Павел та Тимотей, слуги Ісуса Христа, до всїх сьвятих у Христї Ісусї, що в Филипах, з єпископами і дияконами:

Благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа.

Дякую Богу моєму при всякому споминї про вас,

(завсїди в кожній молитві моїй за всїх вас з радощами молячись,)

за товаришуваннє ваше в благовістї від первого дня й досі,

впевнившись про те, що хто розпочав у вас добре діло, звершувати ме аж до дня Ісуса Христа.

Яко ж праведно єсть мені се думати про всїх вас, тим що маю вас у серцї і у вязницї моїй і в обороні і в утвердженню благовістя, вас усїх, спільників моїх благодати.

Бог бо менї сьвідок, як я люблю усїх вас по милости Ісус-Христовій.

І про се молюсь, щоб любов ваша ще більш та й бїльш достаткувала у розумі і у всякому чутті,

щоб допевнитись вам, що лучче, і щоб були чисті і непорушені в день Христа,

сповнені овощами праведности через Ісуса Христа на славу й хвалу Божу.

Хочу ж, щоб ви, браттє, зрозуміли, що те, що сталось менї, більш на користь благовістя вийшло,

так що кайдани мої в Христї обявились у всьому судищі і по всїх инших (місцях),

і більше братів у Господї, упевнившись кайданами моїми, ще більш осьмілились без страху глаголати слово.

Деякі з зависти та перекору, а инші з доброї волї проповідують Христа.

Инші з перекору проповідують Христа, не щиро, думаючи завдати горя кайданам моїм,

а другі з любови, знаючи, що я за оборону благовістя (в кайданах) лежу.

Що ж бо? тільки все таки, чи для виду, чи по правді, Христос проповідуєть ся; і я сим радуюсь і радувати мусь.

Знаю бо, що се обернеть ся на моє спасенне вашою молитвою і поміччю Духа Ісус-Христового,

по дожиданню і надїї моїй, що нї в чому не осоромлюсь, а з усією сьміливостю, як завсїди, так і тепер звеличить ся Христос у тїлї моїм, чи то життем, чи то смертю.

Бо життє менї Христос, а смерть надбанне.

Коли ж жити менї тілом, се минї овощ дїла, то що й вибрати, не знаю.

Тісно бо менї від обох, маючи бажаннє розвязатись (із тілом), та з Христом бути; багато бо воно лучче.

А щоб пробувати в тїлї, се нужнїш ради вас.

І певно знаю, що зістанусь (у тїлї) і пробувати му з усїма вами на вашу користь і радість віри,

щоб ваша похвала много достаткувала в Христї Ісусї, як прийду знов до вас.

Тільки достойно благовістя Христового живіть, щоб, чи я прийду та побачу вас, чи то й не буду між вами, почув про вас, що стоїте в одному дусї, і однією душею боретесь за віру євангелську,

і не жахаючись нї в чому від противників; се їм явний знав погибелі, а вам спасення, і воно від Бога.

Бо вам дано, що до Христа, не тільки в Него вірувати, та задля Него й страждати,

маючи ту ж боротьбу, яку в менї виділи, і тепер чуєте про мене.

Коли ж оце (є) утїшеннв в Христї, або яка одрада любови, коли (є) яка спільність духа, коли (є) яка милость і милосерде,

то сповніть мою радість, щоб однаково думали, одну любов маючи, один дух і один розум.

Нїчого (не роблячи) перекором або з марної слави; а смирним розумом один одного вважаючи більшим себе.

Не про своє кожен, а також про другого (справи) кожен дбайте.

Так бо нехай думаєть ся у вас, як і в Христї Ісусї,

котрий, бувши в образї Божому, не вважав хижацтвом бути рівним Богу;

тільки ж умалив себе, прийнявши вид слуги, бувши в подобиї чоловічому,

і здававшись видом, яко чоловік, принизив себе, бувши слухняним аж до смерти, смерти ж хрестної.

Тимже і Бог Його високо вознїс, і дав Йому імя, більше всякого імени,

щоб в імя Ісусове приклонилось усяке колїно, що на небі, і на землї, і під землею,

і щоб усякий язик визнавав, що Господь Ісус Христос у славу Бога Отця.

Тимже, любі мої, яко ж завсїди слухали ви мене, не тільки як се за мого побиту між вами, а й тепер ще більш за моїм непобитом, із страхом і трепетом про своє спасенне дбайте.

Бог бо се робить у вас, щоб і хотїти (вам) і робити по (Його) вподобі.

Усе робіть без нарекання і розбирання,

щоб ви були безвинними і чистими, дїтьми Божими непорочними серед лукавого і розворотного роду, що між ними ви сиявте як сьвітила в сьвітї,

держачи (перед ними) слово життя, на похвалу менї в день Христів, що не дурно ходив я, ані дурно працював.

Та хоч і приносять мене в жертву і служенне віри вашої, я (тим) радуюсь і веселюсь із усїма вами.

Тим же самим і ви радуйтесь і веселїть ся зо мною.

Уповаю ж в Господї Ісусї незабаром послати до вас Тимотея, щоб і менї радїти душею, довідавшись про вас.

Нікого бо не маю рівного (йому) душею, щоб (так) щиро дбав про вас.

Усї бо свого шукають, а не Ісус-Христового.

Ви ж досьвід його знаєте; тим, що як батькові дитина, так він служив зо мною в благовістї.

Сього ж оце надїюсь послати зараз, скоро тільки довідаюсь, як воно буде зо мною.

Маю ж надїю в Господї, що й сам скоро прийду.

