John (Ukranian)

1

1:1b.JOH.001.001 Упочинї було Слово, й Слово було в Бога, й Бог було Слово.

1:2b.JOH.001.002 Воно було в починї у Бога.

1:3b.JOH.001.003 Все Ним стало ся; і без Него не стало ся нїщо, що стало ся.

1:4b.JOH.001.004 У Йому життє було: й життв було сьвітлом людям.

1:5b.JOH.001.005 І сьвітло у темряві сьвітить, і темрява Його не обняла.

1:6b.JOH.001.006 Був чоловік посланий від Бога, ймя йому Йоан.

1:7b.JOH.001.007 Сей прийшов на сьвідкуванне, щоб сьвідкувати про сьвітло, щоб усї вірували через него.

1:8b.JOH.001.008 Не був він сьвітло, а щоб сьвідкувати про сьвітло.

1:9b.JOH.001.009 Було сьвітло правдиве, що просьвічує кожного чоловіка, що приходить на сьвіт.

1:10b.JOH.001.010 На сьвітї був, і сьвіт Ним настав, і сьвіт Його не пізнав.

1:11b.JOH.001.011 У своє прийшов, і свої не прийняли Його.

1:12b.JOH.001.012 Которі ж прийняли Його, дав їм власть дїтьми Божими стати ся, що вірують в імя Його:

1:13b.JOH.001.013 що не від крові, нї від хотіння тілесного, нї від хотїння мужеського, а від Бога родили ся.

1:14b.JOH.001.014 І Слово тїлом стало ся, і пробувало між нами (й бачили ми славу Його, славу, яко Єдинородного від Отця), повне благодати і правди.

1:15b.JOH.001.015 Йоан сьвідкує про Него, й покликував, глаголючи: Се той, про кого казав я: За мною грядущий поперед мене був; бо перш мене був.

1:16b.JOH.001.016 І з повноти Його ми всї прийняли й благодать за благодать.

1:17b.JOH.001.017 Бо закон через Мойсея даний був; благодать і правда через Ісуса Христа стала ся.

1:18b.JOH.001.018 Бога ніхто не бачив ніколи; единородний Син, що в лонї Отця, той вияснив.

1:19b.JOH.001.019 І се сьвідченнє Йоанове, як післали Жиди з Єрусалиму священиків та левитів, щоб спитали Його: Хто ти єси?

1:20b.JOH.001.020 І визнав, і не відпер ся; а визвав: Що я не Христос.

1:21b.JOH.001.021 І питали його: Що ж? Ілия єси ти? І рече: Нї. Пророк єси ти? І відказав: Нї.

1:22b.JOH.001.022 Казали ж йому: Хто ж єси? щоб нам одповідь дати тим, що післали нас. Що кажеш про себе?

1:23b.JOH.001.023 Рече: Я голос покликуючого в пустинї: Випростайте дорогу Господню, як глаголав Ісаїя пророк.

1:24b.JOH.001.024 А послані були з Фарисеїв.

1:25b.JOH.001.025 І питали вони його, й казали йому: Чого ж хрестиш, коли ти не Христос, нї їлия, нї пророк.

1:26b.JOH.001.026 Відказав їм Йоан, глаголючи: Я хрещу вас водою; серед вас же стоїть, котрого ви не знаєте:

1:27b.JOH.001.027 се за мною Грядущий, що поперед мене був; котрому я недостоєя розвязати ременя обувя Його.

1:28b.JOH.001.028 Се в Витаварі стало ся, за Йорданом, де Йоан хрестив.

1:29b.JOH.001.029 Назавтра бачить Йоан, що Ісус ійде до него, й рече: Ось Агнець Божий, що бере на себе гріх сьвіта.

1:30b.JOH.001.030 Ое Той, про кого я казав: За мною гряде муж, що поперед мене був, бо перше мене був.

1:31b.JOH.001.031 І я не знав Його, та, щоб явив ся Ізраїлеві, для того прийшов я, хрестячи водою.

1:32b.JOH.001.032 І сьвідкував Йоан, глаголючи: Що бачив я Духа, злинувшого як голуб з неба, і став він над Ним.

1:33b.JOH.001.033 І я не знав Його; та пославший мене хрестити водою, той менї глаголав: На кого побачиш, що Дух злине та стане над Ним, се той, що хрестить Духом сьвятим.

1:34b.JOH.001.034 І бачив я, і сьвідкував, що се є Син Божий.

1:35b.JOH.001.035 Назавтра знов стояв Йоан і два з учеників його;

1:36b.JOH.001.036 і, споглянувши на Ісуса йдучого, рече: ось Агнець Божий.

1:37b.JOH.001.037 І чули його два ученики глаголючого, й пійшли слїдом за Ісусом.

1:38b.JOH.001.038 І обернувшись Ісус та побачивши їх слїдом ідучих, рече їм: Чого шукаєте? Вони ж сказали Йому: Рави (що єсть перекладом: Учителю), де пробуваєш?

1:39b.JOH.001.039 Рече їм: Ідїть і подивіть ся. Пійшли вони, та й бачили, де пробуває, і перебули в Него день той; було ж коло десятої години.

1:40b.JOH.001.040 Один з двох, що чули від Йоана та й пійшли слїдом за ним, був Андрей, брат Симона Петра.

1:41b.JOH.001.041 Він знаходить первий брата свого Симона, й каже йому: Знайшли ми Месию (що єсть перекладом: Христос).

1:42b.JOH.001.042 І привів його до Ісуса. Поглянувши ж на него Ісус, рече: Ти єси Симон, син Йони; ти назвеш ся Кифа (що єсть перекладом: Петр).

1:43b.JOH.001.043 Назавтра хотів Ісус вийти в Галилею і знаходить Филипа, й рече йому: Йди слїдом за мною.

1:44b.JOH.001.044 Був же Филип із Витсаїди, з города Андреєвого та Петрового.

1:45b.JOH.001.045 Знаходить Филип Натанаїла, й каже йому: Про кого писав Мойсей у законї й пророки, знайшли ми, Ісуса, сина Йосифового, що з Назарету.

1:46b.JOH.001.046 І каже Натанаїл до него: 3 Назарету хиба може що добре бути? Каже йому Филип: Іди та й подивись!

1:47b.JOH.001.047 Побачив Ісус Натанаїла, йдучого до Него, й рече про него: Ось справді Ізраїлитянин, що в йому підступу нема.

1:48b.JOH.001.048 Каже Йому Натанаїл: Звідкіля мене знаєш? Озвавсь Ісус і рече йому: Перш нїж Филип покликав тебе, як був єси під смоківницею, бачив я тебе.

1:49b.JOH.001.049 Озвавсь Натанаїл і каже Йому: Рави, Ти єси Син Божий, Ти єси цар Ізраїлїв.

1:50b.JOH.001.050 Озвавсь Ісус і рече йому: Що сказав тобі: Я бачив тебе під смоківницею, то й віруєш? Більше сього бачити меш.

1:51b.JOH.001.051 І рече йому: Істино, істино глаголю вам: Від нині бачити мете небо відкрите, й ангелів Божих, що сходять угору і вниз на Сина чоловічого.

2

2:1b.JOH.002.001 А третього дня було весїллє в Кані Галилейській; і була мати Ісусова там;

2:2b.JOH.002.002 запрошено ж і Ісуса, й учеників Його на весїллє.

2:3b.JOH.002.003 І, як не ставало вина, каже мати Ісусова до Него: Вина не мають.

2:4b.JOH.002.004 Рече їй Ісус: Що менї й тобі, жено? ще не прийшла година моя.

2:5b.JOH.002.005 Каже Його мати слугам: Що вам скаже, робіть.

2:6b.JOH.002.006 Стояло ж там шість камяних водників про очищеннє Жидівське, що містили відер по два або по три.

2:7b.JOH.002.007 Рече їм Ісус: Поналивайте водники водою. І поналивали їх аж по верх.

2:8b.JOH.002.008 І рече їм: Черпайте тепер, та й несїть до старости. І понесли.

2:9b.JOH.002.009 Як же покоштував староста води, що сталась вином (а не знав, звідкіля, слуги ж знали, що черпали воду), кличе жениха староста,

2:10b.JOH.002.010 і каже йому: Кожен чоловік перш добре вино ставить, а як підопють, тодї гірше; ти ж додержав добре вино аж досі.

2:11b.JOH.002.011 Сей почин ознак вробив Ісус у Канї Галилейській, і показав славу свою; і вірували в Него ученики Його.

2:12b.JOH.002.012 Після сього пійшов у Капернаум, Він і мати Його, й брати Його, й ученики Його; і там пробували небагато днів.

2:13b.JOH.002.013 А була близько пасха у Жидів, і пійшов у Єрусалим Ісус,

2:14b.JOH.002.014 і знайшов у церкві продаючих воли, й вівці, і голуби, й міняльників сидячих.

2:15b.JOH.002.015 зробивши джгута [скрутля, плетїнку] з мотузків, повиганяв усїх із церкви, й вівці й воли, а міняльникам порозсипав гроші, і столи поперевертав;

2:16b.JOH.002.016 а тим, що голуби продавали, рече: Візьміть се звідсіля; не робіть дому Отця мого домом торговим.

2:17b.JOH.002.017 Згадали ж ученики Його, що написано: Ревність дому твого з'їла мене.

2:18b.JOH.002.018 Озвались тодї Жиди, й казали Йому: Що за знак покажеш нам, що се робиш?

2:19b.JOH.002.019 Озвавсь Ісус і рече їм: Зруйнуйте сю церкву, й я за три дні підніму вам її.

2:20b.JOH.002.020 Казали тодї Жиди: Сорок і шість років будовано церкву сю, а Ти в три днї піднімеш її?

2:21b.JOH.002.021 Він же глаголав про церкву тіла свого.

2:22b.JOH.002.022 Як же встав з мертвих, згадали ученики Його, що Він се глаголав їм; і вірували писанню і слову, що глаголав Ісус.

2:23b.JOH.002.023 Як же був у Єрусалимі у пасху на сьвята, многі увірували в імя Його, побачивши чудеса Його, що робив.

2:24b.JOH.002.024 Сам же Ісус не звіряв ся їм, тим що знав усїх:

2:25b.JOH.002.025 бо не треба було Йому, щоб хто сьвідкував про чоловіка, бо Він знав, що було в чоловіку.

3

3:1b.JOH.003.001 Був же чоловік з Фарисеїв, Никодим імя йому, князь Жидівський.

3:2b.JOH.003.002 Сей прийшов до Ісуса в ночі, і каже Йому: Рави, знаємо, що від Бога прийшов єси учителем; нїхто бо таких ознак не може робити, як Ти робиш, коли не буде Бог з ним.

3:3b.JOH.003.003 Озвавсь Ісус і рече йому: Істино, істино глаголю тобі: Коли хто не народить ся звиш, не може видїти царства Божого.

3:4b.JOH.003.004 Каже до Него Никодим: Як же може чоловік народитись, старим бувши? хиба може в утробу матери своєї знов увійти, і родитись?

3:5b.JOH.003.005 Озвавсь Ісус: Істино, істино глаголю тобі: Коли хто не родить ся од води й Духа, не може ввійти в царство Боже.

3:6b.JOH.003.006 Роджене від тїла - тїло, а роджене від Духа - дух.

3:7b.JOH.003.007 Не дивуй ся, що глаголав тобі: Мусите ви народити ся звиш.

3:8b.JOH.003.008 Дух, де хоче, дише, й голос його чуєш, та не знаєш, звідкіля виходить, і куди йде; так усякий народжений од Духа.

3:9b.JOH.003.009 Озвавсь Никодим і каже Йому: Як може се статись:

3:10b.JOH.003.010 Відказав Ісус і рече йому: Ти єси учитель Ізраїлїв, і сього не знаєш?

3:11b.JOH.003.011 Істино, істино глаголю тобі: Що те, що знаємо, говоримо, й що бачили, сьвідкувмо; а сьвідкування нашого не приймаєте.

3:12b.JOH.003.012 Коли про земне глаголав вам, і не віруєте,- як же, коли скажу вам про небесне, увіруєте?

3:13b.JOH.003.013 І нїхто не зійшов на небо, тільки хто з неба зійшов, Син чоловічий, що на небі.

3:14b.JOH.003.014 І, як Мойсей підняв угору гадюку в пустині, так мусить бути піднятий і Син чоловічий,

3:15b.JOH.003.015 щоб кожний віруючий в Него не погиб, а мав життє вічне.

3:16b.JOH.003.016 Так бо полюбив Бог сьвіт, що Сина свого єдинородного дав, щоб кожен, віруючий в Него, не погиб, а мав життє вічне.

3:17b.JOH.003.017 Бо не післав Бог Сина свого на сьвіт, щоб осудив сьвіт, а щоб спас ся Ним сьвіт.

3:18b.JOH.003.018 Хто вірує в Него, не осудить ся; хто ж не вірує, уже осуджений; бо не вірував у ймя єдинородного Сина Божого.

3:19b.JOH.003.019 Сей же єсть суд, що сьвітло прийшло на сьвіт, а полюбили люде темряву більше нїж сьвітло; були бо лихі їх учинки.

3:20b.JOH.003.020 Кожен бо, хто чинить лихе, ненавидить сьвітло, й не йде до сьвітла щоб не зганено вчинків його.

3:21b.JOH.003.021 Хто ж робить правду, йде до сьвітла, щоб виявились його вчинки бо в Бозї роблені.

3:22b.JOH.003.022 Після сього пійшов Ісус і ученики Його в Юдейську землю; і там пробував з ними, й хрестив.

3:23b.JOH.003.023 Хрестив же й Йоан у Єноні поблизу Салима, бо води було там багато; й приходили, й хрестились.

3:24b.JOH.003.024 Ще бо не вкинуто в темницю Йоана.

3:25b.JOH.003.025 Постало ж змаганнє в учеників Йоанових з Жидами про очишеннє.

3:26b.JOH.003.026 І прийшли вони до Йоана, й казали йому: Рави, той що був з тобою за Йорданом, котрому сьвідкував єси, ось сей хрестить і всї йдуть до Него.

3:27b.JOH.003.027 Озвавсь Йоан і рече: Не може чоловік прийняти нічого, коли не буде дано йому з неба.

3:28b.JOH.003.028 Самі ви менї сьвідкуєте, що я казав: Я не Христос, а що я посланий перед Ним.

3:29b.JOH.003.029 Хто має заручену, той жених; а друг жениха, стоячи й слухаючи його, радощами радуєть ся голосу жениха; ся оце радість моя сповнилась.

3:30b.JOH.003.030 Той мусить рости, я ж малїти.

3:31b.JOH.003.031 Хто звиш гряде, той. над усїма; хто від землї, той від землї, і від землї говорить; хто з неба гряде, той над усїма.

3:32b.JOH.003.032 І що бачив і чув, про те й сьвідкує; і сьвідкування Його нїхто не приймає.

3:33b.JOH.003.033 Хто прийняв сьвідкуваннє Його, той ствердив, що Бог правдивий.

3:34b.JOH.003.034 Кого бо післав Бог, той слова Божі говорить; бо не мірою дає Бог Духа.

3:35b.JOH.003.035 Отець любить Сина, і все дав у руки Йому.

3:36b.JOH.003.036 Хто вірує в Сина, той має вічне життє; а хто не вірує Синові, не бачити ме життя, а гнів Божий пробував на йому.

4

4:1b.JOH.004.001 Як же взнав Господь, що прочули Фарисеї, що Ісус більш учеників єднає і хрестить, нїж Йоан,

4:2b.JOH.004.002 (хоч Ісус сам не хрестив, а ученики Його;)

4:3b.JOH.004.003 то покинув Юдею, та й пійшов знов у Галилею.

