Яков, слуга Божий і Господа Ісуса Христа, дванайцяти родам, що розсіяні: Витайте.

Усяку радість майте, браттє моє, коли впадаєте в різні спокуси,

знаючи, що доказ вашої віри робить терпіннє;

терпіннє ж нехай мав звершене діло, щоб ви були звершені і повні, нї в чому не маючи недостатку.

Коли ж у кого з вас недостав премудрости, нехай просить у Бога, котрий дає всім щедро та й не осоромлює, то й дасть ся йому.

Нехай же просить вірою, нічого не сумнячись; хто бо сумнить ся, той подобен филї морській, котру вітер жене та й розбивав.

Нехай бо не думав такий чоловік, що прийме що від Бога.

Чоловік двоєдушний не статечний у всїх дорогах своїх.

Нехай же хвалить ся брат смиренний висотою своєю,

а багатий смиреннєм своїм; бо він, як травяний цьвіт, перейде.

Зійшло бо сонце із спекою, і висушило траву, і цьвіт її опав, і краса лиця її зникла; так і багатий в дорогах своїх зівяне.

Блажен чоловік, що витерпить спокусу; тим що, будучи вірний, прийме вінець життя, що обіцяв Бог тим, що люблять Його.

Нїхто ж у спокусї нехай не каже: Що Бог мене спокутує; Бог бо не спокушуєть ся лихим, і не спокушує сам нікого.

Кожен же спокушуєть ся, надившись і лестившись похоттю своєю.

Потім похоть, зачавши, роджає гріх, гріх же зроблений роджає смерть.

Не заблуджуйтесь, браттє моє любе.

Усяке добре даяннє і всякий звершений дар з висоти сходить, од Отця сьвітла, в котрого нема переміни анї тїни зміни.

Схотів бо, то й породив нас словом правди, щоб бути нам якимсь почином творива Його.

Тим же, браттє моє любе, нехай і буде всякий чоловік скорий на слуханнє, і нескорий на слова, нескорий на гнїв.

Гнїв бо чоловіка правди Божої не чинить.

Задля того відкинувши всяку погань і останок зла, прийміть у лагідности посаджене слово, що може спасти душі ваші.

Будьте ж чинителями слова, а не тілько слухателями, обманюючи себе самих.

Бо, коли хто слухатель слова, а ие чинитель, той подобен чоловікові, що дивить ся на природне лице своє в зеркалї.

Подививсь бо на себе, та й одійшов, та зараз і забув, який він був.

Хто ж дивить ся в звершений закон свободи, та й пробував в ньому, той не слухатель забуваючий, а чинитель діла; такий буде щасливий у дїланню своїм.

Коли хто думав, що він вірен між вами, не уздаючи язика свого, а обманюючи серце своє, у того марна віра.

Ото бо віра чиста і неопоганена перед Богом і Отцем, щоб одвідувати сиріт і вдовиць у горю їх, і держати себе неопоганеним од сьвіта.

Браттє моє, не на лиця вважаючи, майте віру Господа нашого Ісуса Христа прославленого.

Коли бо ввійшов у громаду вашу чоловік з золотим перснем, в одежі осяйній, ввійшов же й вбогий в мізерній одежі,

і ви споглянете на того, що носить осяйну одежу, і скажете йому: Ти сїдай отут гарно, а вбогому скажете: Ти стань отам, або сідай отут на підніжку моїм,

то чи не пересуджуєте між собою і не станетесь суддями з ледачими думками?

Слухайте, браттє мов любе: хиба не вбогих сьвіту сього вибрав Бог на багатих вірою і наслїдників царства, котре обіцяв тим, хто любить Його?

Ви ж зневажили вбогого. Хиба не багаті підневолюють вас, і не вони г тягнуть вас на судища?

Хиба не вони зневажають добре імя, яким вас названо?

Коли ж оце звершуєте закон царський по писанню: "Люби ближнього свого, як себе самого", добре чините;

коли ж на лиця дивитесь, то гріх робите, докорені законом, як переступники.

