і пили з неї всі.

14:24b.MAR.014.024 І рече їм: Се єсть кров моя нового завіту, що за многих проливаєть ся.

14:25b.MAR.014.025 Істино глаголю вам: Що більше не пити му від плоду винограднього, аж до дня того, коли його пити му новим у царстві Божому.

14:26b.MAR.014.026 І засьпівавши вони, вийшли на гору Оливну.

14:27b.MAR.014.027 І рече їм Ісус: Що всї поблазнитесь мною ночи сієї, бо писано: Поражу пастиря і розсиплють ся вівці.

14:28b.MAR.014.028 Тільки ж по воскресенню моїм попереджу вас у Галилею.

14:29b.MAR.014.029 Петр же рече Йому: Хоч і всі поблазнять ся, тільки не я.

14:30b.MAR.014.030 І рече йому Ісус: Істино глаголю тобі: Що сьогодні, ночи сієї, перш ніж двічи півень запїє, тричі відречеш ся мене.

14:31b.MAR.014.031 Він же ще більш говорив: Хоч-би мені і вмерти з Тобою, не відречусь Тебе. Так само ж і всі казали.

14:32b.MAR.014.032 І приходять на врочище Гетсиман; і рече ученикам своїм: Сидіть тут, поки молити мусь.

14:33b.MAR.014.033 І бере Петра, та Якова, та Йоана з собою, і почав скорбіти та вдаватись у тугу;

14:34b.MAR.014.034 і рече їм: Тяжко сумна душа моя аж до смерти. Підождіть тут і пильнуйте.

14:35b.MAR.014.035 І, пройшовши трохи далїй, припав до землі, і молив ся, щоб, коли можна, мимо йшла від Него ся година.

14:36b.MAR.014.036 І рече: Авва, Отче, все можливе Тобі: мимо неси від мене чащу сю - тільки ж не що я хочу, а що Ти.

14:37b.MAR.014.037 І приходить і знаходить їх сплячих, і рече до Петра: Симоне, ти спиш? не міг ти однієї години попильнувати?

14:38b.MAR.014.038 Пильнуйте та молїть ся, щоб не ввійшли у спокусу. Дух-то охочий, тіло ж немошне.

14:39b.MAR.014.039 І знов пійшовши, молив ся, те ж саме слово промовляючи.

14:40b.MAR.014.040 І вернувшись знайшов їх знов сплячих: були бо їх очі важкі; і не знали вони, що Йому відказати.

14:41b.MAR.014.041 І приходить утретє, і рече їм: Спіть уже й спочивайте. Годі, пристигла година; ось виданий буде Сиа чоловічий у руки грішникам.

14:42b.MAR.014.042 Вставайте, ходімо: ось зрадник мій наближуєть ся.

14:43b.MAR.014.043 І зараз, як ще Він промовляв, приходить Юда, один з дванадцяти, й з ним багато народу з мечами й киями, від архиєреїв, та письменників, та старших.

14:44b.MAR.014.044 Дав же зрадник Його знак їм, говорячи: кого поцілую, той і єсть Він; беріть Його, та й ведіть осторожно.

14:45b.MAR.014.045 І прийшовши, зараз приступив до Него, й каже; Учителю, учителю, та й поцілував Його.

14:46b.MAR.014.046 Вони ж наложили на Него руки свої, і взяли Його.

14:47b.MAR.014.047 Один же хтось із тих, що стояли, вихопивши меча, вдарив слугу архиерейського, й відтяв йому ухо.

14:48b.MAR.014.048 І озвавшись Ісус, рече їм: Чи се як на розбійника вийшли ви з мечами та киями брати мене?.

14:49b.MAR.014.049 Що-дня був я з вами в церкві навчаючи, й не брали ви мене; та щоб справдились писання.

14:50b.MAR.014.050 І, покинувши Його, всі повтікали.

14:51b.MAR.014.051 А один якийся молодець ійшов за ним, одягнений полотном по нагому, й хапають його молодці (воїни);

14:52b.MAR.014.052 він же, зоставивши полотно, нагий утік од них.