4:4b.JOH.004.004 Треба ж було Йому проходити через Самарию.

4:5b.JOH.004.005 Приходить оце в город Самарянський, названий Сихар, поблизу хутора, що дав Яков ИосиФу, синові своєму.

4:6b.JOH.004.006 Була ж там криниця Яковова. Оце ж Ісус, утомившись у дорозї, сидїв так на криниці; було ж коло шестої години.

4:7b.JOH.004.007 Приходить жінка з Самариї начерпати води. Рече їй Ісус: Дай менї пити.

4:8b.JOH.004.008 Ученики бо Його пійшли в город, щоб купити ті.

4:9b.JOH.004.009 Каже ж Йому жінка Самарянка: Як се Ти, Жидовин бувши, пити просиш від мене, жінки Самарянки? Бо Жиди не сходять ся з Самарянами.

4:10b.JOH.004.010 Озвавсь Ісус і рече їй: Коли б знала дар Божий і хто се говорить тобі: Дай менї пити, ти просила б Його, й дав би тобі води живої.

4:11b.JOH.004.011 Каже Йому жінка: Добродїю, і черпака не маєш, і колодязь глибокий; звідкіля ж маєш воду живу?

4:12b.JOH.004.012 Хиба Ти більший єси отця нашого Якова, що дав нам сей колодязь? і він сам з него пив, і сини його, й скот його.

4:13b.JOH.004.013 Озвавсь Ісус і рече їй: Всякий, хто пє воду сю забажає знов;

4:14b.JOH.004.014 хто ж напєть ся води, що я дам йому, не забажає до віку; а вода, що дам йому, буде в йому жерелом водії, що тече в житте вічне.

4:15b.JOH.004.015 Каже до Него жінка: Добродїю, дай менї сієї води, щоб не жаждувала, анї ходила сюди черпати.

4:16b.JOH.004.016 Рече їй Ісус: Іди поклич чоловічка твого, та й приходь сюди.

4:17b.JOH.004.017 Озвалась жінка і каже: Не маю чоловіка. Рече їй Ісус: Добре сказала єси, що чоловіка не маєш;

4:18b.JOH.004.018 пять бо чоловіків мала, та й тепер которого маєш, не чоловік тобі; у сьому правду сказала єси.

4:19b.JOH.004.019 Каже Йому жінка: Добродїю, бачу, що пророк єеи Ти.

4:20b.JOH.004.020 Батьки наші на сїй горі покланялись; а ви кажете, що в Єрусалимі місце, де треба покланяти ся.

4:21b.JOH.004.021 Рече їй Ісус: Жінко, вір менї, що прийде час, коли нї на горі сїй, анї в Єрусалимі покланяти метесь ви Отцеві.

4:22b.JOH.004.022 Ви кланяєтесь, а чому - не знаєте; ми кланяємось, і чому - знаємо, бо спасенне від Жидів.

4:23b.JOH.004.023 Та прийде час, і вже єсть, що правдиві поклонники поклонять ся Отцеві духом і правдою; Отець бо таких шукає покланяючих ся Йому.

4:24b.JOH.004.024 Дух - Бог, і хто покланяєть ся Йому, духом і правдою мусить покланятись.

4:25b.JOH.004.025 Каже Йому жінка: Знаю, що Месия прийде (званий Христос). Як прийде Він, звістить нам усе.

4:26b.JOH.004.026 Рече їй Ісус: Се я, що глаголю тобі.

4:27b.JOH.004.027 І прийшли на се ученики Його, й дивувались, що Він із жінкою розмовляв; та нїхто не сказав: Чого тобі треба? або: Про що розмовляєш із нею?

4:28b.JOH.004.028 Покинула тодї відро своє жінка, й пійшла в город, і каже людям:

4:29b.JOH.004.029 Ійдїть подивіть ся на чоловіка, котрий сказав менї все, що я зробила; чи се не Христос?

4:30b.JOH.004.030 Вийшли ж з города, й прийшли до Него.

4:31b.JOH.004.031 Тим часом просили Його ученики: Рави, їж.

4:32b.JOH.004.032 Він же рече їм: Я маю їжу їсти, котрої ви не знаєте.

4:33b.JOH.004.033 Казали ж ученики один до одного: Хиба хто приніс Йому їсти?

4:34b.JOH.004.034 Рече їм Ісус: Моя їжа, щоб чинити волю Пославшого мене, й скінчити Його діло.

4:35b.JOH.004.035 Хиба ви не кажете: Що ще чотирі місяці, та й жнива прийдуть? Ось глаголю вам: Здійміть очі ваші, та погляньте на ниви, що вже пополовіли на жнива.

4:36b.JOH.004.036 І приймає жнець плату, й збирає овощ у житте вічне, щоб і хто сїє радував ся, і хто жне.

4:37b.JOH.004.037 Бо у сьому слово правдиве: що инший, хто сіє, а инший, хто жне.

4:38b.JOH.004.038 Я післав вас жати, коло чого ви не працювали; инші люде працювали, а ви на працю їх увійшли.

4:39b.JOH.004.039 З города ж того багато увірувало в Него Самарян через слово жінки, сьвідкуючої: Що сказав мені все, що зробила.

4:40b.JOH.004.040 Як же прийшли до Него Самаряне, просили Його зістатись у них; і зіставсь там два днї.

4:41b.JOH.004.041 І багато більше увірувало за слово Його.

4:42b.JOH.004.042 А тій жінці казали: Що вже не задля твого оповідання віруємо; самі бо чули, й знаємо, що се справді Спас сьвіту Христос.

4:43b.JOH.004.043 Через два ж днї вийшов звідтіля та прийшов у Галилею.

4:44b.JOH.004.044 Сам бо Ісус сьвідкував, що пророк у своїй отчинї чести не має.

4:45b.JOH.004.045 Як же прийшов у Галилею, прийняли Його Галилейцї, бачивши все, що зробив у Єрусалимі на сьвята: бо й вони ходили на сьвята.

4:46b.JOH.004.046 Прийшов же Ісус ізнов у Кану Галилейську, де зробив воду вином. І був один царський, котрого син нездужав у Капернаумі.

4:47b.JOH.004.047 Сей, почувши, що Ісус прибув із Юдеї в Галилею, прийшов до Него, й благав Його, щоб пійшов та оздоровив сина його, бо мав умерти.

4:48b.JOH.004.048 Рече ж Ісус до него: Коли ознак та див не побачите, не увіруєте.

4:49b.JOH.004.049 Каже до Него царський: Господи, йди перш, ніж умре дитина моя.

4:50b.JOH.004.050 Рече йому Ісус: Іди, син твій живий. І увірував чоловік слову, що промовив йому Ісус, і пійшов.

4:51b.JOH.004.051 Вже ж він ішов, зустріли його слуги його й звістили, кажучи: Що хлопчик твій живий.

4:52b.JOH.004.052 Спитав же в них про годину, коли полегшало йому. І кажуть йому: Що вчора семої години покинула його горячка.

4:53b.JOH.004.053 Зрозумів же батько, що тієї самої години, котрої сказав йому Ісус: Що син твій живий; і увірував сам і ввесь дім його.

4:54b.JOH.004.054 Се знов другу ознаку зробив Ісус, прийшовши з Юдеї в Галилею.

5

5:1b.JOH.005.001 Після сього було сьвято Жидівське, і прийшов Ісус у Єрусалим.

5:2b.JOH.005.002 У Єрусалимі ж коло Овечих воріт є купіль, що зветь ся по єврейська Ветезда, з пятьма ходниками.

5:3b.JOH.005.003 В них лежало велике множество недужих, слїпих, кривих, сухих, що дожидали движення води.

5:4b.JOH.005.004 Ангел бо певного часу спускавсь у купіль і збивав воду: хто ж первий улазив після збивання води, одужував, якою б нї мучив ся болестю.

5:5b.JOH.005.005 Був же там один чоловік, що трийцять і вісім років був у недузї.

5:6b.JOH.005.006 Сього побачивши Ісус лежачого, й відаючи, що довгий уже час нездужає, рече йому: Хочеш одужати?

5:7b.JOH.005.007 Відповів Йому недужий: Господи, чоловіка не маю, щоб, як зібєть ся вода, вкинув мене в купіль; як же прийду я, инший поперед мене влазить.

5:8b.JOH.005.008 Рече йому Ісус: Устань, візьми постіль твою, та й ходи!

5:9b.JOH.005.009 зараз одужав чоловік, і взяв постїль свою, та й ходив; була ж субота того дня.

5:10b.JOH.005.010 І казали Жиди сцїленому: Субота; не годить ся тобі брати постелї.

5:11b.JOH.005.011 Відказав їм: Хто оздоровив мене, той мені сказав: Візьми постіль твою, та й ходи.

5:12b.JOH.005.012 Питали ж його: Що то за чоловік, що сказав тобі: Візьми постіль твою, та й ходи?

5:13b.JOH.005.013 Той же, що одужав, не знав, хто Він; бо Ісус відійшов геть, як народ був на місці тому.

5:14b.JOH.005.014 Опісля знаходить його Ісус у церкві, і рече йому: Оце одужав єси; не гріши більш, щоб гіршого тобі не стало ся.

5:15b.JOH.005.015 Пійшов чоловік, та й сповістив Жидів, що се Ісус, що оздоровив його.

5:16b.JOH.005.016 За се гонили Ісуса Жиди й шукали Його вбити, що се зробив у суботу.

5:17b.JOH.005.017 Ісус же відказав їм: Отець мій досї робить і я роблю.

5:18b.JOH.005.018 За се ж ще більш шукали Його Жиди вбити, що не то ламле суботу, а ще й Отцем своїм зве Бога, рівним себе ставлячи Богу.

5:19b.JOH.005.019 Озвав ся ж Ісус і рече їм: Істино, істино глаголю вам: Не може Син нічого робити від себе, коли не бачить, що Отець те робить: що бо Той робить, те й Син так само робить.

5:20b.JOH.005.020 Отець бо любить Сина, і все показує Йому, що сам робить; і більші сих покаже Йому діла, щоб ви дивувались.

5:21b.JOH.005.021 Бо, як Отець воскрешає мертвих і оживлює, так і Син, кого хоче, оживлюе.

5:22b.JOH.005.022 Бо Отець і не судить нїкого, а суд увесь дав Синові,

5:23b.JOH.005.023 щоб усї шанували Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, не шанує Отця, що післав Його.

5:24b.JOH.005.024 Істино, істино глаголю вам: Що, хто слухає слово моє і вірує Пославшому мене, має житте вічне, і на суд не прийде, а перейде від смерти в життє.

5:25b.JOH.005.025 Істино, істино глаголю вам: Що прийде час, і нинї єсть, що мертві почують голос Сина Божого, й почувши оживуть.

5:26b.JOH.005.026 Бо, як Отець має життє в собі, так дав і Синові життє мати в собі,

5:27b.JOH.005.027 і власть дав Йому і суд чинити; бо Він Син чоловічий.

5:28b.JOH.005.028 Не дивуйтесь сьому, бо прийде час, що в гробах почують голос Його,

5:29b.JOH.005.029 і повиходять: которі добро робили, в воскресеннє життя, а которі зло робили, в воскресеннє суду.

5:30b.JOH.005.030 Не можу я робити від себе нїчого: як чую, суджу; і суд мій праведний; бо не шукаю волї моєї, а волї пославшого мене Отця.

5:31b.JOH.005.031 Коли я сьвідкую про себе, сьвідченнє моє не правдиве.

5:32b.JOH.005.032 Инший єсть, хто сьвідкує про мене; і я знаю, що правдиве сьвідченне, котре про мене сьвідкує.

5:33b.JOH.005.033 Ви посилали до Йоана, й сьвідкував правді.

5:34b.JOH.005.034 Я же не від чоловіка сьвідченне приймаю, а глаголю се, щоб ви спаслись.

5:35b.JOH.005.035 Той був сьвітильник горючий і сьвітючий; ви ж хотіли повеселитись на часину еьвітлом його.

5:36b.JOH.005.036 Я ж маю сьвідченнє більше Йоанового: дїла бо, що дав менї Отець, щоб їх скінчити, ті діла, що я роблю, сьвідкують про мене, що Отець мене післав.

5:37b.JOH.005.037 І пославший мене Отець сам сьвідкував про мене. Анї голосу Його не чули ви нїколи, анї виду Його не бачили;

5:38b.JOH.005.038 і слова Його не маєте пробуваючого в вас; бо кого післав Він, тому ви не віруєте.

5:39b.JOH.005.039 Прослідіть писання; бо ви думаєте в них життє вічне мати; й ті сьвідкують про мене.

5:40b.JOH.005.040 Та не хочете прийти до мене, щоб життє мати.

5:41b.JOH.005.041 Чести від людей не приймаю.

5:42b.JOH.005.042 Та я спізнав вас, що любови Божої не маєте в собі.

5:43b.JOH.005.043 Я прийшов в імя Отця мого, і не приймаєте мене. Коли инший прийде в імя своє, того приймете.

5:44b.JOH.005.044 Як ви можете вірувати, славу один од одного приймаючи, а славу що від одного Бога, не шукаєте?

5:45b.JOH.005.045 Не думайте, що я обвинувачу вас перед Отцем: є хто винуватить вас: Мойсей, що на него вповаєте.

5:46b.JOH.005.046 Коли б ви вірували Мойсейові, вірували б менї; бо про мене той писав.

5:47b.JOH.005.047 Коли ж його писанням не віруєте, як моїм словам вірувати мете?

6

6:1b.JOH.006.001 Після сього пійшов Ісус на той бік моря Галилейського, Тивериядського,

6:2b.JOH.006.002 І йшло за Ним багато народу, бо бачили Його ознаки, що робив над недужими.

6:3b.JOH.006.003 Зійшов же на гору Ісус, і сидїв там з учениками своїми.

6:4b.JOH.006.004 Була ж близько пасха, сьвято Жидівське.

6:5b.JOH.006.005 Знявши ж Ісус очі і побачивши, що багато народу йде до Него, рече до филипа: Звідкіля купимо хлїба, щоб вони попоїли?

6:6b.JOH.006.006 Се ж сказав, вивідуючи його, бо сам знав, що має роботи.

6:7b.JOH.006.007 Відказав Йому Филип: За двісті денариїв хлїба не стане їм, щоб кожному з них хоч трохи досталось.

6:8b.JOH.006.008 Каже Йому один з учеників Його, Андрей, брат Симона Петра:

6:9b.JOH.006.009 ут хлопець один, що мав пять хлїбів ячних [ячмінних] та дві рибки; тільки що сього на стільки?

6:10b.JOH.006.010 Рече ж Ісус: Заставте людей сїдати. Була ж трава велика на тому місці. Посідали ж чоловіки, числом тисяч з пять.

6:11b.JOH.006.011 Прийнявши ж хлїби Ісус, і оддавши хвалу, подав ученикам, ученики ж сидячим; так само й риби, скільки хотіли.

6:12b.JOH.006.012 Як же наситились, рече ученикам своїм: Позбирайте останки окрушин, щоб не пропало нїщо.

6:13b.JOH.006.013 Зібрали ж і наповнили дванайцять кошів окрушин із пяти хлїбів ячних, що зосталось у тих, що їли.

6:14b.JOH.006.014 Люде ж, бачивши, яку ознаку зробив Ісус, сказали, що се справді пророк, грядущий на сьвіт.