Кожний бо, хто увесь закон заховав, та згрішить в одному, станеть ся у всьому виноватий.

Хто бо сказав: "Не чини перелюбу," Той сказав і: "Не вбивай." Коли ж не зробиш перелюбу, а вбєш, став ся єси переступником закону.

Так говоріте і так творіте, яко такі, що законом свободним судити метесь.

Суд бо без милосердя тому, хто не зробив милости, і вихваляеть ся милосерде суду (понад суд).

Ява користь, браттє моє, коди хто каже, що віру має, та дїл не має? чи може віра спасти його?

Коли ж брат або сестра нагі будугь і жадні щоденної страви,

а з вас хто, скаже їм: Ідіть з миром, грійтесь 1 годуйтесь, а не дасть їм потрібного для тіла; яка (з того) користь?

Так само й віра, коди дїл не має, мертва сама по собі.

Ну, скаже хто: Ти віру маєш, а я дїла маю. Покажи менї віру твою з діл твоїх, а я тобі докажу з дїл моїх віру мою.

Ти віруєш, що Бог один; добре робиш: і біси вірують, та й тремтять.

Чи хочеш же зрозуміти, чоловіче марний, що віра без дїл мертва?

Авраам, отець наш, хиба не з дїл справдив ся, піднявши Ісаака, сина свого, на жертівник?

Чи бачиш, що віра допомагала дїлам його, і ділами звершилась віра?

І сповнилось писанеє, що глаголе: "Увірував же Авраам Богові й полічено йому за праведність, і другом Божим наречено його."

Чи бачите ж оце, що з дїл оправдуєть ся чоловік, а не з однієї віри?

Так само і Раава блудниця хиба не з дїл справдилась, прийнявши посланців і вивівши їх иншою дорогою?

Яко бо тіло без духа мертва, так і віра без дїл мертва.

Не бувайте многі учителями, браттє моє, знаючи, що більший осуд приймемо.

Багато бо грішимо всі. Коли хто в слові не грішить, се звершений чоловік, сильний обуздати і все тіло.

Ось бо і коням узди в роти вкладаємо, щоб слухали нас, і все тїло їх повертаємо.

Ось і кораблї, хоч які величезні, і страшенними вітрами носять ся, обертають ся малим стерном, куди воля стерника хоче.

Так само й язик - малий член, а вельми хвалить ся. Ось малий огонь, а які великі речі палить!

язик огонь, сьвіт неправди; так, язик стоїть між членами нашими, сквернячи все тіло, і палючи круг природи, а запалюючись од геєнни.

Всяка бо природа, зьвірей і птиць, гадів і морських (зьвірів) вгамовуєть ся і вгамовано природою чоловічою;

язика ж ніхто з людей не може вгамувати, без упину бо (се) зло, повне отрути смертоносної.

Ним благословляємо Бога і Отця, і ним кленем людей, що постали поподобию Божому.

Із тих же уст виходить благословеннє і проклін. Не подобає, браттє моє любе, сьому так бути.

Хиба криниця з одного джерела випускає солодке і гірке?

Хиба може, браттє моє, смоківниця маслини родити, або виноградина смокви? Так само нї одна криниця не дає солоної і солодкої води.

Хто мудрий та розумний міми вами, нехай покаже з доброго життя діла свої в лагідности і премудрости.

Коли ж гірку зависть маєте та сварку в серцї вашому, то не величайтесь і не кривіть на правду.

Не сходить ся премудрость звише, а земна (вона), душевна, бісовська.

Де бо зависть та сварка, там безладдє і всяке лихе дїло.

А та премудрость, що звише, найперше чиста, потім мирна, лагідна, покірлива, повна милости і добрих овочів, безсторонна і нелицемірна.

Овощ же праведности сїєть ся в упокої тим, хто творить упокій.

Звідкіля войни та свари в вас? Чи не звідсіля: з розкошів ваших, що воюють у членах ваших?

Бажаєте, та й не маєте; убиваєте і завидуєте, та й не можете осягти; сваритесь і воюєте, та й не маєте, тим що не просите.