Вважав же я потрібним послати до вас Єпафродита, брата й товариша мого в працї і боротьбі, а вашого посла й слугу в потребі моїй.

Яко ж бо жадав (бачити) всїх вас і тужив тим, що ви чули, що він нездужав.

Бо й нездужав мало що не до смерти, та Бог помилував його; не його ж тільки, та й мене, щоб не було менї смутку на смуток.

Оце я? скоріш; послав я його, щоб ви, побачивши його знов, зрадїли, та й я меньше мав смутку.

Прийміть же оце його в Господї з усякими радощами, і таких держіть у повазї,

тим що він за дїло Христове був близько смерти, не дбаючи про своє життє, аби сповнити недостаток служення вашого менї.

На останок, браттє моє, радуйтесь у Господї. Те ж саме писати вам менї не противно, для вас же певно.

Остерегайтесь собак, остерегайтесь лихих робітників, остерегайтесь відрізання.

Ми бо обрізаннє, которі духом Богу служимо, і хвалимось в Ісусї Христї, а не в тїлї надіємось,

хоч і я маю також надїю в тїлї. Коли хто инший думає надіятись у тїлї, то я тим більш,-

обрізаний восьмого дня, з роду Ізраїлевого, з колїна Веняминового, Євреїн з Євреїв, по закону Фарисей,

по ревности гонив я церкву, по праведности законній непорочен.

Та що було менї надбаннєм, те вважав я за втрату ради Христа.

Так оце я все вважаю за втрату ради вищого розуміння Христа Ісуса, Господа мого, ради котрого я все втеряв, і вважаю все за сьміттє, аби придбати Христа,

та й явитись у Ньому, не маючи моєї праведности, що від закону, а (маючи) ту, що вірою Христовою (здобуваєть ся), праведність від Бога увірі,

іцоб зрозуміти Його, і силу воскресення Його, і спільність мук Його, приподоблюючись смерти Його,

аби тільки достигнути до воскресення мертвих.

Не тим, щоб уже я достиг, або вже був звершений; гоню ж, чи не достигну того, за що і Христос Ісус достиг мене.

Браттє, я про себе не думаю, що я вже достиг; одно ж (роблю), забуваючи вже те що позаду, і сягаючи по те, що спереду,

біжу до мети по нагороду вишнього поклику Божого в Христї Ісусї.

Скільки оце (нас) звершених, се думаймо, і коли що инакше думаєте, то й се Бог вам одкриє.

Тільки ж (те), до чого ми достигли, (єсть) одним правилом жити і те саме думати.

Приподоблюйтссь до мене, браттє, і вважайте, хто так ходить, яко ж маєте за взір нас.

(Многі бо ходять, про котрих не раз говорив я вам, тепер же й плачучи говорю, про ворогів хреста Христового,

котрим кінець - погибель, котрим Бог черево, а слава в соромі їх, котрі про земне думають.)

Наше бо життє єсть на небесах, звідкіля ждемо і Спасителя, Господа нашого Ісуса Христа, котрий переобразить тіло смирення нашого, щоб було подобне тїлу слави Його, по дійству, котрим зможе і покорити собі все.

Тим же, браттє моє любе й жадане, радосте і вінче мій, стійте так у Господї, любі.

Благаю Єводию, благаю і Синтихию, щоб однаково думали в Господї.

Благаю й тебе, щирий товаришу, помагай їм, що працювали в благовіствуванню зо мною, і з Климентом, і з иншими помічниками моїми, котрих імення в книзі життя.

Радуйте ся завсїди в Господї, і знов кажу: радуйте ся.

Тихість вашу нехай зрозуміють усї люде. Господь близько.

Не журіть ся нїчим, а у всьому молитвою і благаннєм з подякою нехай обявляють ся прошення ваші перед Богом.

І мир Божий, що вище всякого розуму, нехай хоронить серця ваші і мислї ваші в Христї Ісусї.

На останок, браттє, що правдиве, що чесне, що праведне, що чисте, що любе, що хвалебне, коли (в в чому) яка чеснота й коли (є) яка похвала, про се помишляйте.

Чого ви і навчились, і прийняли, й чували, й видали в менї, те чиніть, то Бог миру буде з вами.

Зрадів же я в Господї вельми, що вже раз згадали дбати про мене; ви ж бо й дбали, та не мали догідного часу.

Не задля недостатку глаголю; я бо навчивсь, що маю, тим і вдовольнятись.

Умію і смирити ся, умію й достаткувати; усюди й у всьому навчивсь і насищати ся, й голодувати, й достаткувати й недостаток терпіти.

Все здолїю в Христї, що мене покрепляє.

Одначе добре ви зробили, що приймаєте участь у моєму горю.

Знаєте ж і ви, Филипяне, що в почині благовіствування, як вийшов я з Македониї, нї одна церква не пристала до мене що до давання й приймання, тільки ви одні.

Бо й в Солунь раз і вдруге прислали ви на мою потріб.

Не то щоб я шукав дару, а шукаю овощу, що намножуеть ся на користь вашу.

Прийняв же я все і достаткую. Сповнив ся, прийнявши від Єпафродита послане од вас, солодкі пахощі, жертву приятну, угодну Богу.

Бог же мій нехай сповнить усяку потріб вашу, по багацтву своєму в славі, в Хриетї Ісусї.

Богу ж і Отцеві нашому слава на віки вічні. Амінь.

Витайте всякого сьвятого в Христї Ісусї. Витають вас брати, що зо мною.

Витають вас усї сьвяті, а найбільш которі з кесаревого дому.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа з усіма вами. Амінь.