6:15b.JOH.006.015 Як же постеріг Ісус, що хочуть прийти та схопити Його, щоб зробити Його царем, то пійшов ізнов на гору сам один.

6:16b.JOH.006.016 Як же настав вечір, пійшли ученики Його над море,

6:17b.JOH.006.017 і, ввійшовши в човен, плили на той бік моря у Капернаум. І вже стемнїло, й не приходив до них Ісус.

6:18b.JOH.006.018 А море, од великого вітру, що пурхав, піднялось.

6:19b.JOH.006.019 Одпливши ж гоней на двайцять і пять або трийцять, бачять, що Ісус ходить по морю, і до човна наближують ся, і полякались.

6:20b.JOH.006.020 Він же рече їм: Се я; не лякайтесь.

6:21b.JOH.006.021 Тодї радо прийняли Його в човен, і зараз човен опинивсь коло землї, куди вони прямували.

6:22b.JOH.006.022 Назавтра народ, стоячий по тім боці моря, побачивши, що иншого човна не було там, тільки один той, у котрий ввійшли ученики Його, й що не ввійшов з учениками сво'їми Ісус у човен, а що самі ученики Його відчалили,

6:23b.JOH.006.023 инші ж човни поприходили з Тиверияди поблизу місця, де їли хліб, як хвалу оддав Господь;

6:24b.JOH.006.024 побачивши ж оце люде, що Ісуса там нема, анї учеників Його, ввійшли і вони в човни, та й прибули в Капернаум, шукаючи Ісуса.

6:25b.JOH.006.025 І, знайшовши Його на тім боцї моря, сказали Йому: Рави, коли прибув єси сюда?

6:26b.JOH.006.026 Відказав Їм Ісус і рече: Істино, істино глаголю вам: Шукаєте мене не тому, що бачили ознаки, а що їли хлїб, та й наситились.

6:27b.JOH.006.027 Трудіть ся не для їжи погибаючої, а для їжи, що зостаєть ся в вічне життє, котру Син чоловічий вам дасть; Сього бо Отець ствердив, Бог.

6:28b.JOH.006.028 Казали ж до Него: Що нам робити, щоб чинити діла Божі?

6:29b.JOH.006.029 Відказав Ісус і рече їм: Се єсть дїло Боже, щоб вірувати в Того, кого післав Він.

6:30b.JOH.006.030 Казали ж Йому: Що ж робиш Ти за ознаку, щоб виділи ми, та й вірували Тобі? що чиниш?

6:31b.JOH.006.031 Батьки наші манну їли в пустинї, як писано: Хлїб з неба дав їм їсти.

6:32b.JOH.006.032 Рече ж їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Не Мойсей дав вам хлїб з неба, а Отець мій дає вам хлїб з неба правдивий.

6:33b.JOH.006.033 Бо хлїб Божий той, що сходить з неба, і життє дає сьвітові.

6:34b.JOH.006.034 Казали ж до Него: Господи, всякого часу давай нам хлїб сей.

6:35b.JOH.006.035 Рече ж їм Ісус: Я хлїб життя, хто приходить до мене, не голодувати ме, і хто вірує в мене, не жаждувати ме нїколи.

6:36b.JOH.006.036 Тільки глаголю вам, що й видїли мене, та й не віруєте.

6:37b.JOH.006.037 Усе, що дає менї Отець, до мене прийде; а хто приходить до мене, не вижену геть.

6:38b.JOH.006.038 Бо зійшов я з неба, не щоб чинити волю мою, а волю Пославшого мене.

6:39b.JOH.006.039 Се ж воля пославшого мене Отця, щоб з усього, що дав менї, не погубив я нічого, а воскресив його останнього дня.

6:40b.JOH.006.040 Се ж воля пославшого мене, щоб кожен, хто видить Сина й вірує в Него, мав житте вічне, і я воскрешу його останнього дня.

6:41b.JOH.006.041 кали [відказували] тодї Жиди про Него, що сказав: Я хлїб, що зійшов з небес;

6:42b.JOH.006.042 і казали: Хиба се не Ісус, син Йосифів, котрого знаємо ми батька й Матїр? Як же Він каже: Що з неба зійшов я?

6:43b.JOH.006.043 Озвав ся ж Ісус і рече їм: Не миркайте між собою.

6:44b.JOH.006.044 Нїхто не може прийти до мене, коли Отець, пославший мене, не притягне його, й я воскрешу його останнього дня.

6:45b.JOH.006.045 Написано в пророків: І будуть усї навчені від Бога. Тим кожен, хто чув од Отця і навчивсь, приходить до мене.

6:46b.JOH.006.046 Не то, щоб Отця хто видїв, тільки Той, хто від Бога, Той видїв Отця.

6:47b.JOH.006.047 Істино, істино глаголю вам: Хто вірує в мене, має життє вічне.

6:48b.JOH.006.048 Я хлїб життя.

6:49b.JOH.006.049 Батьки ваші їли манну в пустинї, та й повмирали.

6:50b.JOH.006.050 Се хлїб, що з неба сходить, щоб, хто їсть Його, не вмер.

6:51b.JOH.006.051 Я хлїб живий, що з неба зійшов. Коли хто їсть сей хлїб, жити ме по вік; а хлїб, що я дам, се тіло моє, що я дам за життє сьвіту.

6:52b.JOH.006.052 Змагались тодї між собою, говорячи: Як може Він дати нам тіло їсти?

6:53b.JOH.006.053 Рече ж їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Як не їсте тіла Сина чоловічого й не пєте Його крові, не маєте життя в собі.

6:54b.JOH.006.054 Хто їсть тіло моє і пє мою кров, має життє вічне, і я воскрешу його останнього дня.

6:55b.JOH.006.055 Тїло моє справді єсть їжа, а кров моя справді єсть напиток.

6:56b.JOH.006.056 Хто їсть тїло моє і пє кров мою, в менї пробуває, а я в йому.

6:57b.JOH.006.057 Як післав мене живий Отець, і я живу Отцем, так і хто їсть мене, й той жити ме мною.

6:58b.JOH.006.058 Се хлїб, що з неба зійшов. Не як батьки ваші їли манну та й повмирали; хто їсть сей хлїб, жити ме по вік.

6:59b.JOH.006.059 Се Він глаголав у школі, навчаючи в Капернаумі.

6:60b.JOH.006.060 Многі ж слухавши з учеників Його казали: Жорстоке се слово; хто може його слухати?

6:61b.JOH.006.061 Знаючи ж Ісус сам у собі, що миркають про Него ученики Його, рече їм: Се вас блазнить?

6:62b.JOH.006.062 Що ж, коли побачите Сина чоловічого, як входить туди, де перше був?

6:63b.JOH.006.063 Се дух, що оживлює; тіло не годить ся нї на що. Слова, що я глаголю вам, се дух і життє.

6:64b.JOH.006.064 Тільки ж є такі між вами, що не вірують. Знав бо з почину Ісус, котрі не вірують, і хто зрадить Його.

6:65b.JOH.006.065 І рече: Тим глаголав вам, що ніхто не може прийти до мене, коли не буде дано йому від Отця мого.

6:66b.JOH.006.066 Після сього багато з учеників Його пійшли назад, і вже більш з Ним не ходили.

6:67b.JOH.006.067 Рече ж Ісус дванайцятьом: Чи й ви хочете йти?

6:68b.JOH.006.068 Відказав тодї Йому Симон Петр: Господи, до кого йти нам ? у Тебе слова життя вічнього,

6:69b.JOH.006.069 і ми увірували й взнали, що Ти єси Христос, Син Бога живого.

6:70b.JOH.006.070 Відказав їм Ісус: Хиба не я вас дванайцятьох вибрав? а один з вас диявол.

6:71b.JOH.006.071 Говорив же про Юду Симонового Іскариота: сей бо мав Його зрадити, один з дванайцяти.

7

7:1b.JOH.007.001 І ходив Ісус після сього по Галилеї; не хотів бо по Юдеї ходити, що шукали Його Жиди вбити.

7:2b.JOH.007.002 Було ж близько Жидівське сьвято кучок.

7:3b.JOH.007.003 Казали ж до Него брати Його: Зійди звідсїля, та й іди в Юдею, щоб і ученики Твої виділи діла Твої, що робиш.

7:4b.JOH.007.004 Ніхто бо тайно нїчого не робить, шукаючи сам знаним бути. Коли таке робиш, то покажи себе сьвітові.

7:5b.JOH.007.005 Бо й брати Його не вірували в Него.

7:6b.JOH.007.006 Рече тодї їм Ісус: Пора моя ще не прийшла; ваша ж пора всякого часу готова.

7:7b.JOH.007.007 Не може сьвіт ненавидіти вас, мене ж ненавидить; бо я сьвідкую про него, що діла його лихі.

7:8b.JOH.007.008 Ви йдїть на се сьвято; я ще не пійду на те сьвято, бо пора моя ще не сповнилась.

7:9b.JOH.007.009 Се сказавши їм, зіставсь у Галилеї.

7:10b.JOH.007.010 Як же пійшли брати Його, тодї й Він пійшов на сьвято, не явно, а якби потай.

7:11b.JOH.007.011 Жиди ж шукали Його в сьвято, й казали: Де Він?

7:12b.JOH.007.012 І було багато говірки про Него в народі: инші казали, що Він добрий; инші ж казали: Ні, а зводить народ.

7:13b.JOH.007.013 Та ніхто явно не говорив про Него задля страху перед Жидами.

7:14b.JOH.007.014 Як же було в половинї сьвята, ввійшов Ісус у церкву, та й навчав.

7:15b.JOH.007.015 І дивувались Жиди, кажучи: Як Він писання знає, не вчившись?

7:16b.JOH.007.016 Озвав ся до них Ісус і рече: Моя наука не єсть моя, а Пославшого мене.

7:17b.JOH.007.017 Коли хто хоче волю Його чинити, знати ме про науку, чи від Бога вона, чи я від себе глаголи).

7:18b.JOH.007.018 Хто від себе говорить, слави своєї шукає; хто ж шукає слави Пославшого Його, Той правдивий, і неправди нема в Йому.

7:19b.JOH.007.019 Хиба не Мойсей дав вам закон? а ніхто з вас не чинить закону. Чого шукаєте мене вбити?

7:20b.JOH.007.020 Озвавсь народ і каже: Біса маєш; хто шукає вбити Тебе?

7:21b.JOH.007.021 Відказав Ісус і рече їм: Одно діло зробив я, і всі дивуєтесь.

7:22b.JOH.007.022 Мойсей дав вам обрізаннє (не, що від Мойсея воно, а від батьків); то й у суботу обрізуєте чоловіка.

7:23b.JOH.007.023 Коли обрізаннє приймає чоловік у суботу, щоб не був зламаний закон Мойсеїв, чого на мене ремствуєте, що всього чоловіка уздоровив у суботу?

7:24b.JOH.007.024 Не судіть по виду, а праведний суд судїть.

7:25b.JOH.007.025 Казали тодї деякі з Єрусалимців: Чи не се Той, що шукають убити Його?

7:26b.JOH.007.026 ось явно говорить, і нїчого Йому не кажуть. Чи справді не взнали князі, що Він справді Христос?

7:27b.JOH.007.027 Тільки ж ми Його знаємо, звідкіля Він; Христос же, як прийде, ніхто не знати ме, звідкіля Він.

7:28b.JOH.007.028 Покликне тодї в церкві Ісус, навчаючи й глаголючи: І мене знаєте, й знаєте, звідкіля я! а від себе не прийшов я, єсть же правдивий Пославший мене, котрого ви не знаєте.

7:29b.JOH.007.029 Я ж знаю Його, бо я від Него; й Той мене післав.

7:30b.JOH.007.030 Шукали тодї, щоб схопити Його, та ніхто не зняв на Него руки, бо ще не прийшла година Його.

7:31b.JOH.007.031 Многі ж з народу увірували в Него, й казали: Що, як прийде Христос, чи більші сих ознак робити ме, які Сей зробив?

7:32b.JOH.007.032 Почули Фарисеї, що народ поговорював таке про Него, й післали Фарисеї та архиєреї слуги, щоб схопили Його.

7:33b.JOH.007.033 Рече їм тодї Ісус: Ще малий час я з вами, й пійду до Пославшого мене.

7:34b.JOH.007.034 Шукати мете мене, та й не знайдете; й де я, ви не зможете прийти.

7:35b.JOH.007.035 Казали тодї Жиди між собою: Куди Він хоче йти, що ми не знайдемо Його? Чи не між розсипаних Геленян хоче йти та навчати Геленян?

7:36b.JOH.007.036 Що се за слово, що каже: Шукати мете мене, та й не знайдете? і: Де я, ви не можете прийти?

7:37b.JOH.007.037 В останній же великий день сьвята став Ісус, та й покликнув, глаголючи: Коли хто жаждує, нехай прийде до мене, та й пє.

7:38b.JOH.007.038 Хто вірує в мене, як рече писаннє, ріки води живої з черева його потечуть.

7:39b.JOH.007.039 Се ж глаголав про Духа, що мають прийняти віруючі в Него; ще бо не був (на них) Дух сьвятий, бо Ісус ще не прославив ся.

7:40b.JOH.007.040 Многі ж з народу, почувши се слово, сказали: Се справді пророк,

7:41b.JOH.007.041 инші казали: Чи з Галилеї ж Христу приходити?

7:42b.JOH.007.042 Чи не глаголе ж писаннє, що з насіння Давидового й з Витлеєма села, де був Давид, Христос прийде?

7:43b.JOH.007.043 Тодї повстало роздїленнє в народі через Него.

7:44b.JOH.007.044 Деякі ж з них хотіли схопити Його; тільки ж ніхто не зняв на Него рук.

7:45b.JOH.007.045 Прийшли тодї слуги до архиєреїв та Фарисеїв, і казали їм вони: Чом не привели Його?

7:46b.JOH.007.046 Відказали слуги: Ніколи так не говорив чоловік, як Сей чоловік.

7:47b.JOH.007.047 Відказали тодї їм Фарисеї: Чи й вас не зведено?

7:48b.JOH.007.048 Хиба хто з князїв увірував у Него, або з Фарисеїв?

7:49b.JOH.007.049 А сей народ, що не знає закону, проклятий.

7:50b.JOH.007.050 Каже Никодим до них, котрий приходив у ночі до Него, бувши один з них:

7:51b.JOH.007.051 Чи закон наш судить чоловіка, коли не вислухає його перше й не знає, що робить?

7:52b.JOH.007.052 Озвались вони й казали йому: Чи й ти з Галилеї єси? Пошукай і подивись, що пророк з Галилеї не встає.

7:53b.JOH.007.053 пійшов кожен до дому свого.

8

8:1b.JOH.008.001 Ісус же пійшов на гору Оливну.

8:2b.JOH.008.002 Вранці ж ізнов прийшов у церкву, і всї люде приходили до Него; й сівши навчав їх.

8:3b.JOH.008.003 Приводять же письменники та Фарисеї до Него жінку, схоплену в перелюбі, і, поставивши її посередині,

8:4b.JOH.008.004 кажуть Йому: Учителю, сю жінку схоплено в перелюбі, на самому вчинку.

8:5b.JOH.008.005 В законі ж Мойсей нам звелів таких каменувати; Ти ж що кажеш?

8:6b.JOH.008.006 Се ж казали, спокушуючи Його, щоб мали чим винувата Його. Ісус же, схилившись до долу, писав пальцем по землі'.

8:7b.JOH.008.007 Як же не переставали питати Його, піднявшись рече до них: Хто з вас без гріха, нехай первий кине камінь на неї.