Просите, та й не приймаєте, тому що погано просите, щоб обернути на розкоші ваші.

Перелюбники і перелюбниці! хиба не знаєте, що любов сьвіта сього - вражда проти Бога? Оце ж, хто хоче бути приятелем сьвіту, той стаєть ся ворогом Бога.

Або думаєте, що марно писаннє глаголе: до зависти пре Дух, що вселив ся в нас?"

Більшу ж дає благодать; тим же і глаголе: "Господь гордим противить ся, смиренним же дає благодать."

Коріте ся ж оце Богу, противтеся ж дияволові, то й утїче од вас.

Приближуйтесьдо Бога, то й приближить ся до вас; очистіть руки грішники, і направте серця (ваші) двоєдушники.

Страдайте, сумуйте та плачте сьміх ваш у плач нехай обернеть ся і радість у горе.

Смирітесь перед Господом, то в підійме вас.

Не осуджуйте один одного, браттє; хто бо осуджує брата та судить брата свого, осуджує закон і судить закон; коли ж закон судиш, то ти не чинитель закону, а суддя.

Один єсть Законодавець, що може спасти і погубити; ти ж хто вси, що судиш другого?

А нуте ж ви, що говорите: Сьогодні або завтра пійдемо в той і той город, і пробудемо там рік, та торгувати мем та дбати мем,

(ви, що не знаєте, що буде завтрішнього. Яке бо життє ваше? та же ж воно пара, що на малий час явить ся, а потім счезає.)

Замість щоб говорити вам: Коли Господь зводить та живі будемо. то зробимо се або те.

Нинї ж хвалитесь у гордощах ваших. Усяка така хвала лиха.

Оце ж хто знав, як чинити добро, та й не чинить, тому гріх.

Ануте ж ви, багаті, плачте ридаючи над злиднями вашими, що надходять.

Багатство ваше згнило, і шати ваші міль поїла.

Золото ваше та срібло поржавіло, і ржа їх на сьвідченнє проти вас буде, і з'їсть тїло ваше, як огонь

Ось, плата робітників, що порали ниви ваші, задержана од вас, голосить; і голосїннв женцїв до ушей Господа Саваота дійшло

Розкошували ви на землі та буяли; повгодовували серця ваші, мов на день заколення.

Осудили ви, убили праведного; він не противив ся вам.

Терпіть же оце, браттє моє, аж до приходу Господнього. Ось, ратай жде доброго овощу з землі, дожидаючись терпіливо його, доки прийме дощ ранній і пізнїй.

Терпіть же й ви, утвердіте серця ваші, бо прихід Господень наближуєть ся.

Не зітхайте один на одного, браттє, щоб вас не осуджено - ось, суддя перед дверима стоїть.

За взір тяжкої муки і довгого терпіння прийміть, браттє моє, пророків, що глаголали імям Господнїм.

Ось, ми звемо блаженними, хто терпів. Про терпіннє Йовове чули ви, і кончину Господню виділи, бо Господь вельми милосерний і благий.

Перше ж усього, браттє моє, не кленїтесь нї небом, нї землею, нї иншою якою клятьбою; а нехай буде в вас "так, так, нї, нї", щоб не впали ви в осуд.

Хто між вами тяжко страдає? нехай молить ся. Хто радїє? нехай сьпіває.

Чи хто нездужав між вами, нехай призове пресвитерів церкви, і нехай молять ся над ним, помазавши його оливою в імя Господнє;

і молитва віри спасе болящого, і підійме його Господь; а коли гріхи вчинив, відпустять ся йому

Визнавайте один одному гріхи, і моліте ся один за одного, щоб сцїлитись вам. Много бо може молитва праведного ревна.

Ілия був чоловік подобний нам страстями, а помоливсь молитвою, щоб не було дощу, то й не було дощу на землї три роки і шість місяців.

А знов помолив ся, то й дало небо дощ, і земля зростила овощ свій.

Браттє, коли хто з вас заблудить від правди, і наверне хто його,

нехай знає, що навернувший грішника від блудної дороги його спасе душу від смерти і покрив множество гріхів.