14:53b.MAR.014.053 І поведи Ісуса до архпєрея; сходять ся до него всї архиєреї, і старші й письменники.

14:54b.MAR.014.054 А Петр оддалеки йшов за ними, аж у середину в двір архиєреиський і сидів із слугами, та й грівсь коло багаття.

14:55b.MAR.014.055 Архиєреї ж і вся рада шукали на Ісуса сьвідчення, щоб убити Його, та й не знайшли.

14:56b.MAR.014.056 Многі бо криво сьвідкували проти Него, й не сходились сьвідчення їх.

14:57b.MAR.014.057 І деякі, вставши, криво сьвідкували на Него, кажучи:

14:58b.MAR.014.058 Що ми чули, як він казав: Що я зруйную церкву сю рукотворну, й за три дні иншу нерукотворну збудую.

14:59b.MAR.014.059 Та й так не сходились сьвідчення їх.

14:60b.MAR.014.060 І ставши архиєрей посередині, спитав Ісуса, кажучи: Нїчого не відказуєш? Що сї на Тебе сьвідкують?

14:61b.MAR.014.061 Він же мовчавші нїчого не відказав. Знов спитав Його архиєрей, і каже Йому: Чи Ти єси Христос, Син Благословенного ?

14:62b.MAR.014.062 Ісус же рече: Се я; і бачити мете Сина чоловічого, сидячого по правиці сили і йдучого на хмарах небесних.

14:63b.MAR.014.063 Архиєрей же, роздерши одежу свою, каже: На що нам іще сьвідків?

14:64b.MAR.014.064 Ви чули хулу: як вам здасть ся? Вони ж усі осудили Його, що винен смерти.

14:65b.MAR.014.065 І почали деякі плювати на Него, й закривати лице Йому, й бити по щоках Його, й казали Йому: Проречи; і слуги знущались над Ним.

14:66b.MAR.014.066 І як був Петр у дворі внизу, приходить одна з дівчат архиєрейських,

14:67b.MAR.014.067 і, бачивши Петра, що грієть ся, і позирнувши на него, каже: І ти був з Ісусом Назарянином?

14:68b.MAR.014.068 Він же одрік ся, кажучи: Не знаю, анї розумію, що ти кажеш. І вийшов геть до придвору; а півень запіяв.

14:69b.MAR.014.069 І дївчина, побачивши його знов, Почала казати тим, що стояли: Що сей з них.

14:70b.MAR.014.070 Він же знов одрік ся. І трохи згодом ті, що стояли, сказали знов Петрові: Справді з них єси, бо ти й Галилеєць, і говірка твоя подобна.

14:71b.MAR.014.071 Він же почав проклинатись та клястись: Що не знаю чоловіка сього, про котрого кажете.

14:72b.MAR.014.072 І вдруге півень запіяв. І згадав Петр слово, що промовив йому Ісус: Що перш нїж півень запіє двічи, одречеш ся мене тричі. І став плакати.

15

15:1b.MAR.015.001 І зараз уранці, порадившись архнєреї з старшими та письменниками, і вся рада, звязавши Ісуса, повели та й видали Пилатові.

15:2b.MAR.015.002 І спитав Його Пилат: Чи ти єси цар Жидівський? Він же озвавшись, рече йому: Ти кажеш.

15:3b.MAR.015.003 І винуватили Його архиєреї багато.

15:4b.MAR.015.004 Пилат же знов спитав Його, кажучи: Не відказуєш нїчого? Он, скільки на Тебе сьвідкують;

15:5b.MAR.015.005 Ісус же більш нічого не відказав, так що дивував ся Пилат.

15:6b.MAR.015.006 На сьвято ж відпускав він їм одного вязника, про которого просили.

15:7b.MAR.015.007 Був же названий Варава з своїми затязцями увязнений, котрі під бунт убийство зробили.

15:8b.MAR.015.008 І гукаючи народ, почав просити, щоб, як щоразу, зробив їм.