8:8b.JOH.008.008 І, знов, схилившись до долу, писав по землї.

8:9b.JOH.008.009 Вони ж, почувши й докорені совістю, вийшли один за одним, почавши від старших та аж до останніх; і воетавсь один Ісус та жінка, стоячи посередині.

8:10b.JOH.008.010 Піднявши ся ж Ісус і нікого не бачивши, тільки жінку, рече їй: Жінко, де ж ті винувателї твої? ніхто тебе не осудив?

8:11b.JOH.008.011 Вона ж каже: Нїхто, Господи. Рече ж їй Ісус: І я тебе не суджу: йди, і більш не гріши.

8:12b.JOH.008.012 Знов же промовляв їм Ісус, глаголючи: Я сьвітло сьвіту. Хто йде слїдом за мною, не ходити ме в темряві, а мати ме сьвітло життя.

8:13b.JOH.008.013 Казали тодї Йому Фарисеї: Ти про себе сьвідкуєш; сьвідченне Твоє неправдиве.

8:14b.JOH.008.014 Озвавсь Ісус і рече їм: Хоч я сьвідкую про себе, правдиве сьвідченнє моє; бо я знаю, звідкіля а прийшов, і куди йду.

8:15b.JOH.008.015 Ви по тілу судите; я не суджу нікого.

8:16b.JOH.008.016 Коли яс я суджу, суд мій правдивий; бо я не один, а я й.пославший мене Отець.

8:17b.JOH.008.017 І в законі ж вашому написано, що двох людей сьвідченнє правдиве.

8:18b.JOH.008.018 Я сьвідкую про себе, й сьвідкує про мене пославший мене Отець.

8:19b.JOH.008.019 Казали тодї Йому: Де Отець Твій? Відказав Ісус: Нї мене не знаєте, ні Отця мого. Коли б мене знали, й Отця мого знали б.

8:20b.JOH.008.020 Такі слова промовив Ісус у скарбницї, навчаючи в церкві; і ніхто не хапав Його; бо ще не прийшла година Його.

8:21b.JOH.008.021 Рече їм тодї знов Ісус: Я йду, й шукати мете мене, і в гріхах ваших повмираєте. Куди ж я йду, ви не можете йти.

8:22b.JOH.008.022 Сказали тодї Жиди: Чи не вбє Він себе, що каже: Куди я йду, ви не можете йти?

8:23b.JOH.008.023 І рече їм: Ви од нижнього, я од вишнього; ви од сьвіту сього, я не од сьвіту сього.

8:24b.JOH.008.024 Тим я сказав вам, що повмираєте в гріхах ваших: коли бо не увіруєте, що се я, повмираєте в гріхах ваших.

8:25b.JOH.008.025 Казали тодї Йому: Хто Ти єси? І рече їм Ісус: Той, що з почину, яв і глалолю вам.

8:26b.JOH.008.026 Багато маю про вас глаголати й судити; тільки ж Пославший мене правдивий; і я, що чув від Него, се глаголю в сьвітї.

8:27b.JOH.008.027 Не розуміли, що про Отця їм глаголе.

8:28b.JOH.008.028 Рече ж їм Ісус: Як. знесете вгору Сина чоловічого, тодї зрозумієте, що се я, і що від себе не роблю нїчого; тільки, як навчив мене Отець мій, таке глаголю.

8:29b.JOH.008.029 І Пославший мене - зо мною; не зоставив мене одного Отець; бо я робото всякого часу, що подобавть ся Йому.

8:30b.JOH.008.030 Як се Він промовляв, многі увірували в Него.

8:31b.JOH.008.031 Рече тодї Ісус до Жидів, що увірували Йому: Коли пробувати мете у слові моєму, справді ви ученики мої будете,

8:32b.JOH.008.032 і зрозумієте правду, й правда визволить вас.

8:33b.JOH.008.033 Відказали Йому: Ми насїннє Авраамове, й нї в кого не були в неволї ніколи. Як же Ти говориш, що вільнї будете?

8:34b.JOH.008.034 Відказав їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Що всякий, хто робить гріх, невільник гріха.

8:35b.JOH.008.035 Невільник же не пробував в дому до віку, Син пробував до віку.

8:36b.JOH.008.036 Коли ж Син визволить вас, справді вільними будете.

8:37b.JOH.008.037 Знаю, що ви насїннв Авраамове; та шукаєте вбити мене, бо слово моє не містить ся в вас.

8:38b.JOH.008.038 Я, що видїв ув Отця мого, глаголю; а ви, що видїли в отця вашого, робите.

8:39b.JOH.008.039 Озвались вони й казали Йому: Отець наш Авраам. Рече їм Ісус: Коли б ви дїти Авраамові були, дїла Авраамові робили б.

8:40b.JOH.008.040 Тепер же шукаєте вбити мене, чоловіка, що вам правду глаголав, котру чув я від Бога. Сього Авраам не робив.

8:41b.JOH.008.041 Ви робите дїла отця вашого. Казали тодї Йому: Ми не з перелюбу родились: одного Отця маємо, Бога.

8:42b.JOH.008.042 Рече ж їм Ісус: Коли б Бог отець ваш був, любили б ви мене; бо я від Бога вийшов і приходжу, бо не від себе прийшов я, а Він мене післав.

8:43b.JOH.008.043 Чом бесїди моєї не розумієте? Бо не можете слухати слова мого.

8:44b.JOH.008.044 Ви від отця диявола, й хотїння отця вашого диявола хочете робити. Той був душогубцем з почину; й в правдї не встояв; бо нема правди в йому. Коли говорить брехню, із свого говорить; бо він брехун і отець її.

8:45b.JOH.008.045 А що я правду глаголю, не віруєте менї.

8:46b.JOH.008.046 Хто з вас докорить менї за гріх? Коли ас правду глаголю, чому ви не віруєте менї?

8:47b.JOH.008.047 Хто від Бога, слова Божі слу. хав. Тому ви не слухаєте, що ви ве від Бога.

8:48b.JOH.008.048 Озвались тодї Жиди, й казали Йому: Чи недобре ми кажемо, що Самарянин єси Ти, і біса маєш?

8:49b.JOH.008.049 Відказав Ісус: Я біса не маю, а шаную Отця мого; ви ж не шануєте мене.

8:50b.JOH.008.050 Я ж не шукаю моєї слави; єсть, хто шукає й судить.

8:51b.JOH.008.051 Істино, істино глаголю вам: Коли хто слово моє хоронити ме, смерти не побачить по вік.

8:52b.JOH.008.052 Сказали тодї Йому Жиди: Тепер ми знаємо, що Ти біса маєш. Авраам умер і пророки, а Ти кажеш: Коли хто слово моє хоронити ме, не вкусить смерти по вік.

8:53b.JOH.008.053 Хиба Ти більший єси, нїж отець наш Авраам, що вмер? І пророки повмирали. Ким Ти себе робиш ?

8:54b.JOH.008.054 Відказав Ісус: Коди я прославляю себе, слава моя нїщо. Єсть Отець мій, що прославляє мене, про котрого ви кажете, що Він Бог ваш.

8:55b.JOH.008.055 не пізнали Його; я ж знаю Його. А коли я скажу, що не знаю Його, буду подобний вам ложник. Нї, знаю Його, й слово Його хороню.

8:56b.JOH.008.056 Авраам, отець ваш, рад був видїти день мій; та він увидїв, і зрадїв.

8:57b.JOH.008.057 Казали тодї Жиди до Него: Не маєш пятидесяти років ще, і Авраама видїв єси?

8:58b.JOH.008.058 Рече їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Перш нїж Авраамові бути, я був.

8:59b.JOH.008.059 Брали тодї каміннє, щоб кидати на Него; Ісус же сховав ся, і вийшов з церкви, пройшовши посеред них, і дійшов так мимо.

9

9:1b.JOH.009.001 І, йдучи мимо, побачив чоловіка, сліпого зроду.

9:2b.JOH.009.002 І спитали в Него ученики Його, говорячи: Рави, хто згрішив: він, чи родителї його, що слїпим родив ся.

9:3b.JOH.009.003 Відказав Ісус: Нї він не згрішив, нї родителї його, тільки щоб явились дїла Божі на йому.

9:4b.JOH.009.004 Менї треба робити дїла Пославшого мене, поки дня: прийде ніч; тодї нїхто не зможе робити.

9:5b.JOH.009.005 Доки я в сьвітї, я сьвітло сьвітові.

9:6b.JOH.009.006 Се промовивши, плюнув на землю, і зробив грязиво з слини, та й помазав грязивом очі елїпому,

9:7b.JOH.009.007 і рече йому: Іди, вмий ся в купелї Силоамській (що перекладом: Посланий). Пійшов же і вмивсь, та й прийшов видющий.

9:8b.JOH.009.008 Сусїди ж, що видїли його перше, що був слїпий, казали: Чи се не той, що сидїв та просив ?

9:9b.JOH.009.009 Инші казали: Що се той; а другі: Що похожий на него. Він же каже: Що се я.

9:10b.JOH.009.010 Сказали тодї йому: Як відкрились твої очі?

9:11b.JOH.009.011 Відказав він, і каже: Чоловік, званий Ісус, зробив грязиво, й помазав мої очі, і рече менї: Іди до Силоамської купелї та вмий ся. Пійшовши ж і вмившись, прозрів я.

9:12b.JOH.009.012 Сказали тодї йому: Де Він? Каже: Не знаю.

9:13b.JOH.009.013 Приводять його до Фарисеїв, колись слїпого.

9:14b.JOH.009.014 Була ж субота, як грязиво зробив Ісус, і відкрив його очі.

9:15b.JOH.009.015 Знов же питали його Фарисеї, як прозрів. Він же казав їм: Грязиво положив на очі мої, а я вмивсь, та й бачу.

9:16b.JOH.009.016 Казали тодї деякі з Фарисеїв: Сей чоловік не від Бога, бо суботи не хоронить. Инші казали: Яв може чоловік грішний такі ознаки робити? І була незгода між ними.

9:17b.JOH.009.017 Кажуть елїпому знов: Ти що кажеш про Него, що відкрив твої очі? Він же сказав: Що Він пророк.

9:18b.JOH.009.018 Не увірували ж Жиди про него, що слїпим був і прозрів, аж доки покликали родителїв самого прозрівшого.

9:19b.JOH.009.019 І питали їх, кажучи: Чи се син ваш, про котрого ви кажете, що слїпим родив ся? як же тепер бачить?

9:20b.JOH.009.020 Відказали їм родителї його, й казали: Знаємо, що син наш, і що слїпим родив ся;

9:21b.JOH.009.021 як же тепер бачить, не знаємо; або хто відкрив його очі, ми не знаємо. Він зріст має, його спитайте; сам про себе нехай говорить.

9:22b.JOH.009.022 Се казали родителї його, бо боялись Жидів; уже бо постановили Жиди, щоб, коли хто Його визнає Христом, того вилучити із школи.

9:23b.JOH.009.023 Тим родителї його казали: Що зріст має, його питайте.

9:24b.JOH.009.024 Покликали тодї вдруге чоловіка, що був слїпим, і сказали йому: Дай славу Богу; ми знаємо, що чоловік сей грішний.

9:25b.JOH.009.025 Озвав ся ж той, і сказав: Чи грішний, не знаю; одно знаю, що, слїпим бувши, тепер бачу.

9:26b.JOH.009.026 Сказали ж йому знов: Що зробив тобі? як одкрив очі твої?

9:27b.JOH.009.027 Відказав їм: Я сказав вам уже, й ви чули. Чого знов хочете чути? Хиба й ви хочете Його учениками бути?

9:28b.JOH.009.028 Налаяли його тодї, і казали: Ти ученик Його, ми ж Мойсейові ученики.

9:29b.JOH.009.029 Ми знаємо, що Мойсейові глаголав Бог; Сього ж не знаємо, звідкіля Він.

9:30b.JOH.009.030 Озвавсь чоловік, і каже їм: Тим воно й дивно, що ви не знаєте, звідкіля Він, а відкрив очі мої.

9:31b.JOH.009.031 Ми ж знаємо, що грішників Бог не слухав; хто ж побожний та волю Його чинить, того слухав.

9:32b.JOH.009.032 Од віку не чувано, щоб одкрив хто очі зроду слїпому.

9:33b.JOH.009.033 Коли б Сей не був від Бога, не міг би робити нічого.

9:34b.JOH.009.034 Озвались і казали йому: У гріхах ти родивсь увесь, і ти навчаєш нас? Та й вигнали його геть.

9:35b.JOH.009.035 Почув Ісус, що вигнали його геть, і, знайшовши його, сказав йому: Ти віруєш у Сина Божого?

9:36b.JOH.009.036 Озвав ся той, і сказав: Хто Він, Господи, щоб увірував я в Него?

9:37b.JOH.009.037 Рече ж йому Ісус: І видїв єси Його, й хто говорить з тобою, се Він.

9:38b.JOH.009.038 Він же каже: Вірую, Господи, та й поклонивсь Йому.

9:39b.JOH.009.039 І рече Ісус: На суд я в сьвіт сей прийшов, щоб которі не бачять, почали бачити, й щоб которі бачять, слїпими робились.

9:40b.JOH.009.040 І почули се деякі з Фарисеїв, що були з Ним, і казали Йому: То й ми слїпі ?

9:41b.JOH.009.041 Рече їм Ісус: Коли б слїпі були, не мали б гріха; тепер же кажете: Що бачимо; тим гріх ваш остаєть ся.

10

10:1b.JOH.010.001 Істино, істино глаголю вам: Хто не ввіходить дверима в кошару, а перелазить де инде, той злодїй і розбійник.

10:2b.JOH.010.002 Хто ж увіходить дверима, той пастир вівцям.

10:3b.JOH.010.003 Тому воротар одчиняв, і вівцї голосу його слухають, і свої вівцї кличе по імени, і виводить їх.

10:4b.JOH.010.004 яв вижене вівцї свої, ійде поперед них, а вівцї ійдуть слїдом за ним, бо знають голос його.

10:5b.JOH.010.005 За чужим же не пійдуть, а втікати муть од него, бо не знають голосу чужих.

10:6b.JOH.010.006 Сю приповість сказав їм Ісус, вони ж не зрозуміли, що се було, про що глаголав їм.

10:7b.JOH.010.007 Тоді знов рече їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Що я двері вівцям.

10:8b.JOH.010.008 Всі, скільки прийшло їх перше мене, злодії і розбійники; тільки ж не послухали їх вівцї.

10:9b.JOH.010.009 Я - двері: мною коли хто ввійде, спасеть ся, і входити ме, й виходити ме, і знайде пашу.

10:10b.JOH.010.010 Злодїй не приходить, як тільки щоб украсти, і вбити, й погубити. Я прийшов, щоб життє мали, й надто мали.

10:11b.JOH.010.011 Я пастир добрий: пастир добрий душу свою кладе за вівцї.

10:12b.JOH.010.012 Наймит же й хто не пастир, що не його вівцї, бачить вовка йдучого, та й кидав вівцї, та й утікав; а вовк хапа їх, і розсипав вівцї.

10:13b.JOH.010.013 Наймит же втїкав, бо він наймит, і не журить ся про вівцї.

10:14b.JOH.010.014 Я пастир добрий, і знаю моїх, і знають мене мої.

10:15b.JOH.010.015 Яко ж знає мене Отець, так і я знаю Отця, і душу мою кладу за вівцї.

10:16b.JOH.010.016 І инші вівцї маю, що не сієї кошари; і тих я мушу привести, й голос мій почують, і буде одно стадо, й один пастир.

10:17b.JOH.010.017 За те Отець мене любить, що я кладу душу мою, щоб знов прийняти її.

10:18b.JOH.010.018 Нїхто не бере її від мене, а я кладу її від себе. Маю власть положити її, і маю власть знов прийняти її. Сю заповідь прийняв я від Отця мого.

10:19b.JOH.010.019 Постала тодї знов незгода між Жидами за слова сї.

10:20b.JOH.010.020 Казали ж многі з них: Біса має і божеволїє; чого ви Його слухаєте?

10:21b.JOH.010.021 Инші казали: Се слова не біснуватого. Хиба біс може сліпим очі відкривати?

10:22b.JOH.010.022 Були ж поновини в Єрусалимі, і зима була.

10:23b.JOH.010.023 І ходив Ісус до церкві у Соломоновім ходнику.

10:24b.JOH.010.024 Обступили тодї Його Жиди, й казали Йому: Доки нас морочити меш? Коли Ти Христос, скажи нам явно.

10:25b.JOH.010.025 Відказав їм Ісус: Я казав вам, та й не віруєте. Дїла, що я роблю в імя Отця мого, сї сьвідкують про мене.

10:26b.JOH.010.026 Та ви не віруєте, бо ви не з овець моїх, як я казав вам.

10:27b.JOH.010.027 Вівцї мої голосу мого слухають, і я знаю їх, і вони йдуть слїдом за мною.

10:28b.JOH.010.028 І я житте вічне даю їм; і не погинуть до віку, й не вихопить їх нїхто з рук моїх.

10:29b.JOH.010.029 Отець мій, що дав мені, більший усїх, і нїхто не здолїє вихопити їх із рук Отця мого.

10:30b.JOH.010.030 Я і Отець одно.

10:31b.JOH.010.031 Брали тодї знов камінне Жиди, щоб каменувати Його.

10:32b.JOH.010.032 Озвавсь до них Ісус: Багато добрих дїл явив я від Отця мого. За которе з тих діл каменуєте мене?

10:33b.JOH.010.033 Відказали йому Жиди, говорячи: За добре діло не каменуємо Тебе, а за хулу, і що Ти, чоловіком бувши, робиш себе Богом.

10:34b.JOH.010.034 Озвавсь до них Ісус: Хиба не написано в законї вашому: Я сказав, ви боги?

10:35b.JOH.010.035 Коли тих назвав богами, до кого слово Боже було, та й не може поламатись писаннє,

10:36b.JOH.010.036 то як же про Того, кого Отець осьвятив і післав у сьвіт, ви кажете: Що хулищ, бо сказав: Я Син Божий?

10:37b.JOH.010.037 Коли я не роблю дїл Отця мого, не йміть віри мені.

10:38b.JOH.010.038 Коли ж роблю, а ви менї не віруєте, то дїлам віруйте, щоб ви знали й вірували, що в менї Отець, і я в Йому.

10:39b.JOH.010.039 Шукали тодї знов Його схопити, та вхиливсь од рук їх,

10:40b.JOH.010.040 та й пійшов ізнов на той бік у те місце, де Йоан перше хрестив, та й пробував там.

10:41b.JOH.010.041 І многі приходили до Него, й казали: Що Йоан ніякої ознаки не зробив, усе ж, що Йоан казав про сього чоловіка, правда була.

10:42b.JOH.010.042 І увірували там многі в Него.

11

11:1b.JOH.011.001 Був же один, що нездужав Лазар з села Мариї та Марти, сестри її.

11:2b.JOH.011.002 Була ж се Мария, що намастила Господа миром і обтерла ноги Його волоссєм своїм, котрої брат Лазар нездужав.

11:3b.JOH.011.003 Післали тодї сестри до Него, кажучи: Господи, ось той, що Ти любиш, нездужає.

11:4b.JOH.011.004 Почувши Ісус, рече: Ся болїсть не на смерть, а про славу Божу, щоб прославивсь Син Божий через неї.

11:5b.JOH.011.005 Любив же Ісус Марту, й сестру її, і Лазаря.

11:6b.JOH.011.006 Як же почув, що нездужав, тодї зоставсь у тому місці, де був, ще два дні.

11:7b.JOH.011.007 Після того ж рече ученикам: Ходїм знов у Юдею.

11:8b.JOH.011.008 Кажуть Йому ученики: Рави, тепер шукали Тебе Жиди каменувати, й знов ійдеш туди!

11:9b.JOH.011.009 Відказав Ісус: Хиба не дванайцять годин у днї? Коли хто ходить удень, не спотикаєть ся, бо сьвітло сьвіта сього бачить.

11:10b.JOH.011.010 Коли ж хто ходить поночі, спотикаєть ся, бо нема сьвітла в йому.

11:11b.JOH.011.011 Се промовив, і після того рече їм: Лазар, друг наш, заснув; та я пійду, щоб розбудити його.

11:12b.JOH.011.012 Казали тодї ученики Його: Господи, коли заснув, то й одужав.

11:13b.JOH.011.013 Говорив же Ісус про смерть його; вони ж думали, що про спочинок сонний каже.

11:14b.JOH.011.014 Тодї ж рече їм Ісус явно: Лазар умер.

11:15b.JOH.011.015 І я радуюсь задля вас, що не був там, щоб ви увірували. Та ходімо до него.

11:16b.JOH.011.016 Рече тодї Тома, на прізвище Близняк, товаришам ученикам: Ходімо й ми, щоб умерти з Ним.

11:17b.JOH.011.017 Прийшовши тодї Ісус, застав його, що він чотирі днї вже у гробі.

11:18b.JOH.011.018 Була ж Витания поблизу Єрусалиму, гоней на пятьдееять.

11:19b.JOH.011.019 І багато Жидів поприходило до Марти та Мариї, щоб розважати їх по братові їх.

11:20b.JOH.011.020 Марта ж, як почула, що Ісус прийшов, вибігла назустріч Йому; Мария ж сиділа в хатї.

11:21b.JOH.011.021 Каже тодї Марта до Ісуса: Господи, коли б був ееи тут, брат мій не вмер би.

11:22b.JOH.011.022 Тільки ж і тепер знаю, що, чого попросиш у Бога, дась Тобі Бог.

11:23b.JOH.011.023 Рече їй Ісус: Воскресне брат твій.

11:24b.JOH.011.024 Каже Марта до Него: Я знаю, що воскресне у воскресенню останнього дня.

11:25b.JOH.011.025 Рече їй Ісус: Я воскресеннє і життє. Хто вірує в мене, коли й умре, жити ме.

11:26b.JOH.011.026 всякий, хто живе й вірує в мене, не вмре по вік. Чи віруєш сьому?

11:27b.JOH.011.027 Каже йому: Так, Господи, я увірувала, що Ти єси Христос, Син Божий, грядущий на сьвіт.

11:28b.JOH.011.028 І, се промовивши, пійшла та й покликала Марию, сестру свою, нишком, кажучи: Учитель прийшов, і кличе тебе.

11:29b.JOH.011.029 Вона ж, як почула, встає хутко, і йде до Него.

11:30b.JOH.011.030 Ще ж не прийшов у село Ісус, а був на місцї, де зустріла Його Марта.

11:31b.JOH.011.031 Тодї Жиди, що були з нею в хатї та розважали її, побачивши Марию, що хутко встала та вийшла, пійшли за нею, кажучи: Що йде до гробу, щоб плакати там.

11:32b.JOH.011.032 Мария ж, як прийшла, де був Ісус, й побачила Його, то впала в ноги Йому, кажучи до Него: Господи, коли б був єси тут, не вмер би брат мій.

11:33b.JOH.011.033 Ісус же, як побачив її, що плаче, і прийшовших з нею Жидів, що плачуть, засмутив ся духом, і зворушив ся,

11:34b.JOH.011.034 і рече: Де положили його? Кажуть Йому: Господи, йди та подивись.

11:35b.JOH.011.035 І заплакав Ісус,

11:36b.JOH.011.036 Казали тодї Жиди: Ось як Він любив його!

11:37b.JOH.011.037 Деякі ж з них казали: Чи не міг Сей, що відкрив очі слїпому, зробити, щоб і він не вмер ?

11:38b.JOH.011.038 Тодї Ісус, зітхнувши знов у собі, пійшов до гробу. Була ж печера, й камінь лежав на нїй.

11:39b.JOH.011.039 Рече Ісус: Зніміть каменя. Каже Йому сестра умершого Марта: Господи, уже смердить; чотири бо днї йому.

11:40b.JOH.011.040 Рече їй Ісус: Чи не казав я тобі, що, коли вірувати меш, побачиш славу Божу?

11:41b.JOH.011.041 Зняли тодї каменя, де положено мерця. Ісус же звів очі вгору, і рече: Отче, дякую Тобі, що почув єси мене.

11:42b.JOH.011.042 Я ж знав, що всякого часу мене чуєш, тільки задля народу, що навколо стоїть, сказав, щоб увірували, що Ти мене післав.

11:43b.JOH.011.043 се промовивши, покликнув голосом великим: Лазаре, вийди!

11:44b.JOH.011.044 І вийшов мрець з завязаними в полотно ногами й руками, й лице його хусткою було завязане. Рече їм Ісус: Розвяжіть його й пустїть, нехай іде.

11:45b.JOH.011.045 Тодї многі з Жидів, що поприходили до Мариї, і видїли, що зробив Ісус, увірували в Него.

11:46b.JOH.011.046 Деякі ж з них пійшли до Фарисеїв, та й сказали їм, що зробив Ісус.

11:47b.JOH.011.047 Зібрали тодї архиєреї та Фарисеї раду, і казали: Що нам чинити? бо сей чоловік багато робить ознак.

11:48b.JOH.011.048 Коли оставимо Його так, усї увіруютьв Него; й прийдуть Римляне, та й заберуть у нас і місце і нарід.

11:49b.JOH.011.049 Один же з них, Каяфа, бувши архиєреєм року того, каже їм: Ви не знаєте нїчого,

11:50b.JOH.011.050 і не думаєте, що лучче нам, щоб один чоловік умер за людей, а не ввесь народ загинув.

11:51b.JOH.011.051 Се ж не від себе промовив, а, бувши архиєреєм того року, пророкував, що має Ісус умерти за людей,

11:52b.JOH.011.052 і не тільки за людей, а щоб і дїти Божі розсипані зібрати в одно.

11:53b.JOH.011.053 3 того ж дня нарадились, щоб убити Його.

11:54b.JOH.011.054 Ісус же більш не ходив явно по Юдеї, а пійшов звідтіля в землю близько пустиш, у город званий Єфрем, і там пробував із учениками своїми.

11:55b.JOH.011.055 Була ж близько пасха Жидівська; і йшло багато в Єрусалим із сіл перед пасхою, щоб очищати себе.

11:56b.JOH.011.056 Шукали тодї Ісуса, й говорили між собою, стоячи в церкві: Як вам здаєть ся? чи не прийде на сьвято?

11:57b.JOH.011.057 Дали ж і архиереї і Фарисеї наказ, щоб, як хто знати ме, де Він, то щоб схопити Його.

12

12:1b.JOH.012.001 Тодї Ісус, шостого дня перед пасхою, прийшов у Витанию, де був Лазар, що був умер, котрого воскресив із мертвих.

12:2b.JOH.012.002 Зробили тодї Йому вечерю там, і Марта послугувала. Лазар же був один із тих, що сидїли за столом.

12:3b.JOH.012.003 Мария ж, узявши литру мира нардового, правдивого, предорогого, намастила ноги Ісусу, та. й обтерла волоссєм своїм ноги Його; господа ж повна була духу від мира.

12:4b.JOH.012.004 Каже тодї один з учеників Його, Юда Симонів Іскариоцький, що мав Його зрадити.

12:5b.JOH.012.005 Чому мира сього не продано за триста денариїв та не роздано вбогим?

12:6b.JOH.012.006 Сказав же се не того, що про вбогих дбав, а що злодій був, і скриньку мав, і, що вкидано, носив.

12:7b.JOH.012.007 Рече тодї Ісус: Остав її; на день похорону мого приховала се.

12:8b.JOH.012.008 Вбогих бо маєте всякого часу з собою, мене ж не всякого часу маєте.

12:9b.JOH.012.009 Довідалось же багато народу з Жидів, що Він там, і поприходили не задля Ісуса одного, а щоб і Лазаря побачити, котрого воскресив із мертвих.

12:10b.JOH.012.010 Нарадили ся ж архиєреї, щоб і Лазаря вбити;

12:11b.JOH.012.011 бо многі через него приходили від Жидів, та й увірували в Ісуса.

12:12b.JOH.012.012 Назавтра багато народу, поприходивши на сьвято, почувши, що Ісус ійде в Єрусалим,

12:13b.JOH.012.013 побрали віттє пальмове, та й вийшли назустріч Йому, покликуючи: Осанна! благословен грядущий в імя Господнє, Цар Ізраїлїв!

12:14b.JOH.012.014 Знайшовши ж Ісус осля, сїв на него, як написано:

12:15b.JOH.012.015 Не лякайсь, дочко Сионська! ось твій Цар іде, сидячи на молодому ослї.

12:16b.JOH.012.016 Сього ж не зрозуміли ученики Його спершу; тільки, як прославивсь Ісус, тодї згадали, що се про Него писано, й що се зробили Йому.

12:17b.JOH.012.017 Сьвідкував же народ, що був із Ним, як Лязаря викликав із гробу й воскресив Його з мертвих.

12:18b.JOH.012.018 Тим і зустрів Його народ, бо чув, що Він зробив сю ознаку.

12:19b.JOH.012.019 Фарисеї ж казали між собою: Бачите, що не вдїєте нїчого? ось увесь сьвіт за Ним пійшов!

12:20b.JOH.012.020 Були ж деякі Геленяне між тими, що поприходили, щоб поклонитись у сьвято.

12:21b.JOH.012.021 Сї ж приступили до Филипа, що був з Витсаїди Галилейської, кажучи : Добродїю, хочемо Ісуса видїти.

12:22b.JOH.012.022 Приходить Филип і каже Андреєві, а знов Андрей та Филип кажуть Ісусові.

12:23b.JOH.012.023 Ісус же відказав їм, говорячи: Прийшла година, щоб прославив ся Син чоловічий.

12:24b.JOH.012.024 Істино, істино глатолю вам: Коли зерно пшеничне, впавши на землю, не вмре, то одно зостаєть ся; коли ж умре, то багато овощу приносить.

12:25b.JOH.012.025 Хто любить душу свою, погубить її; а хто ненавидить душу свою в сьвітї сьому, на вічне життє збереже її.

12:26b.JOH.012.026 Коли менї служить хто, нехай іде слїдом за мною; і де я, там і слуга мій буде. І коли хто менї служить, пошанує його Отець.

12:27b.JOH.012.027 Тепер же душа моя стрівожилась, і що мені казати? Отче, спаси мене від години сієї; тільки ж для сього прийшов я на годину сю.

12:28b.JOH.012.028 Отче, прослав імя Твоє! Зійшов тоді голос із неба: І прославив, і знов прославлю.

12:29b.JOH.012.029 Народ же, що стояв і чув, казав, що грім загремів. Инші казали: Ангел Йому говорив.

12:30b.JOH.012.030 Озвавсь Ісус і рече: Сей голос роздавсь не ради мене, а ради вас.

12:31b.JOH.012.031 Тепер суд сьвіту сьому: тепер князь сьвіту сього проженеть ся геть.

12:32b.JOH.012.032 І я, як буду піднятий від землї, всїх притягну до себе.