15:9b.MAR.015.009 Пилат же відказав їм, говорячи: Чи хочете, щоб випустив вам царя Жидівського?

15:10b.MAR.015.010 Знав бо, що через зависть видали Його архиєреї.

15:11b.MAR.015.011 Архиєреї ж напустили народ, щоб лучче Вараву відпустив їм.

15:12b.MAR.015.012 Пилат же, озвавшись ізнов, сказав їм: Що ж оце хочете, щоб зробив із тим, кого звете царем Жидівським?

15:13b.MAR.015.013 Вони ж знов закричали: Розпни Його,

15:14b.MAR.015.014 Пилат же каже їм: Яке ж бо зло зробив? Вони ж ще гірш кричали : Розпни Його.

15:15b.MAR.015.015 Пилат же, хотівши народові догодити, відпустив їм Вараву, й передав Ісуса, побивши, щоб рознято Його.

15:16b.MAR.015.016 Воїни ж повели Його в середину двору, чи то в Претор, і скликали всю роту.

15:17b.MAR.015.017 І одягли Ного в багряницю, і положили на Него, сплівши з тернини, вінець,

15:18b.MAR.015.018 та й почали витати Його: Радуй ся, царю Жидівський!

15:19b.MAR.015.019 І били Його по голові тростиною, і плювали на Него, й, кидаючись на колїна, кланялись Йому.

15:20b.MAR.015.020 І, як насьміялись із Него, роздягнули Його з багряниці, і одягнули Його в одежу Його, та й виводять Його, щоб розняти Його.

15:21b.MAR.015.021 І заставили мимойдучого якогось Симона Киринея, ідучого з поля, батька Александра та Руфа, щоб ніс хрест Його.

15:22b.MAR.015.022 І приводять Його на Голготу місце, що прозване Черепове місце.

15:23b.MAR.015.023 І дали Йому пити вина з смирною; Він же не прийняв.

15:24b.MAR.015.024 І розпинателї Його поділили одежу Його, кинувши жереб на неї, що кому впаде.

15:25b.MAR.015.025 Була ж година третя, і розняли Його.

15:26b.MAR.015.026 І була надпись вини Його надписана: Цар Жидівський.

15:27b.MAR.015.027 І розняли з Ним двох розбійників, одного по правицї, а одного по лївицї в Него.

15:28b.MAR.015.028 І справдилось писанне, що глаголе: І з беззаконними полічено Його.

15:29b.MAR.015.029 І мимоходячі хулили Його, киваючи головами своїми та говорячи: Овва! Ти, що руйнуєш церкву і в три днї будуєш,

15:30b.MAR.015.030 спаси себе й зійди з хреста.

15:31b.MAR.015.031 Так само й архиєреї, насьміхаючись один до одного з письменниками, казали: Інших спасав, себе не може спасти.

15:32b.MAR.015.032 Христос, цар Жидівський, нехай зійде тепер з хреста, щоб побачили ми, й ввіруємо. І розпяті з Ним зневажали Його.

15:33b.MAR.015.033 Як же настала година шоста, темрява стала по всїй землі аж до години девятої.

15:34b.MAR.015.034 А години девятої покликнув Ісус голосом великим: Елоі, Елоі, лама саватани? що єсть перекладом: Боже мій, Боже мій, на що мене покинув єси?

15:35b.MAR.015.035 І деякі з тих, що тут стояли, почувши казали: Ось Ілию кличе.

15:36b.MAR.015.036 Побігши ж один, і сповнивши губку оцтом і настромивши на тростину, поїв Його, кажучи: Стривайте, побачимо, чи прийде Ілия знята Його.

15:37b.MAR.015.037 Ісус же, пустивши голос великий, зітхнув.

15:38b.MAR.015.038 І завіса церковня роздерлась надвоє з верху аж до низу.

15:39b.MAR.015.039 Бачивши ж сотник, що там стояв проти Него, що, так закричавши зітхнув, каже: Справді чоловік сей Син був Божий.