12:33b.JOH.012.033 Се ж глаголав, означуючи, якою смертю має вмерти.

12:34b.JOH.012.034 Озвавсь до Него народ: Ми чули з закону, що Христос пробу ває по вік: як же Ти кажеш, що треба угору піднятись Синові чоловічому? Хто се Син чоловічий ?

12:35b.JOH.012.035 Рече ж їм Ісус: Ще малий час сьвітло з вами. Ходїть, доки сьвітло маєте, щоб темрява вас не захопила; а хто ходить у темряві, не знає, куди йде.

12:36b.JOH.012.036 Доки сьвігло маєте, віруйте в сьвітло, щоб синами сьвітла стали ся. Се промовив Ісус, і пійшовши, заховавсь од них.

12:37b.JOH.012.037 Хоч стільки ознак зробив перед ними, не увірували в Него,

12:38b.JOH.012.038 щоб слово Ісаїї пророка справдилось, котрий промовив: Господи, хто вірував тому, що чув од нас? і рамя Господнє кому відкрилось?

12:39b.JOH.012.039 Тим не змогли вірувати, що знов глаголе Ісаїя:

12:40b.JOH.012.040 Заслїпив очі їх і закаменив серце їх, щоб не бачили очима, нї розуміли серцем, і не обернулись, і я не сцїлив їх.

12:41b.JOH.012.041 Се промовив Ісаїя, як видїв славу Його й глаголав про Него.

12:42b.JOH.012.042 Однако ж з князїв многі увірували в Него, та задля Фарисеїв не визнавали, щоб не вилучено їх із школи.

12:43b.JOH.012.043 Любили бо славу чоловічу більш, нїж славу Божу.

12:44b.JOH.012.044 Ісус же покликнув, і рече: Хто вірує в мене. не в мене вірує, а в Пославшого мене.

12:45b.JOH.012.045 І хто видить мене, видить Пославшого мене.

12:46b.JOH.012.046 Я сьвітлом у сьвіт прийшов, щоб усякий, хто вірує в меие, в темряві не пробував.

12:47b.JOH.012.047 І коли хто слухав слова мої, та й не вірує, я не суджу його; бо я прийшов, не щоб судити сьвіт, а щоб спасти сьвіт.

12:48b.JOH.012.048 Хто цураеть ся мене, й не приймає словес моїх, має собі суддю: слово, що я глаголав, воно судити ме його останнього дня.

12:49b.JOH.012.049 Бо я не від себе глаголав, а пославший мене Отець, Він менї заповідь дав, що промовляти і що глаголати.

12:50b.JOH.012.050 І я знаю, що Його заповідь життє вічне. Що ж промовляю я. яко ж глаголав менї Отець, так промовляю.

13

13:1b.JOH.013.001 Перед сьвятом же пасхи, знаючи Ісус, що прийшла Його година, щоб зійти з сьвіту сього до Отця, - любивши своїх, що були в сьвітї, до кінця любив їх.

13:2b.JOH.013.002 І по вечері, як диявол уже вкинув у серце Юди Симонового Іскариоцького, щоб Його зрадив,

13:3b.JOH.013.003 знаючи Ісус, що все дав Йому Отець у руки, й що від Бога вийшов, і до Бога йде,

13:4b.JOH.013.004 устає зза вечері і скидає одежу; і, взявши рушник, підперезавсь.

13:5b.JOH.013.005 Після того налив води в умивальницю, та й почав обмивати ноги ученикам та обтирати рушником, котрим був підперезаний.

13:6b.JOH.013.006 Приводить же до Симона Петра, й каже Йому той: Господи, Ти обмиваєш ноги мої?

13:7b.JOH.013.007 Відказав Ісус, і рече Йому: Що я роблю, ти не знаєш тепер, зрозумієш же опісля.

13:8b.JOH.013.008 Каже Йому Петр: Не мити меш ніг моїх до віку. Відказав йому Ісус: Як не обмию тебе, не мати меш части зо мною.

13:9b.JOH.013.009 Каже Йому Симон Петр: Господи, не тільки ноги мої, та й руки й голову.

13:10b.JOH.013.010 Рече йому Ісус: Обмитому не треба, як тільки ноги мити, а чистий увесь. І ви чисті, та не всї.

13:11b.JOH.013.011 Знав бо зрадника свого; тим і сказав: Не всї ви чисті.

13:12b.JOH.013.012 Як же пообмивав ноги їх і взяв одежу свою, сївши знов, рече їм: Чи знаєте, що зробив я вам?

13:13b.JOH.013.013 Ви звете мене Учителем і Господем, і добре кажете, се бо я.

13:14b.JOH.013.014 Коли ж я помив вам ноги, Господь і Учитель, то й ви повинні один одному обмивати ноги.

13:15b.JOH.013.015 Приклад бо дав вам, і як я зробив вам, і ви робіть.

13:16b.JOH.013.016 Істино, істино глаголю вам: Не єсть слуга більший пана свого, анї посланець більший пославшого його.

13:17b.JOH.013.017 Коли се знаєте, то блаженні ви, воли робити мете се.

13:18b.JOH.013.018 Не про всіх вас глаголю: я знаю кого вибрав; та щоб писаннє справдилось: Хто їсть зо мною хлїб, підняв на мене пяту свою.

13:19b.JOH.013.019 Від нинї глаголю вам, перше нїж стало ся, щоб, як станеть ся, увірували, що се я,

13:20b.JOH.013.020 Істино, істино глаголю вам: Хто приймає, коли я кого пішлю, мене приймає; а хто мене приймає, приймає Пославшого мене.

13:21b.JOH.013.021 Се промовивши Ісус, зворушив ся духом, і сьвідкував і рече: Істино, істино глаголю вам, що один із вас ізрадить мене.

13:22b.JOH.013.022 Ззирались тодї між собою ученики, сумніваючись, про кого Він говорить.

13:23b.JOH.013.023 Був же за столом один із учеників Його на лонї Ісусовім, котрого любив Ісус.

13:24b.JOH.013.024 Сьому кивнув Симон Петр, щоб спитав, хто б се був, про кого говорить.

13:25b.JOH.013.025 Пригорнувшись той до грудей Ісусових, каже Йому: Господи, хто се?

13:26b.JOH.013.026 Відказав Ісус: Той, кому я, умочивши кусок, подам. І, вмочивши кусок, дав Юдї Симонову Іскариоцькому.

13:27b.JOH.013.027 А за куском увійшов тодї в него сатана. Рече ж йому Ісус: Що робиш, роби швидко.

13:28b.JOH.013.028 Сього не зрозумів ніхто, що сидїли за столом, проти чого сказав йому.

13:29b.JOH.013.029 Деякі бо думали, - яко ж бо скриньку мав Юда, - що каже йому Ісус: купи, що треба нам про сьвято; або, щоб що дав убогим.

13:30b.JOH.013.030 Узявши ж він кусок, зараз вийшов; була ж ніч.

13:31b.JOH.013.031 Як же вийшов, рече Ісус: Тепер прославив ся Син чоловічий, й Бог прославив ся в Йому.

13:32b.JOH.013.032 Коли Бог прославив ся в Йому, то Бог прославить і Його в собі, і скоро прославить Його.

13:33b.JOH.013.033 Дїтки! ще короткий час я з вами. Шукати мете мене, і яко ж казав я Жидам: Що, куди йду я, ви не можете йти, і вам глаголю тепер.

13:34b.JOH.013.034 Заповідь нову даю вам: щоб любили один одного. Як я любив вас, щоб і ви любили один одного.

13:35b.JOH.013.035 По сьому знати муть усї, що ви мої ученики, коли любов мати мете один до одного.

13:36b.JOH.013.036 Рече Йому Симон Петр: Господи, куди йдеш? Відказав йому Ісус: Куди йду, не можеш тепер за мною йти; опісля ж пійдещ за мною.

13:37b.JOH.013.037 Каже Йому Петр: Господи, чому не можу за Тобою йти тепер? Душу мою за Тебе положу.

13:38b.JOH.013.038 Відказав йому Ісус: Душу твою за мене положиш? Істино, істино глаголю тобі: не запіє півень, доки мене відречеш ся тричі.

14

14:1b.JOH.014.001 Нехай не трівожить ся серце ваше. Віруйте в Бога і в мене віруйте.

14:2b.JOH.014.002 В дому Отця мого осель багато. Коли б ні, сказав би вам: Ійду наготовити місце вам.

14:3b.JOH.014.003 І, як пійду та наготовлю вам місце, знов прийду й прийму вас до себе, щоб де я, і ви були.

14:4b.JOH.014.004 А куди я йду, знаєте, й дорогу знаєте.

14:5b.JOH.014.005 Каже Йому Тома: Господи, не знаємо, куди йдеш; і як можемо дорогу знати?

14:6b.JOH.014.006 Рече йому Ісус: Я дорога й правда, й життє: нїхто не приходить до Отця, як тільки мною.

14:7b.JOH.014.007 Коли б зняли мене, й Отця мого знали б; і від нинї знаєте Його, й виділи Його.

14:8b.JOH.014.008 Каже Йому Филип: Господи, покажи нам Отця, то й буде з нас.

14:9b.JOH.014.009 Рече йому Ісус: Стілький час я з вами, й не пізнав єси мене, Филипе? Хто видів мене, видів Отця; як же ти кажеш: Покажи нам Отця?

14:10b.JOH.014.010 Хиба не ймеш віри, що я в Отцї і Отець у менї? Слова, що я промовляю вам, від себе не промовляю; Отець же, що в менї пробуває, Той робить дїла.

14:11b.JOH.014.011 Віруйте менї, що я в Отцї і Отець у менї; коли ж ні, задля діл самих віруйте менї.

14:12b.JOH.014.012 Істино, істино глаголю вам: Хто вірує в мене, дїла, що я роблю, і він робити ме: й більше сього робити ме; бо я до Отця мого йду.

14:13b.JOH.014.013 І чого просити мете в імя моє, те зроблю, щоб прославивсь Отець у Сині.

14:14b.JOH.014.014 Коли чого просити мете в імя моє, я зроблю.

14:15b.JOH.014.015 Коли любите мене, хороніть заповідї мої.

14:16b.JOH.014.016 І я вблагаю Отця, і дасть вам иншого утїшителя, щоб пробував з вами по вік,

14:17b.JOH.014.017 Духа правди, котрого сьвіт не може прийняти; бо не видить Його, анї знає Його; ви ж знаєте Його, бо з вами пробуває і в вас буде.

14:18b.JOH.014.018 Не зоставлю вас сиротами: прийду до вас.

14:19b.JOH.014.019 Ще трохи, й сьвіт мене більш не видїти ме; ви ж будете видїти мене, бо я живу, й ви жити мете.

14:20b.JOH.014.020 Того дня знати мете, що я в Отцї моїм, і ви в мені, а я в вас.

14:21b.JOH.014.021 Хто має заповіді мої і хоронить їх, той любить мене; хто ж любить мене, буде люблений від Отця мого, і я любити му його, і обявлюсь йому.

14:22b.JOH.014.022 Каже Йому Юда, не Іскариоцький: Господи, що воно єсть, що маєш нам обявитись, а не сьвітові?

14:23b.JOH.014.023 Відказав Ісус і рече йому: Коли хто любить мене, слово моє хоронити ме, і Отець мій любити ме його, і до него прийдемо, і оселю в него зробимо.

14:24b.JOH.014.024 Хто не любить мене, словес моїх не хоронить; а слово, що ви чуєте, не моє, а пославшого мене Отця.

14:25b.JOH.014.025 Се я глаголав вам, у вас пробуваючи.

14:26b.JOH.014.026 Утїшитель же, Дух сьвятий, котрого пішле Отець в імя моє, Той научить вас усього, й пригадав вам усе, що я глаголав вам.

14:27b.JOH.014.027 Упокій оставляю вам, мій упокій даю вам; не, яко ж сьвіт дає, я даю вам. Нехай не трівожить ся серце ваше, анї лякаєть ся.

14:28b.JOH.014.028 Ви чули, що я глаголав вам: Ійду, й прийду до вас. Коли б любили мене, зрадїли б, що я сказав: Ійду до Отця; бо Отець мій більший мене.

14:29b.JOH.014.029 І оце глаголав вам, перш нїж тому стати ся, щоб, як станеть ся, увірували.

14:30b.JOH.014.030 Вже більш не говорити му багато з вами, йде бо князь сьвіта сього, й у менї не має нїчого.

14:31b.JOH.014.031 Та, щоб знав сьвіт, що я люблю Отця, і, яко ж заповідав менї Отець, так чиню. Уставайте, ходімо з відсїля.

15

15:1b.JOH.015.001 Я правдива виноградина, а Отець мій виноградар.

15:2b.JOH.015.002 Кожну вітку в мене, що не родить овощу, відтинає її, а кожну, що родить овощ, обчищує її, щоб більш овощу родила.

15:3b.JOH.015.003 Вже ви чисті через слово, що я глаголав вам.

15:4b.JOH.015.004 Пробувайте в менї, і я в вас. Яко ж вітка не може овощу родити від себе, коли не пробувати ме на виноградині, так анї ви, коли в мені не будете пробувати.

15:5b.JOH.015.005 Я виноградина, ви віттє. Хто пробував в менї, а я в йому, той приносить багато овощу; бо без мене не можете робити нїчого.

15:6b.JOH.015.006 Коли хто не пробував в менї, буде викинутий геть, як вітка, і всохне, й зберуть їх, та й кинуть в огонь, і згорять.

15:7b.JOH.015.007 Коли пробувати мете в менї, а слова мої пробувати муть в вас, то, чого схочете, просити мете, і станеть ся.

15:8b.JOH.015.008 У сьому прославив ся Отець мій, щоб овощу багато давали ви, й були моїми учениками.

15:9b.JOH.015.009 Яко ж полюбив мене Отець, і я полюбив вас; пробувайте в любові моїй.

15:10b.JOH.015.010 Коли заповіді мої хоронити мете, пробувати мете в любові моїй; я хоронив заповідї Отця мого, й пробуваю в любові Його.

15:11b.JOH.015.011 Се глаголю вам, щоб радощі мої пробували в вас, і щоб радощі ваші сповнились.

15:12b.JOH.015.012 Се заповідь моя: Щоб любили один одного, як я полюбив вас.

15:13b.JOH.015.013 Більшої сієї любови нїхто не має, як щоб хто душу свою положив за другів своїх.

15:14b.JOH.015.014 Ви други мої, коли робити все, що я заповідаю вам.

15:15b.JOH.015.015 Вже більш вас не зву слугами, бо слуга не знає, що робить пан його; вас же назвав я другами, бо все, що чув я від Отця мого, обявив вам.

15:16b.JOH.015.016 Не ви мене вибрали, а я вибрав вас, та й настановив вас, щоб ви йшли і овощ приносили, і овощ ваш пробував; щоб чого просити мете в Отця імям моїм, дав вам.

15:17b.JOH.015.017 Се заповідую вам, щоб любили один одного.

15:18b.JOH.015.018 Коли сьвіт вас ненавидить, знайте, що мене перш вас зненавидів.

15:19b.JOH.015.019 Коли б із сьвіта були, сьвіт своє любив би; як же ви не з сьвіта, а я вибрав вас із сьвіта, тим ненавидить вас сьвіт.

15:20b.JOH.015.020 Згадайте слово, що я сказав вам: Не більший слуга пана свого. Коли мене гонили, і вас гонити муть. Коли моє слово хоронили, і ваше хоронити муть.

15:21b.JOH.015.021 Та се все робити муть вам задля імя мого, бо не знають Пославшого мене.