15:40b.MAR.015.040 Були ж і жінки, оддалеки дивлячись, між котрими була й Мария Магдалина, й Мария, Якова меншого та Йосиї мати, й Саломия,

15:41b.MAR.015.041 що, й як був у Галилеї, ходили слїдом за Ним, і послугували Йому, і инших багато, що поприходили з Ним у Єрусалим.

15:42b.MAR.015.042 А як уже настав вечір, бо була пятниця, чи то перед суботою,

15:43b.MAR.015.043 прийшов Иосиф з Ариматеї, поважний радник, що також сподївавсь царства Божого, й зосьмілившись, увійшов до Пилата й просив тіла Ісусового.

15:44b.MAR.015.044 Пилат же дивувавсь, що вже вмер би; й покликавши сотника, спитав його, чи давно вмер.

15:45b.MAR.015.045 А довідавшись од сотника, дав тіло Йосифові,

15:46b.MAR.015.046 і, купивши плащеницю і знявши Його, обгорнув Його плащеницею, та й положив Його у гробі, що був висічений із скелї, та й прикотив каменя до дверей гробу.

15:47b.MAR.015.047 Мария ж Магдалина й Мария Иосиїна дивились, де Його положено.

16

16:1b.MAR.016.001 І, як минула субота, Мария Магдалина, та Мария Яковова, та Саломия купили пахощів, щоб, прийшовши, намастити Його.

16:2b.MAR.016.002 І вельми рано первого дня тижня приходять до гробу, як сходило сонце.

16:3b.MAR.016.003 І казали між собою: Хто відкотить нам каменя від дверей гробу?

16:4b.MAR.016.004 І поглянувши, побачили, що відкочено каменя; був бо великий дуже.

16:5b.MAR.016.005 І ввійшовши в гріб, побачили молодця, сидячого з правого боку, одягненого в шату білу, та й вжахнулись.

16:6b.MAR.016.006 Він же рече їм: Не жахайтесь. Ісуса шукаєте Назарянина, розпятого. Устав; нема Його тут. Ось місце, де положено Його.

16:7b.MAR.016.007 Тільки ж ійдїть скажіть ученикам Його та Петрові, що попередить вас у Галилею. Там Його побачите, як сказав вам.

16:8b.MAR.016.008 І вийшовши вони хутко, побігли відгребу; бо обняв їх трепет і страх, та й нікому нічого не сказали: боялись бо.

16:9b.MAR.016.009 Воскреснувши ж уранці первого дня тижня, явивсь найперше Мариї Магдалинї, що з неї вигнав сім бісів.

16:10b.MAR.016.010 Вона пійшовши, сповістила тих, що були з Ним, як сумували та плакали.

16:11b.MAR.016.011 А ті, почувши, що живий, і вона Його бачила, не поняли віри.

16:12b.MAR.016.012 Після ж того двоїм із них в дорозї явив ся в иншому видї, як ійшли на село.

16:13b.MAR.016.013 І вони, пійшовши, сповістили других, та й тим не поняли віри.

16:14b.MAR.016.014 Опісля явивсь одинайцятьом їм сидячим за столом, і дорікав їм недовірством їх і жорстркостю серця, що тим, котрі бачили Його воскресшого, не поняли віри.

16:15b.MAR.016.015 І рече їм: Ійдїть по всьому сьвіту й проповідуйте євангелию усякому твориву.

16:16b.MAR.016.016 Хто вірувати ме та охрестить ся, спасеть ся; а хто не вірувати ме, осудить ся.

16:17b.MAR.016.017 Ознаки ж віруючим такі будуть: імям моїм бісів виганятимуть; мовами заговорять новими;

16:18b.MAR.016.018 гадюк брати муть, і, коли смертнього чого випють, не шкодити ме їм; на недужих руки класти муть, і одужувати муть.

16:19b.MAR.016.019 Господь же, після того, як промовив до них, вознїс ся на небо, й сїв по правиці в Бога.

16:20b.MAR.016.020 Вони ж вийшовши, проповідували всюди, а Господь допомагав, і слово стверджував услїд ознаками. Амінь.