15:22b.JOH.015.022 Коли б я не прийшов і не глаголав їм, гріха не мали б вони; тепер же вимовки не мають вони за гріх свій.

15:23b.JOH.015.023 Хто мене ненавидить, і Отця мого ненавидить.

15:24b.JOH.015.024 Коли б діл не вробив я в них, яких нїхто инший не робив, гріха не мали б; тепер же виділи й зненавиділи. мене і Отця мого.

15:25b.JOH.015.025 Та щоб справдилось слово, написане в законї їх: Що зненавиділи мене дармо.

15:26b.JOH.015.026 Як же прийде Утїшитель, що я пішлю вам од Отця, Дух правди що від Отця виходить, Той сьвідкувати ме про мене.

15:27b.JOH.015.027 І ви ж сьвідкувати мете: бо від почину ви зо мною.

16

16:1b.JOH.016.001 Се я глаголав вам, щоб ви не поблазнились.

16:2b.JOH.016.002 Вилучати муть вас із шкіл; ба прийде час, що всякий, хто вбиває вас, думати ме, що службу приносить Богу

16:3b.JOH.016.003 І се робити муть вам, бо не знали нї Отця, нї мене.

16:4b.JOH.016.004 Та се сказав я вам, щоб, як прийде час, згадали про се, що я глаголав вам; бо з вами був.

16:5b.JOH.016.005 Тепер же йду до Пославшого мене; й нїхто з вас не питає мене: Куди йдеш?

16:6b.JOH.016.006 Та що се сказав я вам, смуток сповнив ваше серце.

16:7b.JOH.016.007 Тільки ж я правду глаголю вам: лучче вам, щоб я пійшов; як бо не дійду, Утішитель не прийде до вас; як же пійду, пришлю Його до вас.

16:8b.JOH.016.008 А Той прийшовши, докорить сьвітові за гріх, і за правду, і за суд:

16:9b.JOH.016.009 за гріх бо не вірують у мене;

16:10b.JOH.016.010 за правду ж, бо я до Отця мого йду, й більш не побачите мене;

16:11b.JOH.016.011 за суд, бо князь сьвіта сього осуджений.

16:12b.JOH.016.012 Ще багато маю глаголати вам, та ви не можете носити нині.

16:13b.JOH.016.013 Як же прийде той Дух правди, то проведе вас до всякої правди; бо глаголати ме не від себе, а все, що чути ме, буде глаголати, й що настане, звістить вам.

16:14b.JOH.016.014 Той мене прославить: бо з мого прийме і звістить вам.

16:15b.JOH.016.015 Усе, що має Отець, - моє: тим я сказав, що з мого Він прийме, і звістить вам.

16:16b.JOH.016.016 Трохи, і не будете видїти мене; а знов трохи, і побачите мене; бо я йду до Отця.

16:17b.JOH.016.017 Казали тоді деякі з учеників Його між собою: Що се, що каже нам: Трохи, і не будете видїти мене, а знов трохи, і побачите мене, і: Бо я йду до Отця?

16:18b.JOH.016.018 Казали ж: Що се, що каже: Трохи? Не знаємо, що Він каже.

16:19b.JOH.016.019 Знав же Ісус, що хотіли Його спитати, й рече їм: Про се розпитуєтесь між собою, що я сказав: Трохи, і не будете видїти мене, а знов: трохи, і побачите мене?

16:20b.JOH.016.020 Істино, істино глаголю вам: Що плакати й ридати будете ви, сьвіт же веселитись; ви ж смуткувати мете, та смуток ваш на радощі обернеть ся.

16:21b.JOH.016.021 Жінка як роджае, смуток має, бо прийшла година її; скоро ж уродить дитину, вже не памятає муки з радощів, що народив ся чоловік на сьвіт.

16:22b.JOH.016.022 І ви оце тепер смуток маєте; знов же побачу вас, і звеселить ся серце ваше, і радощів ваших піхта не візьме од вас.

16:23b.JOH.016.023 І того дня в мене не питати мете. Істино, істино глаголю вам: Що чого нї попросите в Отпя імям моїм, дасть вам.

16:24b.JOH.016.024 Досі не просили ви нїчого в імя моє. Просіть, то й приймете, щоб радість ваша була певна.

16:25b.JOH.016.025 Оце приповістями глаголав вам; та прийде час, що більше вже приповістями не глаголати му вам, а явно про Отця звіщу вам.

16:26b.JOH.016.026 Того дня просити мете в імя моє, і не глаголю вам, що я просити му Отця за вас.

16:27b.JOH.016.027 Сам бо Отець любить вас; бо ви мене полюбили, й увірували, що я від Бога вийшов.

16:28b.JOH.016.028 Я вийшов од Отця, і прийшов на сьвіт. Знов оставляю сьвіт і йду до Отця.

16:29b.JOH.016.029 Кажуть Йому ученики Його: Оттепер явно глаголеш, і приповісти ніякої не кажеш.

16:30b.JOH.016.030 Тепер знаємо, що знавш усе, і не треба, щоб хто питав Тебе. По сьому віруємо, що від Бога вийшов єси.

16:31b.JOH.016.031 Відказав їм Ісус: Тепер віруєте?

16:32b.JOH.016.032 Ось прийде час, і нині прийшов, щоб ви розсипались кожен у свій бік, а мене самого зоставили; та я не сам, бо Отець зо мною.

16:33b.JOH.016.033 Се глаголав я вам, щоб у менї впокій мали. У сьвітї горе мати мете, тільки ж бодріть ся: я побідив сьвіт.

17

17:1b.JOH.017.001 Се глаголав Ісус, і вняв очі свої на небо, й рече: Отче! прийшла година; прослав Сина Твого, щоб і Син Твій прославив Тебе.

17:2b.JOH.017.002 Яко ж дав єси Йому власть над усяким тїлом, щоб усїм, що дав єси Йому, дав вічне життє.

17:3b.JOH.017.003 Се ж життє вічне в тому щоб знали Тебе, єдиного справдешного Бога, та кого післав єси, Ісуса Христа.

17:4b.JOH.017.004 Я прославив Тебе на землі: дїло кінчав я, що дав єси менї робити.

17:5b.JOH.017.005 А тепер прослав мене Ти, Отче, у Тебе самого славою, що мав я в Тебе, І перш нїж сьвіту бути.

17:6b.JOH.017.006 Обявив я імя Твоє людям, що дав єси менї з еьвіта. Твої буди вони, а Ти менї їх дав, і слово Твоє хоронили вони.

17:7b.JOH.017.007 Тепер зрозуміли вони, що, скільки дав єси менї, все від Тебе.

17:8b.JOH.017.008 Бо слова, що дав єси менї, дав я їм; і вони прийняли й зрозуміли справді, що від Тебе прийшов я, і увірували, що Ти мене післав.

17:9b.JOH.017.009 Я про них молю, не про сьвіт молю, а про тих, що дав єси менї, бо вони Твої.

17:10b.JOH.017.010 І все моє Твоє, і Твоє моє, і я прославив ся в них.

17:11b.JOH.017.011 І вже більш я не в сьвітї, а сї в сьвітї, і я до Тебе йду. Отче сьвятий, збережи їх в імя Твоє, тих, котрих дав єси менї, щоб були одно, яко ж ми.

17:12b.JOH.017.012 Як був я з ними на сьвітї, я беріг їх в імя Твоє; котрих дав єси менї, стеріг я, і нїхто з них не погиб, тільки Син погибельний, щоб писаннє справдилось.

17:13b.JOH.017.013 Тепер же до Тебе йду, і се глаголю в сьвітї, щоб мали радість мою повну в собі.

17:14b.JOH.017.014 Я дав їм слово Твоє, і сьвіт зненавидів їх, бо вони не з сьвіта, яко ж я не з сьвіта.

17:15b.JOH.017.015 Не молю, щоб узяв їх із сьвіта, а щоб зберіг їх од зла.

17:16b.JOH.017.016 Не з сьвіта вони, яко ж я не з сьвіта.

17:17b.JOH.017.017 Освяти їх правдою Твоєю; слово Твоє правда.

17:18b.JOH.017.018 Як мене післав єси в сьвіт, і я післав їх у сьвіт.

17:19b.JOH.017.019 І за них я посьвячую себе, щоб і вони були осьвячені правдою.

17:20b.JOH.017.020 Не про сих же тільки молю, а також і про тих, що задля слова їх увірують у мене,

17:21b.JOH.017.021 щоб усї одно були: яко ж Ти, Отче, в менї і я в Тобі, щоб і вони в нас одно були, щоб сьвіт увірував, що Ти мене післав єси.

17:22b.JOH.017.022 І славу, що дав єси менї, дав я їм, щоб були одно, яко ми одно.

17:23b.JOH.017.023 Я в них і Ти в менї, щоб були звершені в одно, і щоб зрозумів сьвіт, що Ти мене післав єси і полюбив їх, яко ж мене полюбив єси.

17:24b.JOH.017.024 Отче, которих дав єси менї, хочу, щоб, де я, і вони були зо мною, щоб видїли славу мою, що дав єси менї; бо полюбив єси мене перш основання сьвіта.

17:25b.JOH.017.025 Отче праведний, і сьвіт Тебе не пізнав, я ж пізнав Тебе, і сї пізнали, що Ти мене післав.

17:26b.JOH.017.026 І я обявпв їм імя Твоє, і обявляти му, щоб любов, якою любив єси мене, в них була, а я в них.

18

18:1b.JOH.018.001 Се промовивши Ісус, вийшов з учениками своїми за потік Кедрон, де був сад, у котрий ввійшов Він і ученики Його.

18:2b.JOH.018.002 Знав же й Юда, що зрадив Його, се місце, бо почасту збирались там Ісус і ученики Його.

18:3b.JOH.018.003 ї Юда, взявши роту та архиєрейських і Фарисейських слуг, приходить туди з лихтарнями, та факлями [смолоскипами], та з зброєю.

18:4b.JOH.018.004 Знаючи ж Ісус усе, що настигає на Него, вийшов і рече Їм: Кого шукаєте?

18:5b.JOH.018.005 Відказали Йому: Ісуса Назорея. Рече їм Ісус: Се я. Стояв же й Юда зрадник Його, з ними.

18:6b.JOH.018.006 Як же сказав їм: Що се я, відступили вони назад, та й попадали на землю.

18:7b.JOH.018.007 Знов же спитав їх: Кого шукаєте? Вони ж сказали: Ісуса Назорея.

18:8b.JOH.018.008 Відказав Ісус: Сказав вам, що се я. Коли ж мене шукаєте, дайте сим відійти.

18:9b.JOH.018.009 Щоб справдилось слово, що промовив: Що которих дав єси менї, не вгубив я з них нїкого.

18:10b.JOH.018.010 Тодї Симон Петр, маючи меч, вийняв його, і вдарив слугу архиєрейського, та й відтяв йому ухо праве. Було ж імя слузї Малх.

18:11b.JOH.018.011 Рече тодї Ісус Петрови: Вкинь меч твій у похву. Чашу, що дав менї Отець, хиба не пити її?

18:12b.JOH.018.012 Тодї рота, й тисячник, і слуги Жидівські схопили Ісуса, та й звязали Його,

18:13b.JOH.018.013 і повели Його перш до Анни, був бо тестем Каяфі, що був архиєреем того року.

18:14b.JOH.018.014 Був же Каяфа той, що порадив Жидам, що лучче нехай один чоловік умре за людей.

18:15b.JOH.018.015 Пійшов же слїдом за Ісусом Симон Петр та ще другий ученик. Той же ученик був знаний архиєреві, і прийшов з Ісусом у двір архиєрейський.

18:16b.JOH.018.016 Петр же стояв перед дверми знадвору. Вийшов тодї другий ученик, що був знаний архиєреві, і сказав дверницї, і ввела Петра.

18:17b.JOH.018.017 Каже тодї слуга двернипя Петрові: Чи й ти єси з учеників чоловіка сього? Каже той: Нї.

18:18b.JOH.018.018 Стояли ж раби й слуги, що розложили огонь; холодно бо було, та й грілись. Стояв з ними й Петр, і грів ся.

18:19b.JOH.018.019 Тодї.архиєреи спитав Ісуса про учеників Його й про науку Його.

18:20b.JOH.018.020 Відказав йому Ісус: Я глаголав ясно сьвітові; я завсїди учив у школї і в церкві, куди Жиди завсїди сходять ся, і потай не глаголав нїчого.

18:21b.JOH.018.021 Чого мене питаєш? Спитай тих, Що слухали, що я глаголав їм; ось вони знають, що я казав

18:22b.JOH.018.022 Як же Він де промовив, один із слуг, стоячи тут, ударив у лице Ісуса, кажучи: Так відказуєш архиєреві?

18:23b.JOH.018.023 Відказав йому Ісус: Коли недобре сказав я, сьвідкуй про недобре; коли добре, за що мене бєш?

18:24b.JOH.018.024 Післав Його Анна звязаного до Каяфи архиерея.

18:25b.JOH.018.025 Симон же Петр стояв та грів ся. Кажуть тодї йому: Чи й ти з Його учеників? Він же відрік ся і сказав: Нї.

18:26b.JOH.018.026 Каже один із слуг архиерейських, свояк того, котрому відтяв Петр ухо: Чи ж не бачив я тебе в саду з Ним ?

18:27b.JOH.018.027 Знов тодї відрік ся Петр, і зараз пївень запіяв.

18:28b.JOH.018.028 Ведуть тодї Ісуса від Каяфи у претор; був же ранок; і не ввійшли вони в претор, щоб не опоганитись та щоб їсти їм пасху.

18:29b.JOH.018.029 Вийшов тодї Пилат до них, і каже: Яку вину приносите на чоловіка сього?

18:30b.JOH.018.030 Озвались і казали йому: Коли б Він не був лиходій, не віддавали б ми Його тобі.

18:31b.JOH.018.031 Каже тодї їм Пилат: Візьміть ви Його й по закону вашому осудїть Його. Сказали тодї йому Жиди: Нам не годить ся вбивати нїкого.

18:32b.JOH.018.032 Щоб Ісусове слово справдилось, що промовив, означуючи, якою смертю має вмерти.

18:33b.JOH.018.033 Увійшов тодї знов Пилат у претор, і покликав Ісуса, і каже Йому: Ти єси цар Жидівський?

18:34b.JOH.018.034 Відказав йому Ісус: Від себе ти се говориш, чи инші тобі сказали про мене?

18:35b.JOH.018.035 Озвавсь Пилат: Хиба я Жид? Нарід Твій і архиєреї видали менї Тебе. Що зробив єси?

18:36b.JOH.018.036 Відказав Ісус: Царство моє не од сьвіта сього. Коли б од cьвіта сього було царство моє, слуги мої воювали б, щоб не видано мене Жидам; тільки ж царство моє не звідсїля.

18:37b.JOH.018.037 Рече тоді Йому Пилат: Так Ти цар? Відказав Ісус: Ти кажеш, що цар я. Я на се родивсь і на се прийшов у сьвіт, щоб сьвідкувати правдї. Кожен, хто від правди, слухає мого голосу.

18:38b.JOH.018.038 Каже Йому Пилат: Що таке правда? І, се сказавши, знов вийшов до Жидів, і каже їм: Нїякої вини не знаходжу я в Йому.

18:39b.JOH.018.039 Єсть же звичай у вас, щоб одного вам відпускав я на пасху. Хочете ж, щоб випустив вам царя Жидівського.

18:40b.JOH.018.040 Закричали тоді вони всї знов, кажучи: Не Сього, а Вараву. Був же Варава розбійник.

19

19:1b.JOH.019.001 Тодї узяв Пилат Ісуса, та й бив Його.

19:2b.JOH.019.002 А воїни сплівши вінець їз тернини, наділи на голову Йому, і в одежу червону одягли Його,

19:3b.JOH.019.003 і казали: Радуй ся, царю Жидівський! і били Його в лице.

19:4b.JOH.019.004 Вийшов тоді знов Пидат, і каже їм: Ось я виводжу вам Його, щоб знали, що в Йому ніякої вини не знаходжу.

19:5b.JOH.019.005 Вийшов тодї Ісус у терновім вінцї і в червоній одежі. І каже їм Пилат: Ось, чоловік!

19:6b.JOH.019.006 Як же побачили Його архивреї та слуги, то закричали, кажучи: Розпни, розпни Його! Каже їм Пилат: Візьміть ви Його та й розпнїть; я бо не знаходжу в Йому вини.

19:7b.JOH.019.007 Відказали йому Жиди: Ми закон маємо, і по закону нашому повинен умерти, бо Він себе Сином Божим зробив.

19:8b.JOH.019.008 Як же почув Пилат се слово, то ще більше злякав ся,

19:9b.JOH.019.009 і ввійшов у претор знов, і каже Ісусові: Звідкіля єси Ти? Ісус же одповідї не дав йому.

19:10b.JOH.019.010 Каже тодї Йому Пилат: До мене не говориш? Не знаєш, що власть маю розняти Тебе, і власть маю відпустити Тебе?

19:11b.JOH.019.011 Відказав Ісус: Не мав би єси влаети нїякої надо мною, коли б не було тобі дано звиш. Тим, хто видав мене тобі, більший гріх має.

19:12b.JOH.019.012 3 того часу шукав Пилат одпустити Його; Жиди ж кричали, кажучи: Коли Сього відпустиш, не єеи друг Кесареві. Всякий, хто дарем себе робить, противить ся Кесареві.

19:13b.JOH.019.013 Пилат же, почувши таке слово, вивів Ісуса, та й сїв на судищі, що зване Литостротос, а по єврейски: Гавата.

19:14b.JOH.019.014 Була ж пятниця перед пасхою, коло години ж шестої. І каже Жидам: Ось, Цар ваш!

19:15b.JOH.019.015 Вони ж закричали: Візьми, візьми розпни Його! Каже їм Пилат: Царя вашого розпну? Відказали архиєреї: Не маємо царя, тільки Кесаря.

19:16b.JOH.019.016 Тодї ж видав їм Його, щоб розпяли. Узяли ж Ісуса, та й повели.

19:17b.JOH.019.017 І, несучи хрест свій, вийшов Він на врочище (місце) Черепове, що зветь ся по єврейськи Голгота.

19:18b.JOH.019.018 Там розпяли Його, а з Ним инших двох, по сей і по той бік, посередині ж Ісуса.

19:19b.JOH.019.019 Написав же і надпись Пилат, та й виставив на хресті; було ж написано: Ісус Назорей, Цар Жидівський.

19:20b.JOH.019.020 Сю ж надпись многі читали з Жидів; бо поблизу города було місце, де розпято Ісуса; а було написане по єврейськи, по грецьки і по римськи.

19:21b.JOH.019.021 Казали тодї Пилатові архиєрсї Жидівські: Не пиши: Цар Жидівський, а що Він казав: Я цар Жидівський.

19:22b.JOH.019.022 Відказав Пилат: Що написав, написав.

19:23b.JOH.019.023 ї воїни, рознявши Ісуса, взяли одежу Його, й зробили з неї чотири частї, кожному воїнові часть, і хитон [намітку]; був же хитон не сшиваний, а ввесь од верху тканий.

19:24b.JOH.019.024 Сказали тодї між собою: Не дерімо його, а киньмо жереб на него, чий буде. Щоб справдилось писаннє, що глаголе: Поділили одежу мою собі, і на мов платтв кидали жереб. То воїни се й зробили.

19:25b.JOH.019.025 Стояла ж коло хреста Ісусового мати Його та сестра матери Його, Мария Клеопова, та Мария Магдадина.

19:26b.JOH.019.026 Ісус же, побачивши матір і ученика стоячого коло неї, котрого любив, рече до матери своєї: Жено, ось син твій.

19:27b.JOH.019.027 Опісля рече ученику: Оть, мати твоя. І з тієї години узяв її ученик до себе.

19:28b.JOH.019.028 Після сього, знаючи Ісус, що все вже звершилось, щоб справдилось писаннє, рече: Жаждую.

19:29b.JOH.019.029 Стояла ж посудина повна оцту, вони ж, напоївши губку оцтом і на тростину настромивши, піднесли Йому до уст.

19:30b.JOH.019.030 Скушавши ж оцту Ісус, рече: Звершилось; і, схиливши голову, віддав духа.

19:31b.JOH.019.031 Жиди ж, щоб не зоставались на хрестах тїла в суботу (був бо великий день тієї суботи), благали Пилата, щоб поперебивали їм гомілки, та й поздіймали.

19:32b.JOH.019.032 Прийшли тодї воїни, й первому поломили ноги, й другому рознятому з Ним.

19:33b.JOH.019.033 До Ісуса ж прийшовши, як побачили Його вже мертвого, не перебили Йому ніг;

19:34b.JOH.019.034 а один з воїнів проколов Йому списом бік, і зараз вийшла кров і вода.

19:35b.JOH.019.035 І той, що бачив се, засьвідкував, і правдиве сьвідченнє його; і знає він, що говорить правду, щоб ви вірували.

19:36b.JOH.019.036 Сталось бо се, щоб писаннє справдилось: Кість Його не буде переломлена.

19:37b.JOH.019.037 І знов инше пиеаннв рече: Дивити муть ся на Того, кого прокололи.

19:38b.JOH.019.038 Після ж сього благав Пилата Йосиф з Ариматеї (бувши учеником Ісусовим, потайним же задля страху Жидівського), щоб зняти тїло Ісусове; й дозволив Пилат. Прийшов тодї і взяв тїло Ісусове.

19:39b.JOH.019.039 Прийшов же й Никодим, що приходив перше до Ісуса в ночі, принїсши змішаної смирни й алое фунтів із сотню.

19:40b.JOH.019.040 Взяли тодї тїло Ісусове, і обгорнули полотном з пахощами, як се звичай у Жидів ховати.

19:41b.JOH.019.041 Був же на місцї, де рознято Його, сад, а в саду новий гріб, в котрому ніколи нікого не положено.

19:42b.JOH.019.042 Там оце положили Ісуса задля пятницї Жидівської; бо поблизу був гріб.

20

20:1b.JOH.020.001 Первого ж дня тижня приходить Мария Магдалина вранці, як ще було темно, до гробу, і бачить, що каменя одвалено від гробу.

20:2b.JOH.020.002 Біжить тодї, і приходить до Симона Петра та другого ученика, котрого любив Ісус, і каже їм: Узято Господа з гробу, і не знаємо, де положено Його.

20:3b.JOH.020.003 Вийшов тодї Петр і другий ученик, і прийшли до гробу.

20:4b.JOH.020.004 Бігли ж обидва разом, та другий ученик побіг скоріщ Петра, і прийшов первий до гробу.

20:5b.JOH.020.005 І нахилившись, бачить, що лежить полотно, та не ввійшов.

20:6b.JOH.020.006 Приходить тодї Симон Петр слїдом за ним, і ввійшов у гріб, і видить, що лежить полотно,

20:7b.JOH.020.007 а хустка, що була на голові Його, не з полотном лежала, а осторонь звита, на одному місцї.

20:8b.JOH.020.008 Тодї ж увійшов і другий ученик, що прийшов первий до гробу, і видів, і вірував.

20:9b.JOH.020.009 Ще бо не знали писання, що має Він з мертвих воскреснути.

20:10b.JOH.020.010 Пійптли ж тодї ученики знов до себе.

20:11b.JOH.020.011 Мария ж стояла перед гробом, плачучи, знадвору; як же плакала, нахилилась у гріб,

20:12b.JOH.020.012 і видить двох ангелів у білому сидячих, один у головах, а один у ногах, де лежало тїло Ісусове.

20:13b.JOH.020.013 І кажуть вони їй: Жено, чого плачеш? Каже їм: Бо взято Господа мого, й не знаю, де положено Його.

20:14b.JOH.020.014 І, промовивши се, обернулась назад, і видить Ісуса стоячого, та й не знала, що се Ісус.

20:15b.JOH.020.015 Рече їй Ісус: Жено, чого плачеш? кого шукаєш? Вона, думаючи, що се садівник, каже.Йому: Добродїю, коли ти винїс Його, скажи мені, де Його положив, і я Його візьму.

20:16b.JOH.020.016 Рече їй Ісус: Марие. Обернувшись вона, каже Йому: Равуні, чи то б сказати: Учителю.

20:17b.JOH.020.017 Рече їй Ісус: Не приторкайсь до мене; ще бо не зійшов до Отця мого, а йди до братів моїх, та скажи їм: Я схожу до Отця мого й Отця вашого, й Бога мого й Бога вашого.

20:18b.JOH.020.018 Приходить Мария Магдалина, звіщаючи ученикам, що бачила Господа, й що Він се промовив їй.

20:19b.JOH.020.019 Як же був вечір дня того, первого на тижнї, як двері були замкнені, де зібрались ученики задля страху перед Жидами, прийшов Ісус та й став посерединї, і рече їм: Упокій вам.

20:20b.JOH.020.020 І, се промовивши, показав їм свої руки, і бік свій. Зрадїли тоді ученики, побачивши Господа.

20:21b.JOH.020.021 Рече ж їм Ісус ізнов: Упокій вам. Яко ж післав мене Отець, і я посилаю вас.

20:22b.JOH.020.022 І, се промовивши, дихнув, і рече їм: Прийміть Духа сьвятого.

20:23b.JOH.020.023 Кому відпустите гріхи, відпустять ся їм; кому задержите, задержить ся.

20:24b.JOH.020.024 Тома ж, один з дванайцяти, на прізвище Близняк, не був з ними, як прийшов Ісус.

20:25b.JOH.020.025 Сказали йому другі ученики: Ми видїли Господа. Він же сказав їм: Коли не побачу на руках Його рани од гвіздя, і не вложу руки моєї в бік Його, не пійму віри.

20:26b.JOH.020.026 А по восьми днях знов були в середині ученики Його, й Тома з ними. Приходить Ісус, як двері були замкнені, і став посерединї, і рече: Впокій вам.

20:27b.JOH.020.027 Опісля рече до Томи: Подай палець твій сюди, й подивись на руки мої, і подай руку твою, івложи в бік мій, та й не будь невірний, а вірний.

20:28b.JOH.020.028 І озвавшись Тома, каже Йому: Господь мій і Бог мій.

20:29b.JOH.020.029 Рече йому Ісус: Що видів веи мене, Томо, увірував єси; блаженні, що не виділи, та й вірували.

20:30b.JOH.020.030 Багато ж инших ознак робив Ісус перед учениками своїми, що не написані в книзї сїй.

20:31b.JOH.020.031 Се ж написано, щоб ви вірували, що Ісус єсть Христос, Син Божий, і щоб, віруючи, життє мали в імя Його.

21

21:1b.JOH.021.001 Після сього явив ся знов Ісус ученикам на морі Тивериядському; явив ся ж так.

21:2b.JOH.021.002 Були в купі Симон Петр та Тома, на прізвище Близняк, та Натанаїл із Кани Галилейської, та сини Зеведеєві, та инших учеників Його двоє.

21:3b.JOH.021.003 Каже їм Симон Петр: Пійду рибиловити. Кажуть вони йому: Пійдемо й ми з тобою. Вийшли та й улїзли зараз у човен; та не піймали тієї ночі нїчого.

21:4b.JOH.021.004 Як же настав уже ранок, стояв Ісус на березї; та не знали ученики що се був Ісус.

21:5b.JOH.021.005 Рече тоді їм Ісус: Дїти; чи маєте що їсти? Відказали Йому: Нї.

21:6b.JOH.021.006 Він же рече їм: Закиньте невода з правого боку човна, то й знайдете. Закинули ж, і вже не здолїли його витягти задля множества риби.

21:7b.JOH.021.007 Каже тоді ученик той, котрого любив Ісус, Петрові: Се Господь. Симон же Петр, почувши, що се Господь, підперезавсь (був бо нагий), та й кинувсь у море.

21:8b.JOH.021.008 Инші ж ученики човником приплили (бо недалеко були від землі, а локот на двісті), тягнучи невода з рибою.

21:9b.JOH.021.009 Скоро вийшли на землю, бачять розложений жар, а на йому рибу і хліб.

21:10b.JOH.021.010 Рече їм Ісус: Принесіть риби, що вловили тепер.

21:11b.JOH.021.011 Уліз же Симон Петр, та й витяг невід на землю повен риби великої, сто й пятьдесять і три; і хоч стільки її було, не порвав ся невід.

21:12b.JOH.021.012 рече їм Ісус: Ідіть обідайте. Ніхто ж не важив ся з учеників спитати Його: Хто Ти єси? знаючи, що се Господь.

21:13b.JOH.021.013 Приходить тоді Ісус і бере хліб, та й дає їм, і риби так само.

21:14b.JOH.021.014 Се вже втретє явивсь Ісус ученикам своїм, уставши з мертвих.

21:15b.JOH.021.015 Як же обідали, рече Ісус Симонові Петру: Симоне Ионин, чи любиш мене більш, нїж сі: Каже Йому: Так, Господи; Ти знаєш, що я люблю Тебе. Рече йому: Паси ягнята мої.

21:16b.JOH.021.016 Рече йому знов удруге: Симоне Йонин, чи любиш мене? Каже Йому: Так, Господи, Ти знаєш, що я люблю Тебе. Рече йому: Паси вівці мої.

21:17b.JOH.021.017 Рече йому втрете: Симоне Йонин, чи любиш мене? Засмутив ся Петр, що сказав йому втрете: Чи любиш мене? й каже Йому: Господи, Ти все знаєш; Ти знаєш, що люблю Тебе. Рече йому Ісус: Паси вівці мої.

21:18b.JOH.021.018 Істино, істино глаголю тобі: Як був єси молодий, то підперізував ся сам, і ходив єси куди хотїв; як же зістарієш ся, то простягнеш руки твої, і инший тебе підпереже, й поведе, куди не схочеш.

21:19b.JOH.021.019 Се ж промовив, означуючи, якою смертю прославить Бога. І, сказавши се, рече йому: Йди слідом за мною.

21:20b.JOH.021.020 І обернувшись Петр, бачить ученика, котрого любив Ісус, слідом ідучого, що й на вечері пригорнувсь до грудей Його, і питав: Господи, хто се, що зрадить Тебе?

21:21b.JOH.021.021 Сього побачивши Петр, каже Ісусові: Господи, сей же що?

21:22b.JOH.021.022 Рече йому Ісус: Коли схочу, щоб він пробував, доки прийду, що тобі до того? ти йди за мною.

21:23b.JOH.021.023 І пійшло слово се між братів, що ученик той не вмре, та не сказав йому Ісус, що не вмре; а: Коли схочу, щоб він пробував, доки прийду, що тобі до того?

21:24b.JOH.021.024 Се той ученик, що сьвідкує про се, і писав се; і знаємо, що правдиве сьвідкуванне його.

21:25b.JOH.021.025 Єсть же й иншого багато, що зробив Ісус, що, коли б писати з'осїбна, то думаю, що й сам сьвіт не помістив би писаних книг. Амінь.